Ухвала

від 27.12.2024 по справі 405/8676/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/8676/24

провадження № 1-кп/405/297/24

УХВАЛА

27.12.2024 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2024 за №12024121010002455 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Соколівське, Кіровоградського району, Кіровоградської області, зареєстрованому та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючому середню освіту, не одруженого, малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, депутатом будь-яких рад не являється, який на момент інкримінованого кримінального правопорушення проходив службу у Збройних Силах України на посаді сапера 6 групи 12 роти НОМЕР_1 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 у військовому звані солдат, раніше судимого, востаннє: 03.02.2022 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

прокурор під час підготовчого судового засідання подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів. Мотивуючи своє клопотання прокурор зазначив, що метою та підставами обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тобто ризиками передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, на думку прокурора продовжує існувати реальний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у разі доведення винуватості ОСОБА_3 загрожує основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, оскільки обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, в період невиконаного попереднього вироку суду за злочини проти власності, вид покарання громадські роботи на строк 100 годин, то ж він розуміє про необхідність відбуття реального покарання у разі визнання його винуватим. В силу своїх навичок та вмінь набутих під час несення служби ОСОБА_3 має можливість та спеціальні навички до залишення підконтрольної на даний час території України, ухилятися від явки до прокурора та суду. Крім того, ОСОБА_3 ніде офіційно не працює. Джерела доходу не відомі, що свідчить про відсутність у нього поваги до встановлених державою правил поведінки, зухвалість та неповагу до інших членів суспільства, здатність та схильність досягати своїх цілей злочинним шляхом. Крім цього, ОСОБА_3 , будучи належним чином проінформований про явку до слідчого 01.08.2024 та 16.08.2024, вимогу слідчого проігнорував, про місце знаходження та причини не прибуття до слідчого орган досудового розслідування не повідомив, у зв`язку з чим 17.09.2024 слідчим було винесено постанову про оголошення останнього в розшук. Окрім цього, враховуючи, те що основними доказами по справі є показання свідків, потерпілого,що даєпідстави вважати,що обвинуваченийможе незаконновпливати напотерпілого тасвідка зметою зміниїхніх показівна своюкористь.Те,що останній належних висновків для себе не зробив, покарання за останнім вироком не відбув, маючи не зняту та не погашену судимість у встановленому порядку, вчинив новий корисливий злочин, в період воєнного стану в Україні, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Крім того, прокурор зазначив, що відносно ОСОБА_3 не може бути обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту, оскільки існують обґрунтовані ризики, щодо переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, які вбачаються в тому, що ОСОБА_3 , зник з місця вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачується у вчинення тяжкого злочину, покарання за яке передбачене чинним законодавством лише у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, ОСОБА_3 може змінити постійне місце проживання на тимчасове та нікого при цьому не попередити, або перешкоджати встановленню істини по справі вчиняючи тиск на потерпілого та свідків. Відносно ОСОБА_3 не може бути продовжено запобіжний захід у вигляді особистої поруки з причин відсутності в його оточенні осіб, які заслуговують на особливу довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Також, до ОСОБА_3 не можливо застосувати такий вид запобіжного заходу як застава так як останній не має постійного заробітку, на даний час ніде не працює та не має можливості внесення грошових коштів у дохід держави.

По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, прокурор просить суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_3 , та визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Прокурор під час підготовчого судового засідання підтримав клопотання.

Захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечувала наявності ризиків, однак вважала, що запобігти їм може більш м`який запобіжний захід, тому вказала на необхідність змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт, по місцю його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своєї позиції зазначила, що за даною адресою проживають його батьки. Власником будинку є його батько, який не заперечує проти проживання ОСОБА_3 в даному будинку у разі обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. На момент затримання обвинувачений проживав у цивільному шлюбі із колишньою дружиною та допомагав у вихованні її трьох неповнолітніх дітей, на підтвердження чого надала копії свідоцтва про шлюб та розлучення з ОСОБА_6 та свідоцтва про народження трьох неповнолітніх дітей. Це на її думку підтверджує наявність сталих соціальних зв`язків як з батьками так і колишньою дружиною. Також, захисник вказала на позитивну характеристику з місця проживання обвинуваченого, на підтвердження чого надала довідку Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 25.12.2024 №14.4-12/1413 Крім того, зазначила, що мати обвинуваченого ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 зробила грошове переведення на потерпілого ОСОБА_8 через АТ «УКРПОШТА» на суму 5000 грн. в рахунок компенсації за моральну шкоди, на підтвердження чого надала оригінали квитанцій на переказ №1525 від 26.12.2024. Щодо не відбуття покарання за останнім вироком у вигляді громадських робіт строком на 100 годи, захисник зазначила, що на початку грудня обвинуваченого було звільнено за ухвалою суду від покарання у виді громадських робіт у зв`язку з усуненням Законом № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності вчиненого ним діяння, однак не надала суду доказів винесення даної ухвали. Щодо вчинення обвинуваченим самовільного залишення військової частини, зазначила, що дані відомості не були внесені до ЄРДР, а обвинувачений з находячись в СІЗО написав заяву про знущання відносного нього у військовій частині. Крім того, зазначила про можливість взяття обвинуваченого на поруки депутатом сільської ради.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали надані останніми, вважає, що тяжкість обвинувачення, яке була пред`явлене, а також існування ризиків, а саме: те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності; вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема корисливі, дають суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри (обвинувачення) перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує обставини передбаченіст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про можливу причетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання та той факт, що існуючі та враховані при обранні запобіжного заходу ризики із врахуванням стадії судового провадження не зменшилися.

Посилання сторони захисту на перебування обвинуваченого у цивільному шлюбі та знаходження на утриманні останнього трьох неповнолітніх дітей колишньої дружини, щоб вказувала на стійки соціальні зв`язки з даними особами, не знайшли свого підтвердження під час підготовчого судового засідання. Так, обвинувачений сам підтвердив у засіданні, що проживає не з колишньою дружиною, а з батьками по іншій адресі. Він не є батьком дітей, свідоцтва про народження яких були надані захисником. Їх біологічний батько зі слів захисника не позбавлявся батьківських прав.

Також, захисник не змогла надати доказів того, що батько обвинуваченого, який зі слів є власником будинку по АДРЕСА_1 , не заперечує проти проживання ОСОБА_3 в даному будинку у разі обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захист також не надав доказів того, що на початку грудня обвинуваченого було звільнено за ухвалою суду від покарання у виді громадських робіт, призначеного за вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2022, у зв`язку з усуненням Законом № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності вчиненого ним діяння, однак не надала суду доказів винесення даної ухвали.

Суд враховує, те що у обвинуваченого з його батьками ще зберігались соціальні зв`язки, на що вказує зокрема намагання їх допомогти йому компенсувати моральну шкоду потерпілому, та характеристику з місця проживання обвинуваченого, однак цих даних на переконання суду не достатньо щоб змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Суд вважає, що обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному запобіжному заході у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 відпала, не встановлено, підстав змінювати запобіжний захід останньому не вбачається, заявлені під час обрання та продовження запобіжного заходи ризики продовжують існувати. Обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, не встановлено.

Отже, беручи до уваги характер та ступінь тяжкості злочину у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_3 , а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній відноситься до категорії тяжких, вчинено умисно, що має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, відтак порушує основоположні цінності суспільства, дані про особу, який перебував у розшуку, суд прийшов до висновку про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого на шістдесят днів.

Також, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, такий як тримання під домашнім арештом, особисте зобов`язання чи порука, не забезпечить на початковому етапі судового провадження та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд зокрема при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд при визначенні розміру застави враховує стадію кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який на даний час не працює, його майновий і сімейний стан, та вважає, що розмір застави підлягає зменшенню до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На переконання суду, такий розмір застави не єзавідомо непомірнимдля обвинуваченого,та у разі її внесення, буде достатньою для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,182,183,194,197, 314-316, 369 КПК України, суд,

постановив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

Дію запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобтоз 27 грудня 2024 рокупо 24 лютого 2025 року включно.

Визначити розмір застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 60560 (шістдесят тисячу п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена на рахунок отримувача №UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_3 по справі №405/8676/24, провадження № 1-кп/405/297/24, Ленінський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 до 24 лютого 2025 року включно виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частин 8 та 10 статті 182КПК Україниу разіневиконання обов`язківзаставодавцем,а також,якщо підозрюваний,будучи належнимчином повідомлений,не з`явивсязокрема завикликом досуду безповажних причинчи неповідомив пропричини своєїнеявки,або якщопорушив іншіпокладені нанього призастосуванні запобіжногозаходу обов`язки,застава звертаєтьсяв дохіддержави тазараховується доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни.У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали визначити до 24 лютого 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Кіровограда протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_9