Вирок

від 27.12.2024 по справі 727/2339/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/2339/24

Провадження № 1-кп/727/237/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю обвинуваченого ОСОБА_6

за участю захисника ОСОБА_7

за участю потерпілої ОСОБА_8

за участю представника потерпілої ОСОБА_9

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Чернівціматеріали кримінальногопровадження /ЄРДР№12024263020000096/за обвинувальнимактом щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Іспас Прогрес БУД», не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -

по обвинуваченню у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 28 січня 2024 року близько 19:00 години, перебуваючи за місцем проживання, в будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи на меті завдання фізичного болю іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин із сестрою ОСОБА_8 , з якою він спільно проживає, наніс останній один удар долонею своєї правої руки в область обличчя з лівого боку, внаслідок чого ОСОБА_8 втратила рівновагу і впала на підлогу.

В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 завдав сестрі ОСОБА_8 фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне нанесення удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину не визнав, вказав, що він не наносив потерпілій удари. Пояснив, що перед вказаними подіями сестра ОСОБА_8 сказала йому виїхати з будинку, у зв`язку з чим він звернувся з роз`ясненнями до батька. Батько йому сказав: «живи, як живеш, не звертай увагу на сестру». Його син теж перепитував у діда про це. Зазначив, що будинок по АДРЕСА_1 успадкував його батько. Він переїхав туди після того, як батько сказав йому та його сину переїхати. З 2021 року вони з сином жили в будинку за вказаною адресою. В цей період сестра залишила свою роботу в м. Києві і переїхала також доглядати батька в м. Чернівці. Вказав, що напередодні вони домовились з батьком, що коли йому виповниться 80 років, то оформлять опікунство на його сина, але сестра оформила опікунство на себе. Він став це питання з`ясовувати у батька, однак в кімнату забігла сестра і почала кричати. Ці події мали місце напередодні. Перед цим батько подарував рушницю його сину, однак він вирішив віддати ту рушницю батьку назад. Ствердив, що 28.01.2024 року, коли він розмовляв з батьком, сестра ОСОБА_8 увірвалась у кімнату та почала кричати і його виганяти, при цьому вона все фільмувала на свій мобільний телефон. Він її відштовхнув в руку, щоб закрити двері. В цей момент у неї випав з руки телефон. Після чого він закрив двері. Вважає, що це була провокація, з її боку, з метою видворення його з будинку. Зауважив, що чоловік сестри ОСОБА_10 дав неправдиві покази. ОСОБА_8 не могла впасти на спину, вважає, що вона мала б впасти на бік. Ствердив, що ОСОБА_8 не падала і він її не бив. Також пояснив, що по суті у нього з сестрою немає ніяких стосунків, він з нею не перебуває у сімейних стосунках. Наразі йому відомо, що сестра оформила опікунство над батьком та стала власником будинку по АДРЕСА_1 внаслідок договору. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та просив його виправдати. Цивільний позов не визнав повністю та заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовомузасіданні пояснила,що 28.01.2024року, замісцем свогопроживання,в будинку АДРЕСА_1 їївдарив ріднийбрат ОСОБА_6 ,який бувв станіалкогольного сп`яніння.Вказала,що завказаною адресоюпо АДРЕСА_1 ,вони жилиразом двароки.У ОСОБА_6 була окремакімната напершому поверсі,а надругому поверсімешкає воназ чоловікомта їїбатько,кожний вокремій кімнаті.Вхід вбудинок спільний.Вказала,що 28.01.2024року вкімнаті батькаперебував брат ОСОБА_6 ,з рушницеюв руках,в цейчас батьколежав наліжку.Її чоловік,в цейчас,лежав всусідній кімнатіхворий на«ковід».Зазначила,що батькопохилого вікута вгрудні 2022року вінвпав ірозбив голову,тому наданий часпотребує постійногодогляду.Напередодні,25.01.2024року брат ОСОБА_6 покликав батькадо своєїкімнати,і вонапочула,як ОСОБА_6 йому щосьемоційно говорив,тоді вонасказала батьковііти наверхдо себе,щоб вінне нервувався.Розмова уних булапро великукімнату напершому поверсі,де воназробила порядок,оскільки батькохотів щобтам стоялатруна коливін помре.Вона попросиласина ОСОБА_6 не заходитиу великукімнату алеце братуне сподобалось.Вказала,що ОСОБА_6 часто буву нетверезомустані і28.01.2024року такожбув встані алкогольногосп`яніння.Ствердила,що 28.01.2024року воначекала покибрат вийдеіз кімнатибатька бовін заважавйому спати.В цейчас вонастояла вкоридорі,а ОСОБА_6 нецензурно нанеї крикнув.Він хотівзачинити дверідо кімнати,але вонане дала,тоді ОСОБА_6 її вдаривв обличчядолонею своєїправої рукиу лівускроню.Вона втратиларівновагу івпала назадв коридор.Цей інцидентбатько небачив,це бачивїї чоловік,який вийшовв цеймомент вкоридор.В цей час вона знімала все на камеру телефону, можливо ОСОБА_6 і не бачив це. Вона долучила відео з телефону до матеріалів справи. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 у неї було почервоніння на обличчі. Швидку вона не викликала, звернулась до сімейного лікаря. А ввечері самостійно звернулась в приймальне відділення швидкої медичної допомоги. Ствердила, що коли ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння то він завжди агресує, а потім стає спокійним. До 14.02.2024 року такі випадки агресії були частими. З 14.02.2023 року коли ОСОБА_6 був п`яний часто виникали конфлікти. Вказала, що батько їй подарував будинок АДРЕСА_1 . Цивільний позов підтримала повністю та просила його задовольнити.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком потерпілої та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 28.01.2024 року він був хворий на «ковід» та лежав в кімнаті будинку, яка знаходиться на другому поверсі поряд з кімнатою тестя. Дружина ОСОБА_8 зайшла і сказала, що ОСОБА_6 п`яний зайшов до батька. Коли дружина вийшла з його кімнати, він почув нецензурну лайку ОСОБА_6 в бік дружини. Тоді він вийшов і побачив як ОСОБА_6 б`є лодонею дружину в обличчя і як вона падає в коридорі, після чого ОСОБА_6 одразу закрив двері за собою. Тоді він сказав дружині викликати поліцію. Коли він підняв дружину, то вона сказала, що в неї болить щока і голова. Вказав, що коли ОСОБА_6 п`яний, він дуже конфліктний. В той день він був п`яний. Дружина мала телефон в руці, він це пам`ятає. Всі події які відбувались, він показував на слідчому експерименті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він працює поліцейським, оперуповноваженим в карному розшуку ГУНП в Чернівецькій області. 28.01.2024 року він заступив на чергування та був в складі оперативно-слідчої групи. Приблизно о 18-00 год. отримали виклик, в якому повідомляли про тілесні ушкодження. Він з напарником поїхали на АДРЕСА_1 , де їх зустріла заявниця ОСОБА_8 . Там була вже поліція. Заявниця сказала, що виник конфлікт з її братом ОСОБА_6 . Там також був їх батько похилого віку. ОСОБА_8 сказала, що брат вдарив її рукою в обличчя і вона впала. Виявила намір писати заяву на нього. Обвинувачений був в стані алкогольного сп`яніння, він ніяких пояснень по суті не давав. Працівники поліції застосували до нього кайданки та повезли на вул. Миколаївську в м. Чернівці. В райвідділі він теж відмовився давати пояснення. Вказав, що у потерпілої було почервоніння на щоці. ОСОБА_6 був агресивний, сказав, що його хочуть вигнати з хати.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що події 28.01.2024 року він пам`ятає. В той день він з сином ОСОБА_6 говорив спокійно в кімнаті, а донька ОСОБА_13 стояла в коридорі. Брат з сестрою сперечались, про що саме він не пам`ятає. Потім ОСОБА_14 встав із крісла та пішов в коридор. Вказав, що він не бачив чи вдарив ОСОБА_14 доньку. Можливо був коридорі звук падіння. При цьому, скоріше людини, ніж телефону. Після цього приїхала поліція. Чув крик біля дверей. Ствердив, що син не міг впасти, однак припускає, що донька могла впасти. Він давав згоду, щоб син проживав в будинку. Донька була в Києві, коли син переїхав в будинок. Чи падав телефон він не знає. Донька йому не скаржилась, нічого конкретно не казала.

Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює лікарем-нейрохірургом лікарні швидкої медичної допомоги. Станом на 28.01.2024 року там також працював. Підтвердив, що потерпіла ОСОБА_8 звернулась в лікарню, ним було проведено її огляд і він видав про це довідку. У неї був забій лопатки і нижче. А також забій голови, однак якої саме частини голови (волосяної) це стосувалось, він зараз сказати вже не може. Якщо особа каже, що її побили, то вони коротко вносять відомості в журнал обліку прийому хворих. Ствердив, що забій волосяної частини голови міг бути як від падіння, так і від удару. Однак, у ОСОБА_8 був ще забій грудного відділу хребта, це лише ззаду, який можливий при падінні назад.

Крім показів самого обвинуваченого, показів потерпілої та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку також підтверджується дослідженими та проаналізованими судом в судовому засіданні рядом письмових доказів кримінального провадження. А саме:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення №3051 від 28.01.2024 року, відповідно до якого заявниця ОСОБА_8 повідомляє відомості про обставини правопорушення, зокрема, про те, що 28.01.2024 року близько 17-10 год. її рідний брат ОСОБА_6 , знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі завдав їй удар правою лодонею в район лівого вуха, від чого вона впала, чим спричинив їй фізичний біль (т.1 а.с.9);

- довідкою лікаря нейрохірурга від 28.01.2024 року, відповідно до якої проведено огляд ОСОБА_8 без видимої грубої кісткової патології. На момент огляду даних на гостру патологію не виявлено. Встановлено діагноз: забій м`яких тканин волосистої частини голови. Забій м`яких тканин ГВХ (грудного відділу хребта). Рекомендовано спостереження у сімейного лікаря. (т.1 а.с.22);

- витягом з журналу відмовлень у госпіталізації №2, згідно якого 28.01.2024 року о 22-10 год. до приймально-діагностичного відділення ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» звернулась ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 . Зі слів хворої 28.01.2024 року близько 17-10 год. була побита відомою особою вдома. Оглянута черговим нейрохірургом. Діагноз: забій м`яких тканин голови. Забій м`яких тканин грудного відділу хребта (т.2 а.с. 169-171);

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 від 01.02.2024 року з відеозаписом, в ході якого остання вказала, що 28.01.2024 року близько о 17-00 год. вона знаходилась вдома за адресою: АДРЕСА_1 , та побачила, що двері до кімнати її батька відчинені. Зайшовши, вона побачила, що батько лежить на дивані, а поряд в кріслі сидить ОСОБА_16 , який побачивши її почав виганяти та перебуваючи в п`яному вигляді, виражався в її бік нецензурною лайкою. Після чого потерпіла пішла до іншої кімнати, де перебував її чоловік та розповіла про те, що сталось, після чого повернулась до кімнати батька та попросила брата піти. Проте брат продовжував виражатись в її бік нецензурною лайкою і підійшовши до дверей, де вона стояла, наніс один удар долонею руки в обличчя з лівого боку від чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу, а ОСОБА_6 зачинив двері до кімнати батька та більше ніяких ударів потерпілій не наносив. Вказані дії було відтворено за допомогою статиста. Після чого потерпіла додала, що через кілька хвилин після отримання удару, отямившись від конфлікту, коли на місце події під`їхала поліція та відібрала у неї заяву та забравши ОСОБА_17 поїхала, потерпіла почала відчувати запаморочення, головний біль та печіння в місці нанесення удару. Внаслідок чого була змушена звернутись за медичною допомогою (т.1 а.с.35-37);

- протоколом огляду предметів від 07.02.2024 року, відповідно до якого, предметом огляду являється DVD-R диск, під огляду якого вбачається приміщення кімнати; особа, яка здійснює відео зйомку ймовірно стоїть у дверному пройомі; з правого боку на відеозаписі видно фрагмент дверної коробки; з правого боку від входу до кімнати на дивані сидить чоловік похилого віку, навпроти нього у кріслі сидить чоловік міцної статури із короткою зачіскою і темним волоссям, схожий на обвинуваченого ОСОБА_6 . Вказаний чоловік, що сидить у кріслі, про щось говорить, однак мова його не зрозуміла. Далі він звертається до особи, яка веде відео зйомку та каже: - «Закрий двері», після чого звертається до чоловіка похилого віку та каже: - «Тато, скажи їй хай закриє двері». Потім чоловік голосно кричить нецензурною лайкою в бік особи, що веде зйомку, вимагаючи щоб вона пішла, однак вказана особа залишається стояти в дверях. Далі голосно кричить «Двері закрий». Після чого він встає з крісла та швидкими кроками направляється в сторону особи, що веде зйомку, підходить до дверей беручи рукою за ручку вхідних дверей до кімнати, після чого як відбувається сутичка, однак на відеозаписі точно не видно, що саме відбувається, а лише чутно гуркіт, ніби то від падіння. На цьому відеозапис закінчується (т.1 а.с.49-55);

- протоколом проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_10 від 10.02.2024 року з відеозаписом, в ході якого останній вказав, що 28.01.2024 року він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_18 , тестем. В цей час до будинку увійшов рідний брат дружини ОСОБА_6 . Він перебував в одній із кімнат, коли увійшла його дружина ОСОБА_19 та повідомила про те, що ОСОБА_16 на підпитку та галасує, ображає батька нецензурною лайкою. Він почав заспокоювати дружину, однак вона хотіла допомогти батьку та пішла до нього в кімнату, де через деякий час почув стук, на що він вийшов подивитись що відбувається та побачив як ОСОБА_16 стоїть у дверній коробці та долонею своєї руки наніс один удар дружині в область обличчя, після чого остання втрачає рівновагу та впала, а ОСОБА_16 закрив двері до кімнати. Він допоміг дружині піднятися та сказав щоб остання викликала поліцію (т.1 а.с. 62-66);

- аудіозаписом повідомлення потерпілої ОСОБА_20 №1706454747.1038718 від 28.01.2024 року, яке надійшло на спецлінію 102 ГУНП в Чернівецькій області та розмови оператора спецлінії, відповідно до якого ОСОБА_8 викликає поліцію та повідомляє, що її побив ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.78-81);

- інформацією з ІКС ІАПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 , згідно якої на ОСОБА_6 складався адміністративний протокол 14.02.2023 року за ст.173-2 ч.1 КУпАП (а.с.9 6).

На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, кваліфіковані вірно, оскільки останній вчинив умисне нанесення удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину за ч.1 ст.126 КК України не визнав повністю, то суд вважає, що таким показам обвинуваченого слід дати критичну оцінку, розцінивши їх як обраний останнім спосіб захисту, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними показами потерпілої, свідків та рядом досліджених судом доказів по справі.

Щодо показів ОСОБА_6 стосовно того, що покази потерпілої є неспроможними в частині механізму отримання забою м`яких частин грудного відділу хребта та забою м`яких частин волосяної частини голови, то такі покази обвинуваченого спростовуються показами свідка ОСОБА_15 , та оглянутими судом вищезазначеними довідкою лікаря нейрохірурга від 28.01.2024 року та витягом з журналу відмовлень у госпіталізації №2.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним за вказаною статтею КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України, є кримінальним проступком.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою (т.1 а.с.92-93); на обліку в лікаря психіатра не перебуває (т.1 а.с.129); 30.01.2024 року в ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» був зареєстрований в 2007, 2016 та 2017 роках з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація. В 2021 р. припинений нагляд у зв`язку з відсутністю інформації. (т.1 а.с.131).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» №198 від 20.02.2024 року, ОСОБА_6 на даний час ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє, він може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_6 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, за своїм психічним станом він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Як не психічно хворий, на даний час ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.1 а.с.150-151).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України,суд визнає, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Таким чином, враховуючи той факт, що вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії проступків, а також той факт, що ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України вважається особою раніше не судимою, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.1 ст. 126 КК України, а саме у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й особі обвинуваченого.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2ст. 127 Кримінального процесуального кодексу Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 128 Кримінального процесуального кодексу Україниособа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона.

Відповідно до положень ч. 1ст.129КПК Українисуд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Якщо злочин передбачає заподіяння потерпілому шкоди (майнової, моральної чи фізичної), це є підставою виникнення, поряд з кримінальною, також і цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1ст. 1177 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному провадженні має випливати з пред`явленого обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, при заподіянніособі моральноїшкоди,обов`язокпо їївідшкодуванню покладається навинних осібнезалежно відтого,чи булазаподіяна потерпіломумайнова шкодата чивідшкодована вона.

Як було встановлено судом потерпіла ОСОБА_8 звернулась до суду з позовними вимогами про відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди в розмірі 3500,00 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7271,00 грн.

На обґрунтування матеріальної шкоди потерпіла вказала, що в результаті протиправних дій обвинуваченого вона отримала тілесні ушкодження, у зв`язку із чим вона вимушено звернулась за допомогою до лікаря для надання своєчасної медичної допомоги, здійснення рентгенографії та купівлі ліків для зменшення фізичного болю, вартість яких становить 3500,00 грн.

При цьому, будь-яких квитанцій на підтвердження придбання цих ліків суду не надано.

На обґрунтування моральної шкоди потерпіла вказала на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого вона зазнала постійних переживань і хвилювань, просила врахувати глибину фізичних і душевних страждань, внаслідок цих подій, а також негативні зміни, які настали в повсякденному її житті. Зазначила, що саме такий розмір моральної шкоди, а саме в сумі 10000 грн. оцінений нею в тому числі із урахуванням поведінки відповідача, який на протязі всього часу досудового та судового розслідування жодним чином не намагався відшкодувати завдану їй моральну шкоду або вибачитись за скоєні діяння.

Потерпіла та її представник в судовому засіданні повністю підтримали заявлений в цивільний позов та просили його задовольнити.

Після отримання і ознайомлення з цивільним позовом, від відповідача ОСОБА_6 відзиву на позов не поступило.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов не визнав в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні та заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні цивільний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7271,00 грн., вважала вказану суму завищеною та вважала, що підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Суд, вивчивши підстави і розмір цивільного позову, дослідивши докази на обґрунтування ціни і підстав позову, вислухавши позиції сторін з приводу заявленого позову, дійшов наступного висновку.

Будь-яких доказів на підтвердження понесених матеріальних витрат, а саме, вартості здійснення рентгенографії та купівлі ліків понесених потерпілою, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, потерпілою ОСОБА_8 та її представником суду надано не було.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Відповідно до приписівстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглядаючи позовну вимогу щодо відшкодування вартості здійснення рентгенографії та купівлі ліків потерпілою, у розмірі 3500,00 гривень, суд вважає, що заявлена вартість є недоведеною, оскільки будь-якими належними та допустимими доказами підтверджена не була; тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд враховує положення Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р., зокрема п. 4, який встановлює, що відповідно до ст.137 ЦПК (1502-06) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. А також суд враховує п.9 вказаної Постанови, згідно якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначила, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

Як встановлено судом, та підтверджується письмовими доказами, потерпілій ОСОБА_8 внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 було завдано умисне нанесення удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Суд також враховує, що внаслідок умисного нанесення удару ОСОБА_6 , який завдав потерпілій фізичного болю, в житті потерпілої сталися негативні зміни у вигляді психологічного пригнічення, пов`язаного із неприємними спогадами про подію кримінального правопорушення. При цьому, суд враховує той факт, що обвинувачений жодним чином потерпілій шкоду не відшкодував; не вибачився перед потерпілою.

Отже, при визначенні розміру грошового відшкодування за завдані потерпілій моральні страждання суд враховує характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, бере до уваги глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, порушення її нормальних життєвих зв`язків, ступінь вини обвинуваченого, враховує вимоги розумності та справедливості.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілої про відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, а саме у розмірі 5000,00 гривень.

Окрім того, потерпілою було заявлено про те, що нею було понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 7271,00 гривень.

Згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із:1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

За змістом статті 124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Статтею 141 ЦПК України регламентовано, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18.

При цьому, захисником обвинуваченого було зауважено в судовому засіданні, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та просила його зменшити.

Таким чином, враховуючи характер виконаної роботи, дослідивши перелік послуг наданих адвокатом, з урахуванням обставин і складності справи, надавши оцінку поданим представником потерпілої доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат на правничу допомогу, а також враховуючи той факт, що сама захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 визнала розмір витраченої правової допомоги представником потерпілої на суму 4500,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_8 витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню і доля речових доказів.

Керуючись ст.ст. 100, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання за даною статтею КК України у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- DVD-R диск із відеозаписом вилучений із мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 , який згідно постанови слідчого від 07 лютого 2024 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск із відеозаписом з нагрудних камер працівників СОГ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, які здійснювали реагування на повідомлення гр. ОСОБА_8 про конфлікт із братом ОСОБА_6 , який згідно постанови слідчого від 09 лютого 2024 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- СD-R диск із аудіозаписом здійснення потерпілою ОСОБА_8 дзвінка на спецлінію «102», який згідно постанови слідчого від 21 лютого 2024 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди кошти у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вироку.Копія вирокунегайно післяйого проголошеннявручається обвинуваченомута прокурору .

Суддя ОСОБА_1