Рішення

від 18.12.2024 по справі 579/2178/24

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/2178/24

2/579/527/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Кибець І.А.

за участі секретаря - Сірої С.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Розума О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до комунального підприємства «Київпастранс», мотивуючи свої позовні вимоги тим, що працює слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду в філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8.

10 квітня 2022 року між позивачем та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено контракт добровольця територіальної оборони, за умовами якого доброволець бере на себе зобов`язання, зокрема, виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту.

Згідно наказу від 20.04.2022 року №86/ВК філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8, ОСОБА_2 , відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України, з 10.04.2022 року увільнений від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків, у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони.

Після укладення контракту ОСОБА_2 виконує обов`язки добровольця територіальної оборони безоплатно, згідно з умовами контракту. Будучи увільненим від роботи, він з 20.04.2022 року отримував за місцем роботи середній заробіток. Починаючи з 19.07.2022 року, відповідач не виплачує позивачу заробітної плати, посилаючись на ч.3 ст.119 КЗпП України, у якій добровольці територіальної оборони прирівнюються до військовослужбовців, та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, який набрав чинності з 19.07.2022 року.

18 січня 2024 року рішенням Кролевецького районного суду Сумської області задоволено позов ОСОБА_2 до КП «Київпастранс» про стягнення середнього заробітку та стягнено середній заробіток за час з 19.07.2022 року по травень 2023 року у сумі 193 128 грн. без урахування нарахувань на заробітну плату. Постановою Сумського апеляційного суду рішення суду від 18.01.2024 року в частині стягнення заробітної плати залишено без змін.

05 червня 2024 року ОСОБА_2 звільнено з роботи, але при проведенні остаточного розрахунку не виплачено середній заробіток. Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_2 , середньоденна заробітна плата складає 858 грн. 16 коп., кількість днів, які не виплачено середній заробіток 262 робочих дні.

Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час з 01 червня 2023 року по травень 2024 року в сумі 224 837 грн. 92 коп. без урахування нарахувань на заробітну плату, з тих підстав, що відповідач безпідставно не виплачує позивачу належний йому середній заробіток, та судові витрати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, за змістом якого повністю не погоджується з позовними вимогами позивача, посилаючись на те, що позивач не сплатив судовий збір при подачі позову з вимогою про стягнення середнього заробітку, хоча вважають, що поняття «середній заробіток» та «заробітна плата» не є тотожними для розуміння п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір». Окрім того, зазначають, що наказом від 29.07.2022 року №235-ВК ОСОБА_2 припинено нарахування та виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року. Позивач будучи 05.09.2022 року належним чином ознайомленим з вищезазначеним наказом не скасовував його та не визнавав незаконним. Наказом від 05.06.2024 року №155/ВК звільнено ОСОБА_2 на підставі п.4 ст.40 КЗпП. Таким чином, вважають, що наказ від 29.07.2023 року №235-ВК вичерпав свою дію та не будучи оскарженим у визначений законодавством строк, зберігав свою юридичну силу у період виникнення спірних правовідносин, за який позивач просить стягнути середній заробіток.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на неправомірність припинення виплати середнього заробітку позивачеві.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наполягав на тому, що позивач ознайомлений із наказом від 29.07.2022 №235-ВК, наказ прямо видано про припинення виплати заробітної плати позивачеві, наказ у встановлений чинним законодавством строк і порядок ОСОБА_2 не оскаржувався, не скасовувався, а тому підлягає виконанню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу до філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусного парку №8 згідно наказу №121/ВК від 24.07.2015 року на посаду слюсаря з ремонту автомобілів 5 розряду до ремонтної майстерні. Наказом №18 по філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 від 01.03.2022 року було оголошено простій працівникам філії, в тому числі позивачу (п.1.3 наказу).

10 квітня 2022 року ОСОБА_2 уклав контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . При цьому за змістом контракту, укладеного за формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України №84 від 07.03.2022 року, контракт укладено «на час виконання державних та/або громадських обов`язків», за змістом контракту (абз.3 п.1) доброволець добровільно бере на себе зобов`язання виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу. Контракт укладено строком на три роки.

Дані обставини встановлені рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року справа №579/1072/23 та Постановою Сумського апеляційного суду від 15.08.2024 року рішення суду від 18.01.2024 року (а.с. 5-9, 25-30).

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказом № 86/ВК філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 від 20.04.2022 року ОСОБА_2 , т.5021 слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду з 10.04.2022 року увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків на підставі ч.1 ст.119 КЗпП України (а.с.19). Підпис про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом у наданій суду копії відсутній.

Наказом №235/ВК філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 від 29.07.2022 року, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-ІХ, припинено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_2 , слюсарю з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду, з 19 липня 2022 року. Підпис про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом у наданій суду копії відсутній (а.с.46).

Згідно з довідкою ДФТГ Кролевецької ТГ №1 «Тризуб» №193 від 28.05.2024 року, ОСОБА_2 з 10.04.2022 року зарахований до членства в добровольчому формуванні Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб», перебуває на службі, згідно табелів обліку робочого часу та виконує важливі завдання безпеки та оборони Кролевецької міської територіальної громади. У зв`язку з безпековою ситуацією в регіоні необхідне постійне перебування ОСОБА_2 на території Кролевецької міської територіальної громади (а.с.22).

Відповідно до графіків роботи на травень 2023 року травень 2024 року, доброволець ОСОБА_2 виконував завдання в складі добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» (а.с.11-17).

05 червня 2024 року наказом №1555/ВК філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8, ОСОБА_2 , слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, звільнено за прогули без поважних причин, що мали місце з 03 червня 2024 року по 05 червня 2024 року, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України. Бухгалтерії провести остаточний розрахунок з урахуванням виплати компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 27.01.2021 року по 19.07.2022 року (а.с.23).

12 червня 2024 року листом №248 філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8, ОСОБА_2 повідомлено про звільнення. До листа додано розрахунковий листок за червень 2024 року (а.с.10).

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_2 №81 від 11.09.2023 року, середньогодинна заробітна плата складала 107,27 грн. середньоденна заробітна плата складала 858,16 грн. (а.с.18).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до КП «Київпастранс» про стягнення середнього заробітку та стягнено середній заробіток за час з 19.07.2022 року по травень 2023 року у сумі 193 128 грн. без урахування нарахувань на заробітну плату (а.с.25-30). Постановою Сумського апеляційного суду від 15.08.2024 року рішення суду від 18.01.2024 року в частині стягнення заробітної плати залишено без змін (а.с.5-9)

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п.16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабміну від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі - Положення № 1449), членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до п.21 Положення № 1449 контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 березня 2022 року № 307/37643 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони (далі - контракт).

У преамбулі форми контракту зазначено, що командир з одного боку, а доброволець з іншого боку, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП України, відповідно до Закону України від 27 січня 2022 року № 2024-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву» та Положення № 1449, уклали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з п.3 форми контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Наказом в.о. директора філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8 від 20 квітня 2022 року №86/ВК ОСОБА_2 увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної громади з 10 квітня 2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_2 є добровольцем добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 громади №1 «Тризуб», яке не є військовим формуванням ЗСУ.

Стаття 1 Закону України «Про основи національного спротиву» містить визначення таких термінів: територіальна оборона, доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України, добровольче формування територіальної громади.

Отже, на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ч.3 ст.119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) було визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

З 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким у ч.3 ст.119 КЗпП України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Отже, з набранням чинності Законом № 2352-ІХ відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, з 19 липня 2022 року за такими категоріями працівників не зберігається середній заробіток.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

До видів військової служби належать: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

За умовами ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) громадяни України, прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема ч.3 ст.119 КЗпП України.

Як встановлено судом, внаслідок укладення 10 квітня 2022 року позивачем відповідного контракту, він є добровольцем Добровольчого формування № НОМЕР_1 Кролевецької територіальної громади «Тризуб», яке не є військовим формуванням ЗСУ, який виконує за умовами контракту державні та громадські обов`язки у робочий час, то на його розповсюджуються гарантії, передбачені ч.1 ст.119 КЗпП України.

Діяльність добровольчого формування територіальної громади з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Держава, скасувавши збереження середньомісячної заробітної плати військовослужбовцям, компенсувала одночасним збільшенням грошового забезпечення їм за місцем проходження служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою установлено на період воєнного стану виплату військовослужбовцям додаткової винагороди відповідного розміру.

На відміну від цього, комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України та КЗпП України.

Норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема, і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Ч.1 ст.119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть виконуватись у робочий час.

Відповідно до п.3 Положення № 1449 командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей. Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення № 1449).

Таким чином, саме командири ДФТГ мають здійснювати, зокрема і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Залучення до такого добровольчого формування не є військовою службою, однак укладання такого контракту слід розглядати, як один із способів виконання громадянином України свого конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Враховуючи, що працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням ч.1 ст.119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Чинним законодавством жодних змін до ч.1 ст.119 КЗпП України з 20.04.2022 року, коли за позивачем було закріплено збереження робочого місця та середнього заробітку, не відбувалося, законних підстав для скасування нарахування і виплати середнього заробітку, призначених на підставі вказаної норми Кодексу, не існувало, наказ №86/ВК від 20.04.2022 року не був у встановленому порядку змінений чи скасований, даний наказ підлягав виконанню стосовно ОСОБА_2 і після 19.07.2022 року.

Суд звертає увагу на те, що наказом № 86/ВК філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 від 20.04.2022 року ОСОБА_2 , т.5021 слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду з 10.04.2022 року увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків на підставі ч.1 ст.119 КЗпП України. Вказаний наказ не скасовано, він є діючим.

Разом з тим, наказ №235/ВК філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 від 29.07.2022 року, виданий у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-ІХ.

На підставі вказаного наказу №235/ВК від 29.07.2022 року, припинено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_2 , слюсарю з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду, з 19 липня 2022 року.

Видача такого наказу №235/ВК від 29.07.2022 року, не свідчить про правомірність дій, оскільки на роботодавця покладено обов`язок проводити виплату працівникам, за час виконання державних та громадських обов`язків, середнього заробітку саме вимогами ч.1 ст.119 КЗпП України, яка не була змінена. Тому, не оскарження позивачем в судовому порядку вказаного наказу не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Таким чином, припинення збереження середнього заробітку позивачу суперечить приписам ч.1 ст.119 КЗпП України і порушило право позивача на отримання середнього заробітку під час виконанням ним обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Позивач просить стягнути середній заробіток у розмірі 224 837 грн. 92 коп. за період з 01 червня 2023 року по травень 2024 року.

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»).

У матеріалах справи наявна довідка про середню заробітну плату позивача, згідно з якою середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 858,16 грн.

Період, за який підлягає виплата середнього заробітку, починається з 01 червня 2023 року по травень 2024 року, і становить 262 робочих днів.

Сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 224 837 грн. 92 коп. (858,16 х 262 (кількість днів) = 224 837 грн. 92 коп.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Від відповідача не надійшло спростування чи заперечення щодо вказаного розрахунку.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до роз`яснень п.48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суду не надані.

Таким чином, у стягненні з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

Згідно із п.1 ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку звільняються від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 2248 грн. 38 коп.

Згідно п.1, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з чим суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в частині присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі статей 43, 65, п.4 ч.1 ст.40, ст.119 Кодексу законів про працю України, законів України «Про основи національного супротиву», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», керуючись статтями 4, 10-13, 77-81, 89, 259, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до комунального підприємства «Київпастранс», місцезнаходження: 04070, м.Київ, Набережне шосе, буд.2, код ЄДРПОУ 31725604, про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час з 01 червня 2023 року по травень 2024 року у сумі 224 837 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 92 коп. без урахування нарахувань на заробітну плату.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В частині стягнення понесених судових витрат з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь держави судовий збір у сумі 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 38 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 27 грудня 2024 року.

Суддя І. А. Кибець