Ухвала

від 26.12.2024 по справі 193/2253/24

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 193/2253/24

Провадження № 2-з/193/61/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

26 грудня 2024 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О.В., розглянувши заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

24.12.2024 СТОВ «Дружба» в особі його представника Богач Д.В. звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення майбутнього позову, який готується до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про визнання права оренди земельної ділянки таким, що існує, до закінчення польових робіт зі збирання врожаю.

Зокрема для забезпечення майбутнього позову заявник просить заборонити Міністерству юстиції та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1225287700:02:004:0017 та 1225287700:02:004:0018, до закінчення розгляду справи по суті.

Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що 28.07.2015 між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «КГС «Дніпро», правонаступником якого є СТОВ «Дружба», були укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком дії до 31.12.2024. При цьому у п.3.2. цих договорів, які є ідентичними, сторони домовилися, що у разі закінчення строку дії цього договору до закінчення польових робіт, термін договору оренди продовжується до повного збирання врожаю, який належить орендарю.

19.11.2024 орендарем направлено лист-повідомлення до орендодавця про засівання озимою сільськогосподарською культурою на належних йому земельних ділянках із орієнтовним закінченням польових робіт кінець липня 2025 року та у зв`язку з цим на продовження строку дії договорів відповідно до п. 3.2 його умов. При цьому надав пропозицію про продовження співпраці зокрема на укладення нових договорів оренди цих земельних ділянок.

Однак, орендодавець направив відповідь, що він не бажає у подальшому продовжувати оренді відносини з орендарем і вважає, що укладений з ним договір оренди землі діє лише до 31.12.2024, що на переконання заявника свідчить про виникнення спору щодо строку дії оренди земельних ділянок.

Наголосив, що невжиття заходів забезпечення позову, надасть можливість власнику земельних ділянок, без згоди заявника, укласти договори емфітевзису чи оренди цієї землі з іншим орендарем, більш того, це може також призвести до несанкціонованого збирання третіми особами, в тому числі новими орендарями належного заявнику врожаю, що засіяні на них. Такі дії відповідач може здійснити в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, і як наслідок призведе до неможливості позивачем поновити його порушені права та інтереси на отримання врожаю сільськогосподарських культур 2024 року, що знаходиться на вищезазначених земельних ділянках. Як позивачу стало відомо, у тому числі у власника земельних ділянок, останній має попередню домовленість з іншим суб`єктом господарювання про наступне укладання договорів оренди своїх земель. Незабезпечення позовних вимог призведе до ускладнення поновлення порушеного права, оскільки у разі невиконання рішення у випадку неправомірної та безпідставної реєстрації права оренди за іншою особою, третіми особами, а у разі задоволення позову призведе до необхідності подання нових позовів, зокрема щодо нових правочинів та реєстраційних дій пов`язаних з цим, а у разі несанкціонованого збирання врожаю ще і з позовами про відшкодування завданих збитків.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 та 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що 28.07.2015 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «КГС «Дніпро», як орендарем, укладено договори оренди земельних ділянок 1225287700:02:004:0017 та 1225287700:02:004:0018 строком дії на 7 років (п.3.1 договору).

При цьому згідно умов п.3.2. договору, сторони домовилися, що у разі закінчення строку дії цього договору до закінчення польових робіт термін договору оренди продовжується до повного збирання врожаю, який належить орендарю, після чого орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у відповідності до пунктів 7.1 7.6 цього договору.

07.09.2017 між сторонами укладені додаткові угоди, теж ідентичні за своїм змістом, згідно до якої внесено зміни до п. 3.1 договору, який викладено у такій редакції: «Договір починає діяти з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2024 року». Крім того, внесені зміни щодо розміру орендної плати форми та порядку її виплати, а також передбачено можливість виплати допомоги на поховання у разі смерті орендодавця.

Також за п. 5 додаткової угоди визначено, що інші умови основного договору, ніж ті, про які йдеться у цій додатковій угоді, залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.

І основні договори, і додаткові угоди до них зареєстровані у встановленому законом порядку.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, новим орендарем за вищевказаними договорами оренди земельної ділянки і додаткових угод до них є СТОВ «Дружба», яке придбало таке право оренди у ТОВ «КГС «Дніпро» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав за № 25/10 від 25.10.2023.

19.11.2024 новим орендарем СТОВ «Дружба» направлено лист-повідомлення до орендодавця про засівання озимої зернової культури на належних їй земельних ділянках із орієнтовним закінченням польових робіт кінець липня 2025 року та у зв`язку з цим на продовження строку дії договору відповідно до п. 3.2 його умов. При цьому, заявивши про своє переважне право на поновлення договору, надало пропозицію про укладення нових договорів оренди земельної ділянки на новий строк.

Орендодавець направив відповідь, з якої вбачається, що він не бажає у подальшому продовжувати оренді відносини з СТОВ «Дружба» та наголосив, що договір оренди землі укладений на конкретний строк - до 31.12.2024, тому вважається припиненим вже з наступного дня.

Також з додаткових документів, наданих представником заявника, а саме скрін-шотів з системи супутникового моніторингу посівів та контролю за сільськогосподарськими угіддями «Cropio», земельні ділянки за кадастровими номерами: 1225287700:02:004:0017 та 1225287700:02:004:0018 перебувають у складі поля №21, розташованого на території Першотравенської сільської ради Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, на якому, станом на 19.11.2024, засіяна сільськогосподарська культура - горох.

Таким чином, з одного боку положення додаткової угоди та витягу про реєстрацію права оренди за основною та додатковою угодами, визначають конкретну дату припинення договору оренди 31.12.2024, на чому наполягає також орендодавець, майбутній відповідач, а з іншого боку, на вказаній земельній ділянці на час дії договору посіяно озиму культуру, збір урожаю якої припаде вже після закінчення цього строку й положення пункту 3.2 договору визначають у цьому випадку продовження строку дії цього ж договору до повного збирання урожаю, на чому наполягає орендар, майбутній позивач.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що справді між сторонами виник спір щодо визначення кінцевого строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.07.2015.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник заявника обґрунтовував можливістю укласти новий договір з іншим орендарем щодо земельної ділянки, яка на теперішній час засіяна озимими зерновими культурами.

Згідно змісту заяви про забезпечення позову, встановлено, що СТОВ «Дружба» планує звернутися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про визнання права оренди земельної ділянки таким, що існує, до закінчення польових робіт зі збирання врожаю.

Відповідно до частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українивстановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Оскільки у цій справі позивач планує звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на існування розбіжностей сторін щодо кінцевого строку дії договорів оренди землі, враховуючи, що у державному реєстрі прав на нерухоме майно вказано, що такі правочини укладено до 31.12.2024, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника, як майбутнього позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він планує звернутися до суду.

Судом враховується, що ОСОБА_1 , як власник спірних земельних ділянок, не позбавлений права та можливості надання її у користування, безперешкодно укласти цивільно-правові угоди й передати третім особам спірні земельні ділянки в оренду або користування на праві емфітевзису разом з врожаєм сільськогосподарських культур 2024 року, що належить на праві власності позивачу, оскільки як видно з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право оренди спірних земельних ділянок за основними і додатковими угодами визначають строк дії цього речового права лише до 31.12.2024.

У разі, якщо до закінчення розгляду цивільної справи за майбутнім позовом відповідач, як власник земельної ділянки, на якій маються посіви урожаю позивача, здійснить вищевказані дії у відповідних органах реєстрації, щодо розпорядження спірними земельними ділянками, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Слід зауважити, що заходи забезпечення позову є тимчасовою мірою, а тому не є такими, що порушують права власника, а лише обмежувальним заходом, встановленим законом та необхідним для вирішення судового спору, відтак, застосування таких заходів забезпечення позову не призведе до позбавлення права власника землі на укладення у майбутньому договору оренди землі з іншим орендарем чи використовувати її самостійно.

Так, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише на час розгляду судом справи по суті, до того ж з огляду на предмет спору, який буде вирішуватися судом, сам судовий розгляд справи не може тривати довше ніж до збирання урожаю, адже у такому разі зникає предмет спору, і суд може закрити провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з одночасним скасування всіх вжитих заходів забезпечення позову.

Таким чином, з метою захисту прав та законних інтересів заявника, порушення яких можуть бути значно суттєвіші аніж застосовані судом обмеження для власника землі ОСОБА_1 , негативні наслідки від застосування яких, для нього можуть взагалі не настати, приймаючи до уваги, що неприйняття заходів забезпечення позову, може ускладнити, або зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом заборони, до закінчення розгляду майбутнього позову по суті, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а даний вид забезпечення позову буде адекватним, розумним, співмірним з обсягом майбутніх позовних вимог та відповідатиме обставинам справи.

Керуючись ст.149-153,157,158,353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.

Заборонити Міністерству юстиції та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 1225287700:02:004:0017 та 1225287700:02:004:0018, до закінчення розгляду справи по суті.

Стягувач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (СГ ТОВ «ДРУЖБА») (код ЄДРПОУ 30791435; місцезнаходження за адресою: 22313, Вінницька область, Хмільницький район, село Кожухів, вулиця Шляхова, буд.1);

Боржник: ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Роз`яснити СГ ТОВ «ДРУЖБА» про його обов`язок на протязі десяти днів з дня постановлення ухвали пред`явити відповідний позов до ОСОБА_1 з вимогами про визнання права оренди земельної ділянки таким, що існує, до закінчення польових робіт зі збирання врожаю, інакше, у відповідності до вимог ст. 158 ЦПК України, судом з власної ініціативи вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя О. В. Томинець