Рішення

від 27.12.2024 по справі 736/2366/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2-а/748/33/24

Єдиний унікальний № 736/2366/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року місто Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря БазарноїМ.В.,

представника позивача Загалець О.М.

представника відповідача Миткевич Ю.В.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа ОСОБА_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняу справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіяБАВ №637333,винесену 21вересня 2024року поліцейськимКорюківського РВПГУНП вЧернігівській областіДубовцем ДмитромВолодимировичем пропритягнення йогодо адміністративноївідповідальності заскоєння адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.І ст.126КУпАП із застосуваннямадміністративного стягненняу видіштрафу урозмірі 425грн., адміністративне провадження по даній справі закрити.

Свої вимоги мотивував тим, що 21 вересня 2024 року поліцейським СР ПП Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Дубовцем Д.В. відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, у тому, що він 20 вересня 2024 року близько 23.30 годин на автомобілі Land Rover Discovery Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по а/д Корюківка - Наумівка (Блокпост) не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії. Через декілька днів він отримав у «Дії» повідомлення, що постановою на нього накладено штраф у розмірі 425 грн. Вважає, що постанова складена з порушенням норм чинного законодавства, є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки доказів підтверджуючих той факт, що він керував транспортним засобом та порушив Правила дорожнього руху матеріали справи не містять, а тому відсутня його вина у скоєнні цього правопорушення.

Ухвалою судді від 20 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

16 грудня 2024 року від представника ГУНП в Чернігівській області Миткевич Ю.В. надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву та відзив на позов, у якому вона просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає постанову обґрунтованою та такою, що винесена відповідно до норм чинного законодавства, на підставі відповідних доказів та уповноваженою на те особою.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Загалець О.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові. Зазначив, що відеозапис з бодікамери поліцейського є доказом з іншої справи, крім того, на ньому не зафіксовано факту керування позивачем автомобілем.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, зазначила, що оскаржувана постанова винесена правомірно, підстав для її скасування не має.

Третя особа поліцейський СР ПП Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Дубовець Д.В., допитаний у якості свідка в порядку ст. 93 КАС України, зазначив суду, що 20 вересня 2024 року перебував на добовому чергуванні, на службовий планшет надійшло повідомлення від військовослужбовців блокпосту, що зупинили автомобіль. По прибуттю на місце побачили автомобіль, біля нього ОСОБА_2 , у військовослужбовця з`ясували, що саме ОСОБА_2 був за кермом автомобіля, пояснення військовослужбовця зафіксовані на бодікамеру. У водія були ознаки алкогольного сп`яніння, почали встановлювати його особу, він відмовився надати посвідчення водія. Ще один чоловік перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, він відмовлявся спілкувався з поліцією. У подальшому на ОСОБА_2 складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесена постанова за ч.1 ст. 126 КУпАП. Постанова була зачитана позивачу вголос, ставити підпис про отримання копії він відмовився, тому копія постанови йому була направлена поштою.

Свідок ОСОБА_3 надав суду пояснення, що 20 вересня 2024 року перебував на добовому чергуванні, на службовий планшет надійшло повідомлення від військовослужбовців блокпосту, що зупинили автомобіль, з яких підстав уже не пам`ятає. По прибуттю на місце військовослужбовець указав на ОСОБА_2 , який перебував біля автомобіля, як на особу, яку вони зупинилин на блокпосту та який керував автомобілем. Пояснення військовослужбовця зафіксовані на бодікамеру. У водія були ознаки алкогольного сп`яніння, був різкий запах алкоголю з ротової порожнини, коли встановлювали особу, він відмовився надати посвідчення водія. Ще один чоловік перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, він відмовлявся спілкуватись з поліцією.

Свідок ОСОБА_4 надав пояснення, що точного часу не пам`ятає, поїхав з позивачем до його матері у с. Прибинь Корюківського району Чернігівської області допомогти по господарству, перебували там до вечора. Позивач пошкодив руку, тому по дорозі назад за кермом автомобіля був свідок. На блокпосту вони зупинились для перевірки документів, та попросили трохи зачекати, вони так зрозуміли, що була перезмінка. Приїхали поліцейські, позивача відвели в бік та спілкувались із ним. На блокпосту вони перебували близько години, про що спілкувались поліцейські з позивачем він не чув, при ньому постанов відносно позивача не складали. Потім поліцейські відвезли свідка та позивача по домівках.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст.7 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні 21 вересня 2024 року поліцейським СР ПП Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Дубовцем Д.В. було винесено постанову серії БАВ № 637333 відносно ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що останній 20 вересня 2024 року близько 23.30 годин керував автомобілем Land Rover Discovery Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Корюківка - Наумівка (Блокпост) не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. (а.с.11).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 КАС України).

Відповідно до вимогст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно дост.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1статті 276 КУпАПпередбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до положеньст.222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушенняправил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, органам Національної поліції підвідомчий розгляд справ про адміністративні порушення за ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 265-1КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача до відзиву додано DVD-диск з відеозаписом з бодікамери поліцейського.

Так, з переглянутого судом відеозапису вбачається, що поліцейські прибули до блокпоста, де стоїть автомобіль позивача, біля автомобіля перебуває позивач. Один з військовослужбовців блокпосту вказав на ОСОБА_2 як на особу, яка керувала автомобілем, зазначивши, що він зупиняв автомобіль та викликав поліцейських. Позивач при цьому зазначає, що це не він керував автомобілем, що він прийшов на блокпост пішки, що автомобіль не його, відмовився надати посвідчення водія. Згодом позивач зазначає, що ніхто його не зупиняв, він сам зупинився на блокпосту. Поліцейські встановили ознаки сп`яніння у позивача та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП. Постанова позивачу зачитана вголос, він відмовився ставити підпис про її отримання.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що він не керував транспортним засобом, та критично ставиться до слів позивача на відеозаписі, що він не керував автомобілем, а прийшов пішки, оскільки вони спростовуються дослідженим судом відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого вбачається, що о 03:11 позивач зазначає, що він сам зупинився на блокпосту, ніхто його не зупиняв, а також ці покази позивача не узгоджуються з показами допитаного судом свідка ОСОБА_4 , який у судовому засіданні зазначав, що за кермом автомобіля був він. Також суд звертає увагу, що ОСОБА_2 на відеозаписі не зазначав, що автомобілем керував свідок ОСОБА_4 , хоча він був присутній на місці події, тому версію, що автомобілем позивача керував свідок ОСОБА_4 , а не позивач, суд сприймає як захисну версію позивача, яка не знайшла підтвердження у судовому засіданні. З огляду на це суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні.

Факт керування автомобілем саме ОСОБА_2 підтверджено показами військовослужбовця ОСОБА_5 , зафіксованими на відеозаписі з бодікамери поліцейського, які в силу вимог ч. 3 ст. 91 КАС України суд вважає належними та допустими доказами, оскільки ці покази зафіксовані на безперервному відеозаписі, поліцеські при винесенні постанови щодо позивача безпосередньо сприймали покази цього свідка ( військовослужбовця), а також у зв`язку з воєнним станом у країні втрачена можливість допитати його у судому засіданні. Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтвердили зазначені обставини у судовому засіданні. З дослідженого у сукупності у судовому засіданні, вбачається, що позивач не заперечував наявність свідків події (військовослужбовців, що несли службу в межах блокпосту).

З переглянутого судом відеозапису вбачається, що позивач поводив себе не відповідно обстановці, розумів, що у працівників поліції відсутня відеофіксація факту керування автомобілем позивачем, тому і зазначав, що автомобілем він не керував. Як уже зазначав суд, цю версію суд сприймає як захисну, яка спростована дослідженими судом доказами.

З оглядуна наведене,у судувідсутні підставидля сумнівуу тому,що автомобілемкерував позивач.З дослідженогосудом відеозаписувбачається,що позивачдійсно відмовивсянадавати посвідченняводія поліцейським,як пояснивйого представникз тієїпричини,що віну даномувипадку неє водієм. Отже, суд вважає факт вчинення позивачем адміністративного порушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП наявним та доведеним.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Таким чином, суд вважає, що вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення доведена та у працівників патрульної поліції були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2,77,139,229,241-246,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа ОСОБА_1 про скасування постановипро накладенняадміністративного стягненнята закриття провадженняу справі - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресо: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області (м. Чернігів, проспект Перемоги, 14).

Третя особа: ОСОБА_1 ,місцезнаходження: Корюківка Чернігівської області, вул. Зарічна, 7

Суддя Хоменко Л.В.