Вирок

від 27.12.2024 по справі 199/10759/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10759/24

(1-кп/199/974/24)

ВИРОК

іменем України

27.12.2024 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12024046630000219 від 04.05.2024 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Красноград Харківської області, громадянки України, освіта вища, вдови, фізичної особи-підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття права На землю, зокрема, придбання права на землю громадянами та юридичними особами, що здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України проголошено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Так, ОСОБА_2 у невстановлений час, але не пізніше 26.11.2008 з моменту отримання у власність будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи користування (оренду) та за відсутністю посвідченого у встановленому законом порядку правочину щодо вказаної земельної ділянки (договору оренди), а також без державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, права постійного або тимчасового користування (права оренди) земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі акту прийому-передачі, діючи умисно, самовільно зайняла земельну ділянку загальною площею 0,1152 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належать до комунальної власності, яку використовувала у господарській (підприємницькійої) діяльності розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (цілодобової автостоянки).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , від 05.08.2024 встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1152 га, яка використовується для розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (цілодобової автостоянки) за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи користування (оренду) та за відсутністю посвідченого у встановленому законом порядку правочину щодо вказаної земельної ділянки (договору оренди), а також без державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, права постійного або тимчасового користування (права оренди) земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі акту прийому - передачі, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про відсутність у неї передбачених законом підстав, а саме: права власності або користування (оренди) земельною ділянкою, діючи умисно, всупереч ст. 14 Конституції України, ст. 116, 124, 125, 126, 211 Земельного кодексу України, з 26.11.2008 по теперішній час, для особистих потреб, без правовстановлюючих документів, умисно самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,1152 га за адресою: місто Дніпро, вул. Решетилівська, 33-А, на якій здійснювала свою господарську (підприємницьку) діяльність з розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (цілодобової автостоянки), яка розташована на землях територіальної громади міста Дніпро (топонім Дніпропетровська) наразі в особі Дніпровської міської ради, спричинивши при цьому майнову шкоду останній на загальну суму 297773 гривень 24 коп.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_2 , які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику, кваліфікуються за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:

- письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності її захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- письмова заява представника потерпілого ОСОБА_5 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченої, так і представника потерпілого, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Встановлені в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченої ОСОБА_2 винноюу вчиненнікримінального проступку,передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості та обставини скоєного кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальний проступок, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд визнає: щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_2 вперше вчинила умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, вдова, пенсіонер, працює як фізична особа-підприємець, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде ефективним і дієвим з метою профілактики подальшої асоціальної поведінки обвинуваченого.

Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст. 122, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді, суд вирішує у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. 369, 371-374, 382КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України обчислювати початок строку відбування покарання ОСОБА_2 у виді пробаційного нагляду з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Експертно-консалтингова фірма «ЛЛМ» витрати, пов`язані із проведенням судової економічної експертизи, в сумі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18.12.2024, на журнал з обліку транспортних засобів, який вилучено 17.12.2024 в ході огляду за адресою: м. Дніпро, вул. Решетилівська, 33А.

Речові докази:

- поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим №1210100000:01:462:0014 повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Дніпропетровській області;

-журнал з обліку транспортних засобів (квитанція № 32) повернути ОСОБА_2 ;

-земельну ділянку, площею 0,1152 га в межах земельної ділянки із кадастровим №1210100000:01:462:0014, розташовану за адресою: місто Дніпро, вул. Решетилівська, в районі буд. № 33-А, повернути Дніпровській міській раді.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1