Ухвала

від 23.12.2024 по справі 926/1712/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

п р о з у п и н е н н я п р о в а д ж е н н я у с п р а в і

23 грудня 2024 року Справа № 926/1712/24

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах в особі:

1) Західного офісу Держаудитслужби

2) Чернівецької міської ради

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут

2) Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів в сумі 74 124,45 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

прокурор Маріуца Р.А.;

від позивача 1 Котельбан Н.Д.

від позивача 2 Іванович Л.Є.

від відповідача 1 адвокат Попов В.Д.

від відповідача 2 Філіп М.О.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах в особі: 1) Західного офісу Держаудитслужби; 2) Чернівецької міської ради до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут; 2) Управління комунальної власності Чернівецької міської ради в якому просить: 1) визнати недійсним Договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 31.01.2024 № 41В200-481-24-b, укладений між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради кошти в сумі 74 124,45 грн, а з Управління комунальної власності Чернівецької міської ради одержані ним за рішенням суду 74 124,45 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі природного газу між відповідачами укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 31.01.2024 № 41В200-481-24-b при цьому, окружною прокуратурою встановлено, що здійснена закупівля без використання електронної системи закупівель та вказаний договір укладений з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України Про санкції, Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також Указів Президента України з цих питань, а тому договір підлягає визнанню недійсним, зокрема у зв`язку з тим, що кінцевим бенефіціарним власником постачальника є ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2024 року, судову справу № 926/1712/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24 липня 2024 року.

12 липня 2024 року через систему Електронний суд від представника відповідача 2 Управління комунальної власності Чернівецької міської ради надійшли пояснення щодо позовних вимог, згідно яких питання про визнання недійсним договору та стягнення 74 124,45 грн в дохід держави просять вирішити на розсуд суду.

15 липня 2024 року через систему Електронний суд від адвоката відповідача 1 ТОВ Твій Газзбут надійшов відзив на позов, згідно якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з мотивів викладених у відзиві.

В подальшому, 19 липня 2024 року через систему Електронний суд від адвоката відповідача 1 ТОВ Твій Газзбут надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно змісту якого, останній просить зупинити провадження у справі до: вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнір Бізнес Груп щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII; набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/1043/21; набрання законної сили судовим рішенням у справі № 9901/332/21.

23 липня 2024 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби надійшов лист, в якому останній зазначає, що не заперечує щодо заявлених позовних вимог Чернівецької окружної прокуратури.

24 липня 2024 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від керівника Чернівецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 24 липня 2024 року оголошено перерву до 14 серпня 2024 року.

01 серпня 2024 року через систему Електронний суд від Чернівецької обласної прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

02 серпня 2024 року через систему Електронний суд від адвоката відповідача 1 ТОВ Твій Газзбут надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 серпня 2024 року задоволено клопотання адвоката відповідача 1 про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі № 926/1712/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року поновлено провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначено на 25 листопада 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1712/24; призначено справу до розгляду по суті на 23 грудня 2024 року.

09 грудня 2024 року через систему Електронний суд від представника відповідача 1 - адвоката Попова В.Д. надійшла заява про зупинення провадження у справі вх. № 3205, згідно якої останній просить повернутись до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставинам даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення справи № 926/1712/24.

В судовому засіданні 23 грудня 2024 року адвокат відповідача 1 заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі підтримав та просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні питання щодо зупинення провадження у справі залишив на розсуд суду. Представники позивача 1 та 2, відповідач 2 підтримали позицію прокурора щодо зупинення провадження у справі.

Розглянувши заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 13 листопада 2024 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства Харківзеленбуд Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства ЛСВ Моноліт, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів, на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги Прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП Харківзеленбуд, оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627 як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2370000,00 грн, а з відповідача-1 - в дохід державного бюджету (на підставі частини третьої статті 228 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення тендерного комітету СКП Харківзеленбуд, оформлене протоколом його засідання від 13.11.2019 № 338; визнано недійсним договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627; стягнуто з ПП ЛСВ Моноліт на користь СКП Харківзеленбуд 2370000,00 грн; стягнуто з СКП Харківзеленбуд одержані ним за рішенням суду 2370000,00 грн в дохід держави; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вищевказаній ухвалі колегія суддів зазначила, що не погоджується з висновками викладеними у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 914/1507/23 щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, вважаючи, що до таких правовідносин сторін положення частини третьої статті 228 ЦК України та частини першої статті 208 ГК України є незастосовними, з огляду на таке (п.42).

Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України, яка є подібною за змістом до частини першої статті 208 ГК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За висновками Великої Палати Верховного Суду такий спосіб захисту інтересів, як визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам. Оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23, пункти 70, 86).

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).

Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України не є компенсаційними, а є конфіскаційними санкціями, які застосовуються не на користь суб`єкта цивільних правовідносин, а на користь держави. Ці санкції спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Колегія суддів констатує, що критерій ґрунтування втручання на національному законі виконаний, оскільки зазначені санкції передбачені законом.

Критерій легітимної мети теж виконаний, оскільки держава може забезпечувати дотримання закону відповідно до загальних інтересів, зокрема, санкціями майнового характеру.

Але критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення - не виконаний.

Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24.06.2021 (заява № 77668/14) зробив висновки, що для того, щоб бути пропорційним, суворість покарання має відповідати тяжкості правопорушення, за яке воно призначене покарання (пункт 71); що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі, оцінюючи пропорційність конфіскації частини готівки, яку заявник перевозив через кордон без декларування, ЄСПЛ взяв до уваги, що заявник не мав судимості і що кримінальне провадження, яке було порушено проти нього, було припинено через відсутність доказів (пункт 88), проти нього не було порушено кримінальну справу за відмивання грошей (пункт 91), шкода, яку заявник міг завдати владі, була незначною (пункт 92), і дійшов висновку, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 94).

Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах, вказаних ЄСПЛ: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.

Санкції визначаються в розмірі вартості предмету договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства. Відтак не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.

Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги, наприклад, чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою, без врахування форми вини тощо.

При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює санкції у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним, тобто суд не має розсуду для визначення розміру санкцій.

Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (скоєному іншою стороною), а є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні. Цілком можливі ситуації, за яких з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного, але стягнути майно з винної сторони на користь добросовісної неможливо внаслідок неплатоспроможності останньої. У таких випадках санкція фактично застосовується не до порушника, а до добросовісної сторони.

Такі правила суперечать практиці ЄСПЛ, за висновками якого справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з ПП ЛСВ Моноліт на користь СКП Харківзеленбуд ХМР 2 370 000 грн, а з СКП Харківзеленбуд одержані ним за рішенням суду 2 370 000 грн в дохід держави.

Відтак колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладеного у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 ЦК України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки, як зазначено вище, майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України, не підлягають застосуванню, то в разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 ЦК України.

Зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи предмет позову у даній справі (визнання недійсним договору, як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності цього договору (ч. 3 ст. 228 ЦК України), шляхом стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 коштів, отриманих за результатами виконання даного договору, а з відповідача 2 - в дохід державного бюджету) з огляду на те, що правовий висновок Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо вимог про застосування майнових санкцій, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вбачає наявність підстав зупинити провадження у даній справі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Об`єднаної Палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Разом з тим, відповідно до положень частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1712/24; призначено справу до розгляду по суті на 23 грудня 2024 року.

Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно пункту 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи. Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

За приписами статтей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; здійснення інших дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Главою 6 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії дослідження доказів.

Разом з тим, згідно практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 та від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 та постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Суд, здійснюючи розгляд справи по суті, вважає, що існує необхідність отримання правового висновку Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо вимог про застосування майнових санкцій, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час розгляд справи по суті встановлено, необхідність отримання правового висновку Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо вимог про застосування майнових санкцій, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України), а відтак зупинення провадження у справі згідно норм пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та зважаючи на те, що в силу положень ГПК України зупинення провадження у справі з означених підстав може бути здійснено судом на стадії підготовки справи до розгляду по суті, з метою справедливого та неупередженого вирішення справи та встановлення істини в даному спорі, суд дійшов висновку повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні та зупинити провадження у справі № 926/1712/24 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву адвоката відповідача 1 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Повернутися до розгляду справи № 926/1712/24 у підготовчому провадженні.

3. Зупинити провадження у справі № 926/1712/24 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

4. Зобов`язати відповідача 1 повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 926/1712/24.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст ухвали складено та підписано 26 грудня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

Суддя О.Г. Проскурняк