Рішення

від 23.12.2024 по справі 926/2326/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Справа № 926/2326/24За позовом Чернівецької міської ради

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 35 794,51 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін: не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 35 794,51 грн.

Позов обґрунтований тим, що за відповідачами зареєстровано право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,0108 га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку із не оформленням відповідачами права користування земельною ділянкою на правах оренди, що спричинило за собою фактичне безоплатне її використання позивачем нараховано та запропоновано відповідачам оплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування землею у розмірі 35 794,51 грн.

При цьому, станом на дату звернення з позовом до суду, відповідачі кошти за використання земельної ділянки не сплатили.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2024 року, судову справу № 926/2326/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. підготовче засідання призначено на 07 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/2326/24 на 16 жовтня 2024 року; повідомлено відповідачів про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України, на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2326/24; призначено справу до розгляду по суті на 04 листопада 2024 року.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 20 листопада 2024 року.

18 листопада 2024 року через систему Електронний суд до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В поданому клопотанні позивач зазначає, що Чернівецька міська рада бажає скористатись своїм процесуальним правом відмовитись від позову в частині позовних вимог щодо ОСОБА_3 у зв`язку із сплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 3 452,50 грн та ОСОБА_1 у зв`язку із сплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 3 452,50 грн. А позовну вимогу в частині ОСОБА_2 залишити без змін.

При цьому, судове засідання, призначене на 20 листопада 2024 року не відбулось, оскільки головуючий суддя Проскурняк О.Г. перебував у відрядженні згідно наказу голови суду, починаючи з 20 листопада 2024 року по 23 листопада 2024 року включно.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року судове засідання по розгляду справи № 926/2326/24 по суті призначено на 23 грудня 2024 року.

Позивач явку належного предстапвника в судове засідання 23 грудня 2024 року не забезпечив. При цьому, до початку судового засідання через систему Електронний суд надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи за відсутності представника останнього.

Відповідачі явку належних представників в судове засідання 23 грудня 2024 року не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про час, дату та місце судового засідання.

Так, надіслані на юридичні адреси відповідачів ухвали суду повернулися до суду із відміткою поштового оператора про закінчення терміну зберігання.

Крім того, з метою повідомлення та виклику відповідачів, суд оприлюднював офіційне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Вищевказані ухвали Господарського суду Чернівецької області були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 904/2584/19.

Крім того, суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б.

В той же час, у відповідача 2 ОСОБА_2 наявний зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши фактичні обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичні юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є фізичними особами-підприємцями.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 390894375 за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (надалі Відповідачі) було зареєстровано право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) за адресою АДРЕСА_1 .

Реєстрація права власності на вказане нерухоме майно підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,0108га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) за адресою АДРЕСА_1 . 81. м. Чернівці.

Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Рішенням 6 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №188 від 12 травня 2016 року (пункт 19) погоджено поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0221га (кадастровий номер 7310136300:14:002:0165), для обслуговування виробничих будівель на 2 (дві) земельні ділянки: №1 - площею 0,0108га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098), №2 - площею 0,0113га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1099) для обслуговування виробничих будівель.

Пунктом 19.1. вказаного рішення Чернівецької міської ради надано товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будівельник», яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0108га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) (в межах «червоних ліній») в оренду терміном на 5 (п`ять) років для обслуговування виробничих будівель (код 03.07) (копія витягу із рішення додається).

В подальшому між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будівельник» укладено Договір оренди землі від 21 червня 2016 року № 10105 терміном до 21 червня 2021 року.

Крім того, рішенням 47 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання № 1822 від 30 травня 2024 (пунктом 2) припинено договір оренди землі від 21 червня 2016 року №10105, укладений між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будівельник», за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0108га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (для обслуговування виробничих будівель (в межах «червоних ліній»)), у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

19 березня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися із заявою через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) до департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в якій просять надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0108га за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером № 7310136300:14:002:1098 на 2 (дві) земельні ділянки.

Пунктом 6 рішенням Чернівецької міської ради № 1822 від 30 травня 2024 повернуто на доопрацювання пункт 2.1 проекту рішення стосовно надання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0108 га (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) на 2 (дві) земельні ділянки, з них: № 1 - орієнтовною площею 0,0030га, № 2 - орієнтовною площею 0,0078 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

У зв`язку із не оформленням відповідачами права користування земельною ділянкою на правах оренди, виконавчим органом Чернівецької міської ради - департаментом урбаністики та архітектури міської ради було підготовлено та направлено лист від 16 липня 2024 року №24/01-02/1- 2360/1507 на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у якому запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання листа сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 35 794,51 грн.

Лист департаменту повернено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.. В свою чергу, станом на сьогодні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кошти не сплатили.

Як вбачається з листа Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 04 липня 2024 року № 4485/5/24-13-04-09, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не сплачувалась орендна плата за вищезазначену земельну ділянку в періоді 2021-2024.

Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 та затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року №1147 (далі - Методика).

Згідно з Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію, яка викладена у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, згідно з якою витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно- грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (пункт 7.19 Постанови Великої Палати Верховного Суду).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 917 від 27 липня 2021 року, виданого відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) становить 278 259,00 грн.

Відповідно до Розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 22 червня 2021 року по 31 серпня 2024 року, сума безпідставно збережених Відповідачами коштів становить 35 794,51 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень.

Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до наведених вище правових висновків Верховного Суду правовідносини користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України (стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені).

Отже, фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суд у від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що знайшли своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з Фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Не сплачуючи орендну плату за земельну ділянку, власник нерухомості фактично зберігає кошти та збільшує свій дохід за рахунок власника земельної ділянки, який втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Вина власника нерухомості у несплаті орендної плати не має значення, сам факт несплати коштів за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату власником земельної ділянки певної суми коштів.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Такими чином, орендна плата сплачується за певну визначену конкретну земельну ділянку.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її в Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка площею 0,0108 га. (кадастровий номер 7310136300:14:002:1098) сформована як об`єкт цивільних прав 22 лютого 2016 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7301369852013.

Частинами 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина 1 статті 544 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

В поданому клопотанні про закриття провадження у справі від 18 листопада 2024 року позивач зазначає, що Чернівецька міська рада бажає скористатись своїм процесуальним правом відмовитись від позову в частині позовних вимог щодо ОСОБА_3 у зв`язку із сплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 3 452,50 грн та ОСОБА_1 у зв`язку із сплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 3 452,50 грн. А позовну вимогу щодо стягнення з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти в сумі 28 889,59 грн залишити без змін.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь - якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 191 ГПК України унормовано, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що згідно частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині позовних вимог щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмову прийнято судом, суд дійшов висновку закрити провадження у справі № 926/2326/24 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 3 452,46 грн та стягнення з ФОП ОСОБА_1 безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 3 452,46 грн.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та стягнути з ФОП ОСОБА_4 безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 28 889,59 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2024 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 35 794,51 становить 3 028,00 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи часткове задоволення позову судовий збір у розмірі 2 443,90 грн. слід покласти на відповідача 2 Фізичну особоу-підприємця ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 2, 4, 5, 46, 123, 191, 194, 196, 219, 222, 231, 232 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 28 889,59 грн та 2 443,90 грн судового збору.

3. Задовольнити клопотання позивача про закриття провадження у справі.

4.Закрити провадження у справі № 926/2326/24 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 3 452,46 грн.

5.Закрити провадження у справі № 926/2326/24 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно забережні кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 3 452,46 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк