Справа № 204/3814/24
Провадження № 2/204/2296/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
27 листопада 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заяви ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), Департамент адміністративних процедур та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (адреса знаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 та зобов`язати зняття з реєстраційного обліку.
В обґрунтування вимог зазначає, що вона є основним наймачем квартири АДРЕСА_2 , яка належить на підставі ордеру №327 від 17.09.1997 року. Крім позивача, в даній квартирі зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та відповідач - ОСОБА_2 .У 1995році ОСОБА_7 мала відносиниз ОСОБА_2 ,тому йогобуло зареєстрованав казанійквартирі. Відповідачне проживаєу ційквартирі з1997року,оскільки вінз ОСОБА_4 розійшлися,особистих речейне маєта неприймає участіу витратахпо утриманніквартири,а місцезнаходження останньогоне відоме.Місце реєстраціївідповідача уквартирі позивачане пов`язанез йогофактичним місцемпроживання,однак самфакт реєстраціївідповідача увказаній квартирі,без фактичногопроживання уньому,враховуючи намірпозивача,як власника,вільно володіти,користуватися,а такожрозпорядитися такимжитлом,перешкоджає уповноцінній реалізаціїправа власності.Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного рішення суду не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання також не з`явився, та письмових пояснень не надали.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 386 ЦК України,встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимогст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_2 , яка належить на підставі Ордеру №327 від 17.09.1997 року.
У квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується довідкою №33683 про склад сім`ї від 29.12.2016 року.
У зазначенні квартирі відповідач не мешкає без поважних причин, при цьому, у позовній заяві позивачка наполягає на тому, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_2 з 1997 року,його особистихречей уквартирі немає,участі в утриманні квартири відповідач не приймає.
З Акту про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації, складеного 22.02.2023 року головою правління ОСББ «Новокримський 5» Шереметьєвою Г.В., вбачається, що ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , не проживає за адресою реєстрації та Акту про встановлення факту не проживання особи за місцем реєстрації, складеного 21.11.2024 року заступником голови ОСББ «Новокримський 5», вбачається , що ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , не з`являється за зазначеною адресою, не сплачує комунальні послуги, відсутні особисті речі.
Місце знаходження відповідача невідомо.
Суд застосовуючи норми матеріального права виходить з такого.
Згідност. 163 ЖК України,у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертоюстатті 71 цього Кодексу.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюютьсяст. 71 ЖК України, відповідно до якої при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до положень закріплених вст. 72 ЖК України, визнання особи втратившим право на проживання проводиться тільки в судовому порядку.
Відповідно до частини першоїстатті 319 Цивільного кодексу України(далі -ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно достатті 391 ЦКвласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Конституцією України(ст.41) та ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316,317,319,321 ЦК України).
За змістом частини першоїстатті 16 ЦК,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас відповідно достатті 7 Закону № 1382-IVзняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на те, щоЗакон № 1382-IVє спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положеннястатті 7 цього Законупідлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Частиною 2ст. 405 ЦК України,передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні є встановленим та доведеним той факт, що відповідач понад один рік, без поважних причин не проживає в квартирі за адресою : АДРЕСА_3 , не являється власником чи співвласниками даного нерухомого майна, та в добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, що перешкоджає позивачу, як власнику житла, здійснювати права користування та розпорядження своїм майном, тому суд приходить до висновку про можливість визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом.
Статтею 156 ЖК УРСРпередбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.
Даних про те, що при вселенні відповідача у вказану вище квартиру, між сторонами укладались певні угоди про порядок користування відповідачем житловою площею (приміщеннями) у цій квартирі; чи на протязі останнього року перед зверненням позивача з розглядуваним позовом до суду прибував для проживання у спірну квартиру, у розпорядженні суду немає.
Таким чином, у судовому засіданні знайшли своє ствердження доводи позивача у тій частині, що відповідач більше року не проживає у належному позивачу житловому приміщенні без причин, які можна було б оцінити як поважні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 ,не проживаєбільше одногороку у квартирі АДРЕСА_2 без поважних причин, а тому його необхідно визнати такими, що втратив право користування житловим приміщенням.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департамент адміністративних процедур та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести дані про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд наголошує, що до компетенції суду не входить зобов`язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення, адже суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх на те правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом того чи іншого питання, однак не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом, у зв`язку з чим і вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,80 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 150, 156, 158, 163, 405 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Департамент адміністративних процедур та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,80 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) ;
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В.Чудопалова
Суд | Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124103889 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням |
Цивільне
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
Чудопалова С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні