Постанова

від 26.12.2024 по справі 204/2455/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8806/24 Справа № 204/2455/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2024 року в цивільній справі номер 204/2455/24 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2024 року звернулось ПАТ АБ «Укргазбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21.02.2019 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви-договору №2019/1_С/376-Z0649213-01 укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками, на підставі якої позичальнику банком відкрито поточний рахунок в гривні на умовах обраного тарифного плану та видано платіжну картку. 12 липня 2017 року тарифним комітетом АБ «Укргазбанк» затверджено Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», які розміщено на офіційному сайті www.ukrgasbank.com. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку/субрахунку. Банк відкрив клієнту картковий рахунок та субрахунок, та було надано кредит у формі встановлення ліміту дозволеного овердрафту з наступними умовами: строк дії договору: з 21.02.2019 року по 20.02.2020 року; строк кредитування: 12 місяців; можлива сума кредиту: 0,00 300000,00 грн; щомісячний платіж по кредиту: 7% мінімум 50,00 грн; відсоткова ставка: 36,00% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість: 48,00 % річних.

Після підписання заяви-договору, відповідач користувався коштами, проте, внаслідок порушення взятих на себе зобов`язань, невиконання відповідачем умов договору, станом на 22.01.2024 року виникла заборгованість в розмірі 47709,30 грн, яка складається із заборгованості по кредиту простроченої 36933,03 грн, заборгованості по процентах простроченої 10776,30 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування станом на 22.01.2024 року у загальній сумі 47709,30 грн та стягнути понесені судові витрати.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2024 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2019/1_С/376-Z0649213-01 від 21.02.2019 року, яка виникла станом на 22.01.2024 року, у розмірі простроченої заборгованості за кредитом в сумі 36933,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2344,05 грн.

Із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні суми заборгованості за простроченими відсотками не погодився позивач ПАТ АБ «Укргазбанк», подав апеляційну скаргу, просив скасувати заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2024 року у справі №202/2455/24 в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати стягнути з відповідача.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В позовній заяві позивач зазначає, крім іншого, що відповідно до умов розділу 4 «Паспорт споживчого кредиту» заяви-договору відповідачу надано кредит у формі встановлення ліміту дозволеного овердрафту із встановленими відсотковими ставками: відсоткова ставка: 36,00% річних; відсоткова ставка на прострочену заборгованість: 48,00% річних. Вказане також підтверджується матеріалами справи фактичним змістом заяви-договору, копія якої була надана суду разом із позовної заявою.

Викладені обставини, на думку апелянта, свідчать про не дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та неврахування їх фактичного змісту при ухваленні рішення що оскаржується.

Є хибним також висновок суду про те, що додані до заяви Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», як такі, що не підписані відповідачем, не підтверджують обставин погодження між сторонами істотних умов кредитного договору щодо розміру відсотків.

Як вбачається з виписок по особовому рахунку позичальник активно користувався кредитними грошовими коштами наданими шляхом пролонгації строку дії вказаного кредитного договору протягом 2020-2023 років.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні суми заборгованості за простроченими відсотками, апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 21.02.2019 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви-договору №2019/1_С/376-Z0649213-01 про приєднання до правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», згідно з якою ця заява-договір разом з правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», тарифним планом, умовами банківських продуктів/пакетів є договором комплексного банківського обслуговування, укладеним між сторонами. Відповідно до п. 4 «Паспорт споживчого кредиту» зазначеної заяви-договору, між сторонами укладається договір №2019/1_С/376-Z0649213-01, з наступними умовами: строк дії договору: з 21.02.2019 року по 20.02.2020 року; строк кредитування: 12 місяців; можлива сума кредиту: 0,00 300000,00 грн.; щомісячний платіж по кредиту: 7% мінімум 50,00 грн; відсоткова ставка: 36,00% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість: 48,00% річних. Також відповідач отримав платіжну картку, про що свідчить його розписка про отримання платіжної картки (а.с. 24зв-24).

Підписанням вказаної заяви-договору відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

До кредитного договору банк додав Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» (а.с. 29-42).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 22 січня 2024 року, заборгованість відповідача становить 47709,30 грн, яка складається наступного: 36933,03 грн - заборгованість по кредиту прострочена, 10776,30 грн - заборгованість по процентах прострочена (а.с. 13-15).

На підтвердження суми заборгованості надано виписки за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 за період з 28.03.2019 року по 22.01.2024 року (а.с. 16-23).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права після закінчення строку дії кредитного договору нараховувати відповідачу заборгованість за простроченими відсотками.

Такий висновок, суду є правильним, з яким погоджується й апеляційний суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною перша статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі №14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 21.02.2019 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви-договору №2019/1_С/376-Z0649213-01 про приєднання до правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», згідно з якою ця заява-договір разом з правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», тарифним планом, умовами банківських продуктів/пакетів є договором комплексного банківського обслуговування, укладеним між сторонами. Відповідно до п. 4 «Паспорт споживчого кредиту» зазначеної заяви-договору, між сторонами укладається договір №2019/1_С/376-Z0649213-01, з наступними умовами: строк дії договору: з 21.02.2019 року по 20.02.2020 року; строк кредитування: 12 місяців; можлива сума кредиту: 0,00 300000,00 грн.; щомісячний платіж по кредиту: 7% мінімум 50,00 грн.; відсоткова ставка: 36,00% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість: 48,00 % річних. Також відповідач отримав платіжну картку, про що свідчить його розписка про отримання платіжної картки.

Із заяви-договору №2019/1_С/376-Z0649213-01 від 21.02.2019 року вбачається, що строк дії договору - з 21.02.2019 року по 20.02.2020 року. Тобто, кредитор мав право на нарахування відсотків лише протягом строку дії договору, а саме до 20.02.2020 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсотками простроченими вбачається, що вони нараховувались станом на 22.01.2024 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору.

Доказів узгодження сторонами інших строків кредитування матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що позивач не мав права після закінчення строку дії кредитного договору нараховувати відповідачу заборгованість за відсотками простроченими у розмірі 10776,30 грн, тому у цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: