Рішення

від 16.12.2024 по справі 927/153/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року справа № 927/153/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. 1 - го Травня, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 02910114

в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, пр-т Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код 38621185

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, код 43173325

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

до відповідача-3: Державного професійно-технічного навчального закладу "Ічнянський професійний аграрний ліцей", вул. Травнева, 2, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16703, код 33380434

про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

07.02.2024 заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , Державного професійно-технічного навчального закладу "Ічнянський професійний аграрний ліцей" про:

- визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, зі змінами, внесеними Угодою до договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.11.2010, Угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 09.01.2013, Угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 27.11.2015, Договором про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 27.11.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція) від 22.02.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути Державному професійно - технічному навчальному закладу "Ічнянський професійний аграрний ліцей" нежитлові приміщення загальною площею 31,5 кв.м на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: вул. Воскресінська, 23, м. Ічня, Чернігівська область шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави у сфері освіти та охорони і збереження об`єктів державної власності, що належать закладам освіти, при наданні в оренду приміщень не за цільовим (освітнім) призначенням, а також а також порушенням вимог Закону України «Про освіту» у редакції закону від 25.04.1996 при укладенні Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 296-09 від 01.12.2009 (зі змінами), порушенням вимог ч.4 ст. 80 Закону України «Про освіту» у редакції від 17.06.2021 при укладенні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція) від 22.02.2022, яким передано в оренду нежитлові приміщення на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей», загальною площею 31.5 кв.м. розташованого за адресою: вул. Вознесенська , 23, м. Ічня, Чернігівська область, що обліковується на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей», для розміщення перукарні та надання перукарських послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2024 (суддя Ноувен М.П.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2024 провадження в даній справі зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 917/1173/22 та опублікування повного тексту постанови.

Ухвала суду від 12.02.2024 направлена прокурору, позивачу, відповідачу-1, відповідачу-3 до їх електронних кабінетів, відповідачу-2 на електронну адресу.

27.02.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що редакція Закону України «Про освіту» на момент укладення договору оренди № 296-09 від 01.12.2009 не містила конкретного визначення, яке використання об`єкта може кваліфікуватися як таке, що буде суперечити призначенню використання майна. Відповідач-1 повідомив про те, що 25.10.2018 Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та навчальним закладом укладено договір з надання послуг учасникам навчального процесу, а саме перукарських робіт та робіт з проведення роз`яснювальної роботи серед учнів ліцею щодо дотримання гігієни волосся. Відповідач-1 вважає, що орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем не порушувались норми Закону України «Про освіту». Відповідач-1 зазначив про те, що договір оренди № 296-09 від 01.12.2009, термін якого неодноразово продовжувався, не припинив свою дію, а набув відповідних змін згідно чинного законодавства та відповідає примірній формі договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820. Відповідач-1 вважає, що недійсним може бути визнаний безпосередньо договір оренди від 01.12.2009, а не його остання редакція від 22.02.2022. Відповідач-1 зазначив про те, що для визнання договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 встановлена позовна давність три роки з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення свого права, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду про визнання недійсним договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 (зі змінами). Відповідач 1 просив суд взяти до уваги строки позовної давності. Враховуючи позицію власника майна держави в особі Міністерства освіти і науки України про можливість укладення договору оренди, згоду балансоутримувача державного майна та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, вважає, що договір є правомірним, а підстави для визнання його недійсним відсутні (а.с. 1-9 т. 2).

04.03.2024 від відповідача-2 у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 просить суд відмовити у позові, оскільки сторони дотрималися визначеної законом процедури, необхідної для укладення та продовження договору оренди державного майна; чинні положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Відповідач-2 повідомив про укладення 25.10.2018 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору про співпрацю, відповідно до умов якого Фізична особа ОСОБА_1 зобов`язалася надавати перукарські послуги учням та викладачам ліцею зі знижкою 50%, а обслуговувати учнів, що мають статус сироти безкоштовно. Вважає, що розміщення в приміщенні гуртожитку перукарні має на меті обслуговування учасників освітнього процесу та спрямоване на покращення умов для проживання та навчання студентів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту». Обставини, які б свідчили про те, що розміщенням в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Ічнянський професійний аграрний ліцей» перукарні погіршує соціально-побутові умови учнів або працівників навчального закладу прокурором не доведено (а.с. 29-32 т.2).

06.03.2024 від Прилуцької окружної прокуратури через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій прокурор зазначає, що хоча джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак законом чітко встановлено заборону використання об`єктів освіти не за призначенням. Фактично орендар використовує орендоване приміщення державного закладу освіти під підприємницьку діяльність для надання перукарських послуг, що свідчить про те, що він в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги та не учасником освітнього процесу. Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до суб`єктів освіти та не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною із навчально-виховним процесом, отже спірні приміщення передані в оренду всупереч забороні, встановленій законодавцем. Прокурор вказав на те, що у даному випадку строк позовної давності не пропущений, оскільки порушення мають триваючий характер, крім того нова редакція оспорюваного договору оренди укладена 22.02.2022 за результатами проведення електронного аукціону (а.с. 51-67 т. 2).

11.03.2024 через систему «Електронний суд» від Прилуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якому прокурор зазначає про те, що фактично орендар використовує орендоване майно під господарську діяльність для надання перукарських послуг і з договору оренди також не вбачається, що діяльність орендаря спрямована виключно на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності. Вхід до перукарні облаштований з вулиці, із зовнішньої частини гуртожитку, а тому є загальнодоступним для всіх громадян мешканців м. Ічня. Отже, передача в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщень гуртожитку для надання перукарських послуг має виключно комерційне спрямування та ніяким чином не пов`язане із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, що чинним на час укладення оспорюваного правочину законодавством заборонялось (а.с. 91-104 т. 2).

12.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора, у яких відповідач-1 зазначає, що договір оренди було укладено на законних підставах, з урахуванням всіх вимог та змін до чинного законодавства; договір оренди №296-09 від 01.12.2009, термін якого неодноразово продовжувався, не припинив свою дію, а набув відповідних змін згідно чинного Закону «Про оренду державного та комунального майна», тому згідно позовних вимог прокурора повинен бути визнаний недійсним безпосередньо договір оренди № 296-09 від 01.12.2009, а не його остання редакція (зміни) від 22.02.2022. Інші доводи відповіді на відзив є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву (а.с. 111-120 т. 2).

28.03.2024 через систему «Електронний суд», а 01.04.2024 на адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшла аналогічна за змістом відповідь на відзив відповідача-2, у якій позивач зазначив, що договір оренди не відповідає вимогам Закону України «Про освіту», адже допускає використання майна закладу освіти не за освітнім призначенням, коли приміщення використовується для здійснення господарської діяльності відповідача-2. Тому наявні підстави для визнання недійсним договору, як укладеного з порушенням запровадженої ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» заборони використання майна з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю закладу освіти. Просить задовольнити позовну заяву заступника прокурора Прилуцької окружної прокуратури. Справу № 927/153/24 розглядати без участі представника Міністерства (а.с. 138-146, 163-166 т. 2).

03.06.2024 відповідач-1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про поновлення провадження у справі №927/153/24 (а.с. 173-174 т. 2).

Ухвалою суду від 05.06.2024 провадження у справі № 927/153/24 поновлено, підготовче засідання призначено на 04.07.2024, 11:30.

25.06.2024 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 04.07.2024 у режимі відеоконференції (а.с. 191-192 т. 2).

02.07.2024 від відповідача-3 надійшла заява № 08-29/132 від 27.06.2024, у якій відповідач-3 просить розглянути справу без участі його представника (а.с. 198 т. 2).

08.07.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передана на розгляд судді Демидовій М.О., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою від 09.07.2024 справу № 927/153/24 суддею Демидовою М.О. прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2024. Вказана ухвала направлена прокурору, позивачу, відповідачу-1, відповідачу-3 до їх електронних кабінетів, відповідачу 2 засобами поштового зв`язку.

17.07.2024 від відповідача-3 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи №927/153/24 без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами (а.с. 216-217 т. 2).

17.07.2024 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшла заява, у якій відповідач-2 просить забезпечити проведення підготовчого судового засідання 23.07.2024 та усіх наступних судових засідань у справі у режимі відеоконференції за участю представника відповідача-2 Сакун І.А. поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «EasyCon» (а.с. 219-220 т. 2).

Ухвалою суду від 18.07.2024 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено, проведення підготовчого засідання 23.07.2024, 13:40 та усіх наступних судових засідань у справі призначено за участю представника позивача Сакун І.А. у режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів, в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

23.07.2024 відповідачем-2 через систему «Електронний суд» подано клопотання про встановлення додаткового терміну для подачі доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме листа Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» від 27.03.2024 №08-29/63 (а.с. 228-229 т. 2).

23.07.2024 відповідачем-2 через систему «Електронний суд» подано заяву про виклик свідка та допит як свідка відповідача у справі ОСОБА_1 . Відповідач-2 до заяви додав заяву свідка (а.с. 232-233 т. 2).

23.07.2024 у підготовче засідання прибув прокурор, відповідач-1 та відповідач-2, позивач та відповідач-3 не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Щодо поданої відповідачем-2 заяви про виклик свідка суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Статтею 88 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання

свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Згідно із статтею 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, правовий аналіз положень статей 86, 88, 89 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 901/2027/13, від 26.05.2022 у справі № 908/2828/19).

У постанові від 27.04.2023 у справі № 927/738/19 Верховний Суд виснував, що відхилення клопотань скаржника про виклик свідків з мотивів недоцільності та відсутності підстав передбачених частиною першою статті 89 Господарського процесуального кодексу України для здійснення відповідної процесуальної дії не можна вважати таким, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду в тому числі і на здійснення судами попередніх інстанцій оцінки

всіх заяв свідків згідно статей 86, 88 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви про виклик свідка.

Суд у підготовчому засіданні 23.07.2024 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.08.2024, про що позивача та відповідача-3 повідомлено ухвалою суду від 23.07.2024. Вказана ухвала направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів.

24.07.2024 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 , у якій остання, зокрема, повідомляє, що на день укладення договору оренди 01.12.2009 Ічнянський професійний аграрний ліцей здійснював підготовку учнів за спеціальністю «Перукар». У зв`язку з відсутністю у закладі бази для практики учні закладу проходили практику у її перукарні (а.с. 247-248 т. 2).

26.08.2024 від Чернігівської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення проти заяви свідка, у яких прокурор повідомив про те, що зміст заяви свідка зводиться до повідомлення нею виду діяльності надання перукарських послуг за визначеною адресою, про укладений договір про співпрацю, а також про проходження практики учнями ліцею у перукарні на момент укладення оскаржуваного договору від 01.12.2009. Прокурор зазначив про те, що зазначені у договорі про співпрацю від 25.10.2018 послуги не є послугами, які не можуть бути забезпечені безпосередньо ліцеєм, що пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу. Прокурор зазначив, що проходження практики допускається на базі підприємств, установ та організацій без обов`язкового укладення договорів оренди приміщень закладу освіти, і заперечив проти задоволення клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка (а.с. 1-8 т. 3).

26.08.2024 відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, у якому відповідач-2 просить встановити додатковий термін для подання доказів та приєднати до матеріалів справи копію договору № 1/24 від 21.08.2024, укладеного між ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» та відповідачем-2, оскільки на день подачі відзиву даний доказ був відсутній (а.с. 16-17 т. 3).

27.08.2024 відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання суду додаткових доказів (а.с. 21-22 т. 3).

27.08.2024 відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою (а.с. 27-28).

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі у м. Чернігові, підготовче засідання 27.08.2024 не відбулося, про що складено Акт № 100-24 щодо оголошення повітряної тривоги від 27.08.2024.

Ухвалою суду від 27.08.2024 учасників справи повідомлено про продовження підготовчого провадження та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 01.10.2024, 14:15. Вказана ухвала учасникам справи направлена прокурору, позивачу, відповідачу-1, відповідачу-3 до їх електронних кабінетів, відповідачу 2 засобами поштового зв`язку.

11.09.2024 від Прилуцької окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, у яких прокурор повідомив про те, що наданий відповідачем-2 договір від 21.08.2024 № 1/24 жодним чином не стосується даної справи, оскільки ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» не є учасником справи. Крім того, у договорі зазначено про те, що практика в учнів розпочнеться з 01.09.2025 та закінчиться 30.06.2026, а також не вказано місце, де практика буде проходити (а.с. 40-43 т. 3).

11.09.2024 від Прилуцької окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, аналогічні тим, що надійшли 11.09.2024 (а.с. 47-51 т. 3).

01.10.2024 відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення до справи доказів, у якому відповідач-2 просить приєднати до матеріалів справи копії договорів про проходження навчально-виробничої практики студентами (що навчалися за спеціальністю «перукар») у відповідача та копію відповіді на адвокатський запит (а.с. 60-61 т. 3).

У підготовче засідання 01.10.2024 прибув прокурор, відповідач-1 та відповідач-2 (участь якого у судовому засіданні забезпечена у режимі відеоконференції), позивач та відповідач-3 не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

Щодо поданих відповідачем-2 клопотань про долучення доказів до матеріалів справи суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ч.8, 9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відзив на позовну заяву було подано відповідачем-2 04.03.2024, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи відповідачем-2 подані до суду 24.07.2024, 26.08.2024, 01.10.2024. Доказів направлення вказаних клопотань з доданими до них доказами іншим учасникам справи відповідачем-2 суду не надано.

Отже, відповідачем-2 подано докази з пропущенням строку для їх подання, встановленого приписами Господарського процесуального кодексу України, без обґрунтованого клопотання про їх поновлення, доказів направлення копій доказів іншим учасникам провадження до суду не подано.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача-2 про долучення доказів до матеріалів у зв`язку із порушенням порядку та строків їх подання.

Щодо поданої відповідачем-2 заяви свідка суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

За статтею 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово в заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду в строк, установлений для подання доказів.

Відзив на позовну заяву було подано відповідачем 04.03.2024, заява свідка подана до суду 24.07.2024.

В даному випадку заява свідка подана відповідачем-2 з пропуском строку, встановленого ст.80 Господарського процесуального кодексу України, без обґрунтованого клопотання про його поновлення, доказів направлення копії заяви свідка іншим учасникам провадження до суду не подано, у зв`язку з чим вказана заява свідка залишається судом без розгляду.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд протокольно закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024, про що позивача, відповідача-3 повідомлено ухвалою суду від 01.10.2024. Вказана ухвала направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів.

Листом № 927/153/24/1357/24 від 28.10.2024 учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці розгляд справи в призначений час не відбудеться.

Ухвалою суду від 18.11.2024 розгляд справи № 927/153/24 по суті призначено на 02.12.2024, 13:30, проведення судового засідання 02.12.2024 та усіх інших судових засідань забезпечено за участю повноважного представника відповідача-2 у режимі відеоконференції. Вказана ухвала направлена прокурору, позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів, відповідачу-2 засобами поштового зв`язку.

У судове засідання 02.12.2024 прибув прокурор, відповідач-1 та відповідач-2 (участь якого забезпечена у режимі відеоконференції), позивач та відповідач-3 у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

02.12.2024 у судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.12.2024, 14:30, про що позивача та відповідача-3 повідомлено ухвалою суду від 02.12.2024. Вказана ухвала направлена позивачу та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів.

У судове засідання 10.12.2024 прибув прокурор та відповідач-1, позивач, відповідач-2 та відповідач-3 у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

У судовому засіданні 10.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.12.2024, 13:00, про що позивача, відповідача-2 та відповідача-3 повідомлено ухвалою суду від 10.12.2024. Вказана ухвала направлена позивачу, представнику відповідача-2 та відповідачу-3 до їх електронних кабінетів.

11.12.2024 від відповідача-2 на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду від 10.12.2024, у якому заявник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

16.12.2024 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 15.12.2024, у якому заявник просить суд відкласти судове засідання 16.12.2024, оскільки його представник не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у одноденній відпустці.

У судове засідання 16.12.2024 учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Положеннями частин 1, 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, представництво інтересів відповідача-2 у цій справі у суді може здійснювати: адвокат як представник фізичної особи підприємця, так і фізична особа особисто.

Клопотання відповідача-2 про відкладення судового засідання обґрунтоване лише перебуванням адвоката Сакун І.А. у одноденній відпустці, проте будь-яких обґрунтувань неможливості особистої участі відповідача-2 у судовому засіданні подане клопотання не містить.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Міністерство освіти і науки України листом № 1/11-7621 від 14.09.2009 на звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області надало дозвіл на переду в оренду частини приміщення гуртожитку, що знаходиться на балансі ДПНТЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» площею 31,5 кв. м терміном на 1 рік, при передачі приміщень в оренду зобов`язало керівників начальних закладів враховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу (а.с. 54 т. 1).

01.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 296-09 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації та переходу права власності третім особа державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі чотириповерхової будівлі гуртожитку (далі майно) площею 31,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ічня, вул. Леніна, 23, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 25.08.2009 і становить за незалежною оцінкою 47250,00 грн (а.с. 83-85 т. 1).

Відповідно до п. 1.2 договору майно передане в оренду для розміщення перукарні.

Згідно п. 10.1 Договору оренди цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 01.12.2009 до 29.11.2010 включно.

Вказане нежитлове приміщення було передано в оренду відповідачу-2 на підставі акта приймання-передачі від 01.12.2009 (а.с. 86 т. 1).

08.11.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Угоду до договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою сторони домовились продовжити договір після його закінчення на 2 роки до 29.11.2012 включно, на тих самих умовах, що передбачені договором (а.с. 49 т. 1).

09.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Угоду до договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою сторони домовились вважати продовженим договір терміном на 2 роки 364 дні: до 28.11.2015 включно на умовах, передбачених договором, з урахуванням змін, внесених цією угодою (а.с. 50 т. 1).

Пункт 1.1 Договору сторони виклали в такій редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду та приватизації державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові приміщення на 1-му поверсі чотирьохповерхової будівлі площею 31,5 кв. м, що знаходиться на балансі ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (далі Балансоутримувач) та розташоване за адресою 16703, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Леніна, 23, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 31.10.2012 і становить за незалежною оцінкою 53186,72 грн».

27.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою підприємцем Демченко Тетяною Володимирівною укладено Угоду до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 , якою сторони домовились вважати продовженим договір оренди терміном на 2 роки 364 дні: з 29.11.2015 до 27.11.2018 включно на умовах, передбачених договором, з урахуванням змін, внесених цією угодою (а.с. 51 т. 1).

Пункт 1.1 Договору сторони виклали в такій редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду та приватизації державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 31,5 кв. м на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (далі Балансоутримувач) та розташована за адресою: 16703, Чернігівська область, ч. Ічня, вул. Воскресенська, 23, вартість якого визначена згідно із висновком про вартість на 30.09.2015 і становить за незалежною оцінкою 63787,53 грн.

27.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 296-09 від 01.12.2009, яким сторони домовились продовжити договір оренди терміном на 2 роки 364 дні: з 28.11.2018 до 26.11.2021 включно на умовах, передбачених договором, з урахуванням змін, внесених цим договором про внесення змін (а.с. 52 т. 1).

Листом № 1/21070-21 від 02.12.2021 Міністерство науки і освіти України повідомило Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» про надання дозволу на продовження строку дії договору оренди № 296-09 від 01.12.2009 строком дії до 5-ти років. Мета використання для розміщення перукарні за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм. При цьому зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації. Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов`язує керівника Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу (а.с. 90 т. 1).

Листом № 08-29/265 від 21.12.2021 Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (яке є правонаступником Фонду державного майна України по Чернігівській області) про те, що нежитлові приміщення загальною площею 31,5 кв. м на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою 16703, Чернігівська область, ч. Ічня, вул. Воскресінська, 23, що обліковується на балансі ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» не використовується в діяльності балансоутримувача протягом 3-х років і це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які працюють у навчальному закладі, тому заклад не заперечує проти продовження договору оренди № 296-09 від 01.12.2009 на аукціоні. Також зазначив про те, що орендоване майно може використовуватись орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо балансоутримувачем, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням учасників освітнього процесу. Договір оренди продовжується через аукціон, мета використання для розміщення перукарні (а.с. 59 т. 1).

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» довідкою від 27.12.2021 № 08-29/263 надав інформацію Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях для внесення до Переліку договорів оренди державного нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 31,5 кв.м на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою Чернігівська область, м. Ічня, вул. Воскресінська, 23, що обліковується на балансі ДПНТЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей», термін дії якого продовжується за результатами проведення аукціону та повідомив про надання згоди на продовження Договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 терміном на 5 років для розміщення перукарні (а.с. 60 т. 1).

25.01.2022 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 подала заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях для участі у електронному аукціоні для продовження терміну дії договору оренди (а.с. 62 т. 1).

10.02.2022 проведено електронний аукціон щодо передачі в оренду нерухомого державного майна: нежитлових приміщень загальною площею 31,5 кв.м. на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ічня, вул. Воскресінська, 23. За результатами проведеного аукціону переможцем оголошено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , що підтверджено протоколом № LLP001-UA-20220119-25552 від 10.02.2022 (а.с. 82 т. 1).

22.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (балансоутримувач) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 31,5 кв.м. на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ічня, вул. Воскресінська, 23, що обліковуються на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (а.с. 106-112 т. 1).

Пунктом 5 Договору визначено, що процедура, в результаті якої майно отримано в оренду - (В) продовження за результатами аукціону.

У п. 7.1. розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу: перукарські послуги.

Згідно з п. 1.2., 2.1. розділу II Договору оренди майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання - передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписаний між Сторонами 01.12.2009.

Згідно п. 9.1 розділу І Договору оренди місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 869,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 16 розділу І Договору оренди передбачено співвідношення розподілу орендної плати 50% - балансоутримувачу та 50% державному бюджету.

За умовами п. 12.1 розділу І Договору оренди строк дії договору оренди 5 років з дати набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 12.1. (1) розділу ІІ Договору оренди цей договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами.

Пунктами 4.1., 4.2, 4.3. розділу II Договору оренди визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна; підписати акт повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту його отримання від балансоутримувача.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем Акту повернення з оренди орендованого майна.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 18.05.2018 №500 затверджено статут Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (нова редакція) (а.с.95-105 т. 1).

Згідно із витягом із Реєстру суб`єктів освітньої діяльності Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна (https://registry.edbo. gov.ua/university/1851) (а.с. 94 т. 1).

Основним видом діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (ідентифікаційний код 33380434) за КВЕД є: 85.32 Професійно-технічна освіта. Додаткова: 85.31 Загальна середня освіта (а.с. 29-32 т. 1).

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.01.2024 основним видом діяльності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 згідно з Класифікатором видів економічної діяльності є 96.02 «надання послуг перукарнями та салонами краси» (а.с. 33-24 т. 1).

За доводами прокурора, які не заперечуються відповідачами, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 використовує орендоване приміщення державного закладу освіти під господарську діяльність для розміщення перукарні. Таким чином, орендар здійснює господарську діяльність виключно в цілях підприємницької діяльності, яка не пов`язана з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури' в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосудця, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Руд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обірунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обгрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

За доводами прокурора відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти є суспільними.

Прокурором зазначено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а її підприємницька (господарська) діяльність не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу. Приміщення надані в оренду не для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами (за освітнім призначенням), за відсутності мети у наданні послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є порушенням імперативних положень ст. 80 Закону України «Про освіту».

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що передача в оренду нежитлових приміщень Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей», який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави у сфері освіти.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково- технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення).

Згідно із п. 1.1 Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» № 500 від 18.08.2018, професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Пунктом 1.9 Статуту визначено, що Міністерство освіти і науки України, місцевий державний орган управління, до сфери якого належить професійний ліцей, відповідно до повноважень, визначених актами законодавства України здійснюються контроль за дотриманням вимог законодавства і Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень.

Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (п. 7.9 Статуту).

Згідно із п. 7.11 Статуту професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

З матеріалів справи вбачається, що Прилуцька окружна прокуратура листом від 02.08.2023 № 54-75-5246вих-23 повідомила Міністерство освіти і науки про виявлені порушення вимог законодавства про освіту при укладені оскаржуваного договору оренди просила повідомити чи вживались ти чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді (а.с.87-88 т. ).

Таким чином, прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

У листі від 07.08.2023 №3764-3 Міністерство освіти і науки України повідомило Прилуцьку окружну прокуратуру, що ним було надано позитивні висновки щодо продовження договору оренди, про що повідомлено балансоутримувача. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна (а.с.89 т. 1).

Заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення прокуратури, зокрема звернення з позовною заявою до суду, Міністерство не вживало.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача як органу, який здійснює управління спірним майном, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

У порядку ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури направив позивачу Повідомлення про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним спірного договору та про зобов`язання повернути нежитлові приміщення (а.с. 113-115 т. 2).

За таких обставин суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства освіти і науки України як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Також судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, щодо належного звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави саме в особі Міністерства освіти і науки України.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

У частині четвертій статті 80 Закону України «Про освіту» визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В свою чергу згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі

№ 902/51/21.

Таким чином, приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

В свою чергу згідно з пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Листом № 1/21070-21 від 02.12.2021 Міністерство науки і освіти України надало дозвіл на продовження договору оренди № 296-09 від 01.12.2009 терміном на 5 років. Мета використання для розміщення перукарні за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм. При цьому Міністерство зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації. Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов`язує керівника Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

Отже, Міністерство освіти і науки надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення перукарні, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням.

У п. 7.1. розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу: перукарські послуги.

Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України «Про освіту», не обмежили мету використання приміщення, яка мала б бути пов`язана з навчально-виховним процесом чи обслуговування учасників освітнього процесу саме з метою забезпечення освітнього процесу.

Судом установлено, що спірне приміщення належить до майна освіти, однак передане в користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використовується для розміщення перукарні.

При цьому суд зазначає, що в подібних господарських правовідносинах наразі сформовано усталені правові висновки з питання застосування положень Закону України «Про освіту» (підтримані, серед іншого, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22) при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди нежитлових приміщень, які входять до складу об`єкта освіти (навчального закладу державної або комунальної форми власності), але використовуються не за освітнім призначенням.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача-2 щодо укладення 25.10.2018 з Державним професійно-технічним навчальним закладом «Ічнянський професійний аграрний ліцей» Договору про співпрацю, умовами якого передбачено надання відповідачем-2 послуг учасникам навчального процесу, а саме перукарських робіт та робіт з проведення роз`яснювальної роботи серед учнів ліцею щодо дотримання гігієни волосся та те, що розміщення в приміщенні гуртожитку перукарні має на меті обслуговування учасників освітнього процесу та спрямоване на покращення умов для проживання та навчання студентів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» з огляду на таке.

Виходячи з приписів пунктів 16, 17 ст. 1, ст.52 Закону України «Про освіту» освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей; освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті; учасниками освітнього процесу є; здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Приписи ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» передбачають, що об`єкти та майно закладів освіти не підлягають використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» № 500 від 18.08.2018 професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Передача в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлових приміщень студентського гуртожитку для надання перукарських послуг має виключно комерційне спрямування і погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Ічнянський професійний аграрний ліцей». Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.

Водночас у Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності відсутні будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Діяльність відповідача-2 не є послугами, що пов`язані із забезпеченням освітнього процесу.

Отже, відповідач-2 не довела належними доказами, що її підприємницька діяльність пов`язана з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу та не спростовано, що наразі її господарська діяльність допускає використання майна закладу освіти не за освітнім призначенням.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що при укладенні спірного договору порушено норми ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки спірні приміщення не були передані в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використання цього майна для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, заборонено.

Отже, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, суд доходить висновку про укладення 22.02.2022 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція) з порушенням вимог закону, а і відтак і про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 року у справі № 927/400/23 та від 04.06.2024 року у справі № 927/1125/23.

У постанові від 09.04.2024 у справі № 927/400/23 Верховний Суд виснував, що «…у межах справи № 927/400/23 встановлено, що ТОВ «Фармація Чернігівщини» до моменту укладення договору оренди майна було знайоме із обмеженнями щодо спірного об`єкта оренди, які були висловлені на момент проведення аукціону. Редакція статті 80 Закону України «Про освіту» вже містила чинні обмеження які розповсюджуються на об`єкти освіти які можуть надаватися в оренду. Укладення спірного договору і використання його як аптечний пункт, що суперечить імперативним приписам спеціального законодавства, не може вважатися «законним і обґрунтованим очікуванням» …».

Водночас суд зазначає, що з матеріалів справи та з погоджених між сторонами умов договору від 22.02.2022 вбачається, що 22.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено саме новий договір оренди, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним саме нового договору оренди від 22.02.2022.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 «надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Укладений з порушенням вимог Закону України «Про освіту» договір оренди об`єкта освіти має визнаватися судом недійсним як оспорюваний правочин».

Суд зазначає, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, який продовжувався відповідно до укладених угод та договору про внесення змін до нього від 08.11.2010, 09.01.2013, 27.11.2015, 27.11.2018, закінчився, оскільки він втратив чинність у зв`язку з укладенням за результатами проведеного 10.02.2022 аукціону договору оренди від 22.02.2022, та зобов`язання сторін регулювалися саме вказаним договором.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, із змінами, внесеними Угодою до договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.11.2010, Угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 09.01.2013, Угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 27.11.2015, Договором про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 від 27.11.2018, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема, тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано в зв`язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього Кодексу).

Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/164/17 від 15.06.2018, у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024).

Вимога про застосування наслідків реституції в вигляді повернення сторін правочину в попередній стан, що існував до укладення оскаржуваного договору, зокрема, зобов`язання орендаря звільнити спірне нерухоме майно, має похідний характер, та за наявності підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним, відповідач 2 немає правомірних підстав для користування цим приміщенням, а тому повинен їх звільнити.

Оскільки суд визнав спірний договір оренди недійсним, відповідач-2 не має правомірних підстав для користування спірними приміщеннями, а, відтак, повинен їх звільнити.

Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-2 повернути спірні приміщення також підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідач-1 у відзиві на позов вважає, що недійсним може бути визнаний безпосередньо договір оренди від 01.12.2009, а не його остання редакція від 22.02.2022, а тому прокурором пропущено строк звернення до суду про визнання договору оренди від 01.12.2009 № 296-09 (зі змінами) недійсним.

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, який продовжувався відповідно до укладених угод та договору про внесення змін до нього від 08.11.2010, 09.01.2013, 27.11.2015, 27.11.2018 та про недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція) від 22.02.2022.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд зазначає, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, який продовжувався відповідно до укладених угод та договору про внесення змін до нього від 08.11.2010, 09.01.2013, 27.11.2015, 27.11.2018, закінчився, оскільки він втратив чинність у зв`язку з укладенням за результатами проведеного 10.02.2022 аукціону договору оренди від 22.02.2022, та зобов`язання сторін регулювалися саме вказаним договором.

Як вже виснувано судом, позовна вимога визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09, який продовжувався відповідно до укладених угод та договору про внесення змін до нього від 08.11.2010, 09.01.2013, 27.11.2015, 27.11.2018 задоволенню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20, від 17.09.2024 у справі № 917/827/22.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники (Правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначала про те, що: "якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Об`єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України (такий правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/164/17 від 15.06.2018, у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024).

Отже, РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник РФ ФДУ України по Чернігівській області) як сторона спірного договору обізнана з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 22.02.2022).

Міністерство освіти і науки України як заінтересована особа (уповноважений державний орган) обізнане з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 22.02.2022).

При цьому з матеріалів справи та з погоджених між сторонами умов договору від 22.02.2022 вбачається, що 22.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено саме новий договір оренди, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним саме договору оренди від 22.02.2022, зазначивши його повну назву з датою попереднього договору.

Враховуючи те, що позовна заява надійшла до суду 07.02.2024, а також враховуючи початок перебігу позовної давності, суд дійшов висновку, що звернення до суду про захист порушеного права відбулось в межах строку позовної давності.

Доказами у справі відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду визнаний недійсним оспорюваний Договір оренди від 22.02.2022 був підписаний внаслідок неправомірних дій усіх сторін в однаковій мірі, як Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , так і Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей», суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідачів у рівних частинах пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За висновком суду на момент ухвалення судового рішення відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу відповідача-2, орієнтовний розмір яких визначено у відзиві на позов. При цьому повідомлення у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про намір додатково подати докази на підтвердження розміру витрат, які фактично понесені, відповідачем-2 не заявлено.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2009 № 296-09 (нова редакція) від 22.02.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173325) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повернути Державному професійно - технічному навчальному закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (вул. Травнева, 2, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16703, код 33380434) нежитлові приміщення загальною площею 31,5 кв.м на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: вул. Воскресінська, 23, м. Ічня, Чернігівська область, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (пр. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 43173325) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 2018,66 грн. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 2018,66 грн. судового збору.

7. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (вул. Травнева, 2, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 33380434) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 2018,66 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.12.2024 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений підписаний 26.12.2024.

СуддяМ.О. Демидова