Рішення

від 27.12.2024 по справі 588/2375/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/2375/24

провадження № 2-о/588/120/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Лебедя О.В., за участю: секретаря судових засідань Ноздріної В.О., представника заявника Пирогової О.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна, заінтересована особа: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

У С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_2 у грудні 2024 року звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із указаною заявою, яку мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сніжне Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України, помер рідний брат заявника ОСОБА_1 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є власником 1/3 частини вказаного будинку.

Маючи в наявності свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , видане так званим «отдел ЗАГС Снежнянского городского управления юстиции министерства юстиции Донецкой Народной Республики серия НОМЕР_1 от 06.11.2024» заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій не можливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Також представник заявника вказала, що встановлення факту смерті брата заявника на тимчасово окупованій території України, має для нього юридичне значення, оскільки він є спадкоємцем після його смерті за законом.

Посилаючись на указані обставини, представник заявника просить суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сніжне Донецької області, місце смерті Україна, м.Сніжне, Донецької області.

Ухвалою суду від 26.12.2024 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні представник заявника підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився та надав заяву в якій просив суд справу розглянути без його участі, проти заявлених вимог не заперечує.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з таких підстав.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається зі свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с. 16-17).

Згідно пункту 5 частини 2статті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно частини 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Отже установлення факту смерті ОСОБА_3 має для заявника юридичне значення, оскільки останній є спадкоємцем після його смерті за законом.

На підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у м.Сніжне Донецької області заявник надав копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 06 листопада 2024 року «Відділом ЗАГС Сніжнянського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки» (а.с. 18). За інформацією представника заявника смерть сталась вдома, а лікарські свідоцтва в таких випадках на окупованій території не видаються. Надати інші докази смерті чи оригінал свідоцтва неможливо через відсутність зв`язку з окупованою територією.

Вказане свідоцтво про смерть видане незаконним органом на тимчасово окупованій території.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Частиною 1 статті 18 указаного Закону передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія міста Сніжне Донецької області є тимчасово окупованою територією.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (статті 2 та 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно достатті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Крім того, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, з посиланням на судову практику Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини.

До вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (даліООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Колегія суддів звернула увагу на позицію Європейського суду з прав людини, який розвиває цей принцип у своїй практиці, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Ураховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне як виняток взяти до уваги документи про смерть осіб, видані на окупованій території України, і оцінити їх разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки можливість збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмеженою, у той час як встановлення цього факту має юридичне значення для реалізації прав заявника як спадкоємця померлого.

З огляду на викладене, ураховуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для установлення факту смерті на тимчасово окупованій території ОСОБА_3 , оскільки законом не передбачено іншого порядку установлення цього факту.

На підставі пункту 8 частини 1 статті 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 317-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна, заінтересована особа: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Установити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сніжне Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.12.2024 року.

Суддя О. В. Лебедь