Рішення

від 26.12.2024 по справі 188/1094/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1094/24

Провадження № 2/188/913/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа №188/1094/24

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області

про визнання права приватної власності на житловий будинок

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 18 вересня 1981 року, жилий будинок, житловою площею 30,40 кв.м., сарай, літню кухню, погреб, розташований на земельній ділянці 224 кв.м. у АДРЕСА_1 . Вищезазначений договір купівлі продажу було посвідчено державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2.4335. Право власності на жилий будинок, підсобні обслуговуючі споруди та земельну ділянку було зареєстровано Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 1373 від 18 вересня 1981 року.

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , виданого Лисичанським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації», (ЄДРПОУ 13401887) 14 березня 2003 року (реєстровий №1373, інвентаризаційна справа 1462), зазначені характеристики будинку, господарських будівель та споруд

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4411800000:41:003:0023, площею 0,0569 га, за адресою АДРЕСА_1 (цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований будинок та обслуговуючі споруди, оформлене Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ №562642, виданим Лисичанською міською радою 21.09.2012 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування землею, договорів оренди землі за №441180001000625.

Право власності на житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , позивач не встиг своєчасно зареєструвати в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому будь-які відомості про право власності на вищезазначений житловий будинок відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Для реєстрації права власності на житловий будинок позивач звернувся з заявою від 22.01.2024 року за реєстраційним номером 59049671 до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , виконавчого комітету Карлівської міської ради, Полтавської області.

Під час розгляду заяви державним реєстратором було направлено відповідні запити до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, та Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», але підтвердження відомостей про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року не було отримано. В зв`язку з неотриманням реєстратором відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, державним реєстратором було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №71908283 від 05 березня 2024 року, тобто зазначеним рішенням позивачу було відмовлено в державній реєстрації прав за його заявою.

Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та зазначив, що на час подачі позову до суду нерухомість не відчужувалась, він володів нею, після дачі пояснень та допиту свідків надав заяву про продовження розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від відповідача не надійшло заяв, відзиву та заперечень, в судове засідання представник не з`явився, про час дату та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що позивач є їх батьком, будинок належить йому і не відчужувався іншим особам.

Вислухавши позивача, свідків, вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Договором купівлі-продажу реєстраційний номер в реєстрі №2.4335 від 18.09.1981 року, технічним паспортом (справа №1462) підтверджується правомірність набуття та право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач також має право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій Рішенням № 71908283 від 05.03.2024 р., державного реєстратора прав на нерухоме майно Карлівської міської ради Полтавської області Лисиці Івана Олександровича, з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права приватної власності на домоволодіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . фактично проживає: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 право власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок з обслуговуючими господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Зобов`язати уповноважений орган провести реєстраційні дії, належного ОСОБА_1 на праві приватної власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок з обслуговуючими господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна