Рішення

від 26.11.2024 по справі 925/313/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Справа № 925/313/23(925/898/23)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

учасники справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД»

до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитора ТОВ «Арканар ЛТД» - ТОВ «Альянс Партнер Груп»,

про стягнення 1400 000,00 грн.,

УСТАНОВИВ:

02.03.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

30.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просить стягнути сплачені лізингові платежі в рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1400000,00 грн.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1,2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.(…)

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні на 06.09.2023.

30.08.2023 від директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. надійшли наступні документи:

1) клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження;

2) клопотання про залучення до участі у справі директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О.в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Від представника відповідача надійшли наступні документи:

1) 22.08.2023 відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви;

2) 06.09.2023 заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.09.2023 клопотання директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено; вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 18.10.2023; відмовлено у задоволенні клопотання директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. про залучення до участі у справі директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги справа направлена до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 18.10.2023 підготовче засідання відкладено до повернення матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду.

Матеріали справи повернулись до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою суду від 07.11.2023 підготовче засідання призначено на 27.12.2023.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному ухвалою суду від 04.01.2024 підготовче засідання призначено на 14.02.2024.

12.02.2024 від представника позивача, адвоката Накоп`юка Я.В., надійшло клопотання про залучення до участі у справі представника уповноваженої особи учасників ТОВ «Арканар ЛТД», адвоката Накоп`юка Я.В., в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні представник ТОВ «Арканар ЛТД» подане ним клопотання підтримав, щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

Ухвалою суду від 14.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Накоп`юка Я.В., про залучення до участі у справі представника уповноваженої особи учасників ТОВ «Арканар ЛТД», адвоката Накоп`юка Я.В., в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2024.

У зв`язку зі змінами в графіку судових засідань ухвалою суду від 25.03.2024 розгляд справи призначено на 07.05.2024.

21.02.2024 від представника ТОВ «Альянс Партнер Груп» надійшло клопотання, в якому просить суд:

1)визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання даного клопотання;

2) залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог, кредитора ТОВ «Арканар ЛТД» - ТОВ «Альянс Партнер Груп».

07.05.2024 у судовому засіданні представник позивача клопотав про відкладення розгляду справи, представник відповідача не заперечував.

Ухвалою суду від 07.05.2024 клопотання представника ТОВ «Альянс Партнер Груп» задоволено; поновлено пропущений процесуальний строк на подання клопотання про залучення третьої особи до участі у справі; залучиено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитора ТОВ «Арканар ЛТД» - ТОВ «Альянс Партнер Груп»; розгляд справи відкладено на 16.07.2024.

06.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить суд витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірені банком платіжні доручення (інструкції) від 25.07.2016 на суму 236 770,14 грн. та від 23.08.2016 на суму 2 369 873,62 грн., якими сплачено частину вартості об`єкту лізингу за договором №4А16056ЛИ від 01.07.2016.

10.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких просить суд взяти до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2024 по справі №904/4871/22(904/2141/23).

15.07.2024 від ліквідатора ТОВ «Арканар ЛТД» надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

16.07.2024 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які просив врахувати при розгляді справи.

16.07.2024 у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.07.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірені банком платіжні доручення (інструкції) від 25.07.2016 на суму 236 770,14 грн. та від 23.08.2016 на суму 2 369 873,62 грн., якими сплачено частину вартості об`єкту лізингу за договором №4А16056ЛИ від 01.07.2016; розгляд справи відкладено на 24.09.2024.

20.09.2024 від представника відповідача, адвоката Іванової С.О., надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Іванової С.О., про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.09.2024 від представника відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.07.2024 з доданими платіжними дорученнями №29 від 25.07.2016 на суму 236 770,14 грн. та №42 від 23.08.2016 на суму 2 369 873,62 грн.

24.09.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, враховуючи правову позицію Верховного Суду. Судом оголошено перерву для вивчення матеріалів справи до 26.11.2024.

20.11.2024 від представника АТ КБ «Приватбанк» Іванової С.О. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Іванової С.О., про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

26.11.2024 від представника АТ КБ «Приватбанк» Куценка О.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд зазначає, що участь учасників справи у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2024, обов`язковою не визнавалася, а тому заяву представника АТ КБ «Приватбанк» Куценка О.В. не приймає до уваги.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини справи, суд установив наступне.

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» укладено договір фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ (далі - договір), який містить, зокрема, такі умови (пункти):

1. Предмет Договору.

1.1. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до Договору (надалі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг).

1.2 На дату укладання цього Договору вартість майна становить: 284 124 172,00 гривень.

1.4. Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим Договором банк відкриває рахунки:

- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20717050002889;

- рахунок для сплати винагород за лізингом №20785050001522.

2. Лізингові платежі.

2.1 Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2.

2.2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору.

2.3. Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору:

2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок у день укладення цього Договору;

2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку №2.

2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2.

3.1. Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому передачі майна, зазначеним у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього Договору. З моменту підписання додатку №3, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.

6.2. Лізингоодержувач зобов`язується:

6.2.4. Повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов`язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

6.2.11. Сплачувати банку:

- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);

- відсоткову винагороду за користування майном;

- винагороду за користування майном отриманим в лізинг;

- інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

8.2. Цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках:

8.2.3. У випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за договором.

8.3. У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

9.1. Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором у випадках розірвання договору.

01.07.2016 за Актом прийому-передачі майна ПАТ КБ «ПриватБанк» передало, а ТОВ «Арканар ЛТД» прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало ТОВ «Арканар ЛТД» повідомлення від 31.05.2017 №Э.Upr 1/3-67101 про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп. 8.2.3 п. 8.2 розділу 8 Договору у зв`язку з простроченням ТОВ «Арканар ЛТД» сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг. До того ж ПАТ КБ «ПриватБанк» у вказаному повідомленні заявив вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором.

15.06.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Арканар ЛТД» підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ТОВ «Арканар ЛТД» як лізингоодержувач відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 та п. 8.3 договору передав ПАТ КБ «ПриватБанк», а останній прийняв на праві власності нерухоме майно предмет лізингу за договором загальною вартістю 284 124 172,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2020 у справі 925/1201/18 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ТОВ «Арканар ЛТД» на користь АТ КБ «ПриватБанк» 11879069,21 грн., з яких: 11 453 771,48 грн. (одинадцять мільйонів чотириста п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одна грн. 48 коп.) заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном; 425 297,73 грн. (чотириста двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто сім грн. 73 коп.) пені та 178 186,04 (сто сімдесят вісім тисяч сто шістдесят шість грн 04 коп.) витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення суду видано наказ.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини:

- сторони укладали додаткові угоди до Договору;

- відповідно до п. 6.2.11 Договору лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором;

- починаючи з 07 листопада 2016 року лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 03 листопада 2016 року;

- графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів 25 липня 2016 року, 25 серпня 2016 року, в подальшому щомісяця з 25 липня 2017 року до 25 червня 2026 року;

- відповідач за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі: 25 липня 2016 року в розмірі 236770,14 грн. та 23 серпня 2016 року в розмірі 2369873,62 грн., що підтверджується банківською випискою. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувалися;

- також відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникала у лізингоодержувача 01 березня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 травня 2017 року, 01 червня 2017 року, що підтверджується виписками за рахунками номер_3, номер_4;

- за змістом п. 9.1. Договору (з урахуванням умов додаткової угоди від 05 серпня 2016 року) строк дії Договору з дати підписання цього Договору до 25 червня 2026 року. У частині невиконаних сторонами зобов`язань Договір діє до повного їх виконання;

- 15 червня 2017 року сторони підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом Договору фінансового лізингу. Водночас, жодної сплати заборгованості за договором відповідач не здійснив;

- оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15 червня 2017 року, відповідач зобов`язаний сплатити відсоткову винагороду за користування майном в розмірі;

- доказів сплати банку заборгованості за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, станом на час прийняття рішення судом відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2020 у справі 925/1201/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

06.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни у виконавчому провадженні виконавчий документ (наказ суду) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача у повному обсязі.

02.03.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» та про визнання його вимог до боржника у розмірі: 11 453 771,48 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 425 297,73 грн. пені, 178 186,04 грн. стягнутого судового збору, 26 840,00 грн. судового збору, 60 300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого.

ТОВ «Арканар ЛТД» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 06.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних зобов`язань на суму 2606643,76 грн.

Однак, відповідь на вказану заяву на адресу ТОВ «Арканар ЛТД» не надходила.

09.05.2023 директор ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіна Л.О. подав суду заяву №25 від 08.05.2023 у справі №925/1201/18 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої зазначив,

що за односторонньою заявою про залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «Арканар ЛТД» частково зменшило свої зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» по простроченій заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу,

що заяву про залік зустрічних однорідних вимог направлено на електронну пошту Банку: help@pb.ua, на юридичну адресу Банку: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, Україна та на адресу для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна,

що таким чином обов`язок ТОВ «Арканар ЛТД» перед АТ КБ «ПриватБанк» по погашенню простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном на суму 2606643,76 грн. припинився.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.05.2023 у справі №925/1201/18 у задоволені заяви директора ТОВ «Арканар ЛТД» Шишкіної Л.О. від 08.05.2023 №25 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі №925/1201/18 відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023 за заявою АТ КБ «ПриватБанк» відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство ТОВ «Арканар ЛТД».

АТ КБ «ПриватБанк» сплачені ТОВ «Арканар ЛТД» лізингові платежі в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу за Договором в сумі 2 606 643,76 грн. не повернуло, що й спричинило даний спір, у якому позивач заявив до стягнення з відповідача лише частину 1400000,00 грн., від вказаної суми сплачених ним лізингових платежів.

Відповідно до Господарського кодексу України:

ст.292. Лізинг господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до Цивільного кодексу України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

ч.2,4 ст.653. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

ст.806. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

ст.1. Фінансовий лізинг (далі - лізинг) це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

ч.2 ст.7. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

ч.1 ст.10. Лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

ч.2 ст.11. Лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

ст.16. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача відсутній.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 стосується вирішення спору за позовом лізингодавця до лізингоодержувача, зокрема, про стягнення заборгованості за лізинговими платежами під час дії договору лізингу, який у подальшому було розірвано. Однак оскільки викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки стосуються, зокрема, питання наявності/відсутності правових підстав для сплати лізингоодержувачем лізингових платежів (у тому числі відшкодування вартості об`єкта лізингу) до моменту розірвання договору лізингу, вони підлягають врахуванню mutatis mutandis також щодо спірних у цій справі правовідносин стосовно правомірності утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів до моменту розірвання договору лізингу. Тож, викладені в зазначеній вище постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 висновки підлягають прийняттю до уваги під час розгляду цієї справи з урахуванням висновків, викладених в ухваленій пізніше постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі №925/322/23(925/875/23) за участю відповідача з тим же предметом позову - про стягнення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за іншим договором фінансового лізингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зроблений висновок про те, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Дійсна структура лізингових платежів за Договором включала:

- лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу;

- відсоткову винагороду за користування майном у розмірі, визначеному підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Договору;

- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі, визначеному підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 Договору.

Графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу: першого платежу - 25 липня 2016 року, другого платежу - 25 серпня 2016 року і в подальшому щомісяця, починаючи з 25 липня 2017 року і закінчуючи 25 червня 2026 року.

ТОВ «Арканар ЛТД» на виконання Договору сплатило лише два перші лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, що підтверджується наданими АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.07.2024 у даній справі платіжних доручень від 25.07.2016 на суму 236 770,14 грн. та №42 від 23.08.2016 на суму 2 369 873,62 грн.

Саме частину від цієї суми коштів в розмірі 1400000,00 грн. ТОВ «Арканар ЛТД» й вимагає стягнути АТ КБ «ПриватБанк» в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю.

Підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору передбачає обов`язок лізингоодержувача повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, інших платежів за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.

Тобто, в підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору йдеться про сплату лізингоодержувачем заборгованості з лізингових платежів за Договором в разі його розірвання без зазначення конкретного виду платежу, що входить до структури лізингових платежів за Договором.

Водночас умовами Договору не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов Договору.

Як уже зазначалось, правовою підставою позову у цій справі визначено, зокрема, положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, необхідність та правомірність застосування яких до спірних правовідносин відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.

При цьому Верховний Суд у вказаній постанові виснував про імеративність норми частини 2статті 693 Цивільного кодексу України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару, а тому у контексті спірних правовідносин господарський суд не бере до уваги положення підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов`язки лізингоодержувача" Договору як такі, що передбачають право лізингодавця не повертати сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, при достроковому розірванні Договору.

Враховуючи факт розірвання Договору та повернення об`єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ «ПриватБанк», у ТОВ «Арканар ЛТД» на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об`єкта лізингу.

Щодо закриття провадження у справі.

26.11.2024 від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке умотивоване тим,

що до відкриття провадження у справі про банкрутство №925/313/23 АТ КБ «ПриватБанк» отримало від ТОВ «Арканар ЛТД» заяву про залік зустрічних однорідних вимог щодо припинення зустрічних однорідних зобов`язань на суму 2 606 643,76 грн.,

що, враховуючи правову позицію Верховного Суду (постанова від 22.01.2021 у справі №910/11116/19), у даній справі відсутній предмет спору, оскільки заявлені до стягнення грошові кошти були зараховані позивачем відповідно до положень ст.601 Цивільного кодексу України.

29.11.2024 від представника ТОВ «Арканар ЛТД» надійшло заперечення на клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим,

що заяву ТОВ «Арканар ЛТД» про залік зустрічних однорідних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не визнало та зазначило, що заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними зобов`язання Банку, а тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ «Арканар ЛТД» за заявленим до зарахування зобов`язанням на суму 2 606 643,76 грн.,

що Банку достеменно відомо про висновки судів першої та апеляційної інстанцій, в яких зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог за заявою є незаконним, безпідставним та неможливим до того моменту, як ТОВ «Арканар ЛТД» не доведе такий обов`язок Банку у судовому порядку, чого на теперішній момент ще немає, адже даний спір і розглядається у нашій справі,

що станом на момент заявлення АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закриття провадження у справі на підставі існування заяви ТОВ «Арканар ЛТД» про зарахування зустрічних вимог ТОВ ТОВ «Арканар ЛТД» вже визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,

що в момент дії мораторію заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов`язання, зокрема виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11),

що на момент направлення ТОВ «Арканар ЛТД» на адресу Банку заяви про залік зустрічних однорідних вимог остання була Банком проігнорована, Банк заяву не визнавав, заперечував її виконання у своїх процесуальних документах (зокрема, відзив на позовну заяву),

що в процедурі банкрутства відповідно до ч. 5 ст. 64 Кодексу України з питань банкрутства погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів,

що проведення заліку на даному етапі буде суперечити нормам законодавства та буде порушувати майнові інтереси кредиторів у справі про банкрутство.

Проаналізувавши доводи представників сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд зазначає наступне.

I.Як було зазначено вище, ТОВ «Арканар ЛТД» зверталось до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про залік зустрічних однорідних вимог №23 від 06.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних зобов`язань на суму 2 606 643,76 грн., однак відповідь на вказану заяву АТ КБ «ПриватБанк» не надало.

До суду надійшло письмове пояснення АТ КБ «ПриватБанк» на заяву боржника, в обґрунтування якого представник вказав, що заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними зобов`язання Банку, яке полягає у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об`єкта лізингу за період до моменту розірвання договору фінансового лізингу, не існує. Тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ «Арканар ЛТД» за заявленим до зарахування зобов`язанням на суму 2 606 643,76 грн.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує доктрину заборони суперечливої поведінки, яка ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основу якої покладено принцип добросовісності, складовою якого є, зокрема, заборона суперечливої поведінки та заборона зловживання процесуальними правами. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв`язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності.

II. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/313/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги:

1) ініціюючого кредитора, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: 60 300,00 грн. сплаченого авансування винагороди арбітражного керуючого та 26 840,00 грн. витрат зі сплати судового збору (перша черга); 9 450 611,49 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном (четверта черга); 8 828 395,15 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 3% річних, інфляційного збільшення боргу, стягнутого за рішенням суду судового збору (четверта черга); 425 297,73 грн. пені (шоста черга); 5 368,00 грн. судового збору за подання заяви (перша черга);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Партнер Груп»: 5 368,00 грн. судового збору за подання заяви (перша черга); 11 457 786,41 грн. заборгованості (четверта черга).

Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Тобто, станом на момент заявлення АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закриття провадження у справі на підставі існування заяви ТОВ «Арканар ЛТД» про зарахування зустрічних вимог ТОВ «Арканар ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В момент дії мораторію, що введений у справі про банкрутство, заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов`язання, зокрема, виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11).

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.5 ст.64. Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.

У постанові Верховного суду від 27.04.2016 у справі № 908/6061/15 зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство.

У справі про банкрутство можуть існувати кредитори інших черг задоволення, майнові права яких можуть порушуватись внаслідок відсутності їх згоди на проведення заліку зустрічних однорідних вимог конкретного кредитора, оскільки, сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути, направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості.

Залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, на такий залік зустрічних однорідних вимог, а тому клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

За подання позову позивачем сплачено 21 000,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір за подання позову необхідно покласти на відповідача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арканар ЛТД» (бул. Шевченка, 208, офіс 17/1, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 39597667) 1 400 000,00 грн. (один мільйон чотириста тисяч гривень 00 коп.) боргу з повернення лізингових платежів, сплачених в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4А 16056ЛИ від 01.07.2016, та 21 000,00 грн. (двадцять одну тисячу гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2024.

Суддя С.С. Боровик