Рішення

від 20.12.2024 по справі 740/8545/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/8545/23

Провадження № 2/740/64/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

установив:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив установити факт родинних відносин, а саме, що його батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також просив визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки: площею 2,38 га з кадастровим номером 7423380800:02:001:0040 та площею 0,97 га з кадастровим номером 7423380800:02:001:0385, надані для ведення особистого селянського господарства на території с. Бурківка Бурківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його баба ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент смерті його баба була зареєстрована та проживала одиноко за адресою: АДРЕСА_1 . За свого життя вона заповіту не склала, інших спадкоємців не було. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на дві зазначені земельні ділянки, які вона отримала в порядку розпаювання колишнього КСП «Перемога» в с. Бурківка. Позивач прийняв спадщину після смерті баби шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. З метою оформлення спадкових прав на земельні ділянки позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу відповідного свідоцтва, однак отримав відмову, оскільки не було надано документів, які б підтверджували родинний зв`язок, а саме що батько позивача є сином ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю свідоцтва про народження батька, а також актового запису про народження, позивач не має можливості підтвердити родинний зв`язок у позасудовому порядку. Крім того, нотаріус не може видати йому свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки, оскільки правовстановлюючі документи на них видані після смерті баби, яка була включена у список власників сертифікатів Бурківської сільської ради.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 09-00 год. 06 лютого 2024 року. У подальшому підготовче засідання відкладалося, востаннє - на 10-30 год. 15 липня 2024 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 10 вересня 2024 року, який у подальшому відкладено на 20 грудня 2024 року 14-00 год.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача - ОСОБА_4 , в якій він позовні вимоги визнав та просив справу без розглянути без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Судом установлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.01.1989, батьками ОСОБА_1 (позивач) є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 5).

Батько позивача - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Бурківка Ніжинського району Чернігівської області, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Згідно з повідомленням директора Державного архіву Чернігівської області - Раїси Воробей, книги реєстрації актових записів про народження за 1939 рік по с. Бурківка Ніжинського району Чернігівської області на зберігання до архіву не надходили (а. с. 11).

Відповідно до листа заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - Дмитра Лемеша за відомостями картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - не виявлено (а. с. 22).

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 3 Бурківської сільської Ради на 1967-1969 рр. у житловому будинку (номер об`єкта по господарського обліку - 241) проживали: ОСОБА_6 - голова двору; ОСОБА_3 - невістка; ОСОБА_2 - внук голови двору; ОСОБА_7 - невістка; ОСОБА_8 - онука; ОСОБА_1 - правнук; ОСОБА_9 - правнук (а. с. 57).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).

Згідно з довідкою № 59 від 28.06.2023, виданою старостою Бурківського старостинського округу Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області - Андрієм Дзюбою, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована та постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори - Світлана Репех у листі № 544/02-14 від 08.09.2023 на усне звернення позивача повідомила, що при видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у свідоцтві має бути зазначено, що він є її рідним онуком, оскільки спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 був би її син ОСОБА_2 , тобто батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 не подав свідоцтва про народження свого батька, а тому не підтверджено, що він є рідним онуком спадкодавця. За таких обставин, ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин (а. с. 10).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт родинних відносин, який просить установити позивач, а саме, що його батько ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження матеріалами справи.

Щодо позовних вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки, то слід зазначити таке.

Згідно з довідкою № 60 від 28.06.2023, виданою старостою Бурківського старостинського округу Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області - Андрієм Дзюбою, ОСОБА_1 після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично прийняв спадщину шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном, так як з дня її смерті сплачував платежі, здійснював догляд за будинком за адресою: АДРЕСА_1 , користувався земельною ділянкою (а. с. 9).

ОСОБА_3 зазначена в списку власників сертифікатів Бурківської сільської Ради Ніжинського району Чернігівської області, які виявили бажання отримати земельні частки (паї) і державні акти на право приватної власності на землю, що є додатком № 1 до рішення 5 сесії 24 складу від 14 лютого 2003 року. Відповідно до виписки з розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 490 від 26 грудня 2002 року затверджено технічну документацію зі складання схем паювання земель та колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на земельні частки (паї) для видачі державних актів на право приватної власності на землю громадянам власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком № 1.

02 червня 2003 року ОСОБА_3 видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 2,38 га з кадастровим номером 7423380800:02:001:0040 та площею 0,97 га з кадастровим номером 7423380800:02:001:0385 (а. с. 21, 22).

Спадкова справа до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ).

Пунктом 1 Указу встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У постанові від 17.03.2020 року у справі № 396/1683/18-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За приписами ст. 5, 22 Земельного кодексу України 1990 року кожний член КСП у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), право власності на яку виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

Державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у його власності і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ст. 23 Земельного Кодексу України 1990).

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП.

За змістом ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).

За правилами ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За положеннями ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (ст. 534, 553, 555 цього Кодексу).

Право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 за життя набула право на земельні ділянки (паї), на її ім`я видано державні акти на право власності на земельні ділянки, у зв`язку із чим вони входять до складу спадщини після її смерті. У свою чергу спадкоємці не позбавлені можливості звернутися до суду та успадкувати право на земельну частку (пай), що належало спадкодавцю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому суд ураховує думку відповідача, який визнав позов, а також, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що визнання за позивачем права власності на вказані земельні ділянки порушить права та інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 247, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Установити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між сином та матір`ю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку площею 2,38 з кадастровим номером 7423380800:02:001:0040 на території с. Бурківка Бурківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку площею 0,97 з кадастровим номером 7423380800:02:001:0385 на території с. Бурківка Бурківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за законом.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко