Рішення

від 09.12.2024 по справі 229/7646/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 229/7646/24

Номер провадження № 2-а/229/35/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області за головуванням судді Лебеженка В.О., за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І., представника позивача Штукіна В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка, Донецької області адміністративну справу за позовом адвоката Штукіна Віктора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

до суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просить визнати протиправною скасувати постанову № 447 від 28 жовтня 2024 року, ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 28 жовтня 2024 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову № 447 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 за не оновлення (уточнення) протягом 60 днів (з 18.05.2024 по 17.07.2024 року) своїх персональних даних і вказаною постановою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 грн.

Позивач наполягає, що з огляду на положення ст.210 КУпАП Примітка у відповідача не було підстав для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладати на нього адміністративне стягнення, оскільки мав такі дані в наявності, та в будь-якому іншому випадку мав змогу отримати ці дані, як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Доказів, що протокол № 447 щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП, яким надано право складати протоколи про адміністративне правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП не надано.

Рішення органу, який розглянув адміністративну справу на підставі недопустимого доказу, безумовно, є неправомірним.

Відповідно до п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі- центральні міські); міські, міжрайонні, районні. Зважаючи на викладене, Закарпатська обласна медико-соціальна експертна комісія, яка володіла і володіє інформацією про наявність чи зміну групи інвалідності, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров`я.

Вказаний орган відсутній у переліку органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформацію і які зазначені в абзацах 3-20 частини третьої ст.14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 р. № 1951-УІІІ.

В той же час, відповідно до п.60 Порядку № 1487 та ч.7 ст.38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ медико-соціальні експертні комісії зобов`язані повідомляти у семиденний строк районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки інформацію про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яких визнано особами з інвалідністю, та про зміну групи інвалідності.

Та якщо таке повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило, це не є провина ОСОБА_1 .

Більш того, інвалідність встановлена ОСОБА_1 пов`язана з психічним розладом його здоров`я, а саме він хворий на шизофренію.

Відповідно до вимог ст.ст.17, 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Ці обставини залишились по-за увагою відповідача.

Зміст постанови мас відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Також, факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення з боку ТЦК особи, яка притягується до адміністративної відновідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, про час та місце розгляду справи є підставою для визнання постанови ТЦК неправомірною. Про це у своїй постанові від 8 травня 2024 року вказав Другий апеляційний адміністративний суд по справі №642/1199/24. Також він нагадав позиції Верховного Суду, відповідно до яких обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за 3 дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Просить скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 07 листопада 2024 року було відкрито провадження по справі за позовом адвоката Штукіна Віктора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та призначено розляд справи.

18.11.2024 року від Відповідача до Дружківського міського суду Донецької області надійшов відзив на зазначену позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позивної заяви. Вимоги обґрунтовані наступним, що 24.10.2024 року працівником ВСУ ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, про дату, час та місце розгляду протоколу його було повідомлено під особистий підпис. 28.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову № 447, якою ОСОБА_1 було визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення. Розгляд справи відбувся за відсутністю правопорушника. Копію постанови правопорушник отримав особисто 30.10.2024 року. Відповідно до адміністративної справи № 447, до протоколу додається облікова картка з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, де відсутні відомості щодо оновлення, що є підтвердженням факту не оновлення. Заявлені посилання Позивача, про оновлення даних під час звернення до відповідача з метою отримання відстрочки від призову, не відповідає дійсності. Вважає, що позовна заява не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

В судове засідання Позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань щодо розгляду справи від нього до суду не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань щодо розгляду справи від нього до суду не надходили.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи мається відзив в якому просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач є військовозобов`язаним, що не заперечується сторонами.

28 жовтня 2024 року Постановою № 447 начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. ОСОБА_1 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 853916 від 18.11.2020 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має 2 групу інвалідності загального захворювання.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід 2 групи, повний діагноз: Органічний маячний (шизофреноподібий) розлад.

Мотиви, з яких виходить суд.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. (ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» )

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період у вигляді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст.235 КУпАП)

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами (ст.251 КУпАП).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (п.2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МОУ №3 від 01.01.2024, далі по тексту -Інструкція)

Протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. (п.1 розділу ІІ Інструкції)

Жодних доказів, що протокол № 447 щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, суду не надано, у зв`язку з чим є підстави вважати, що посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не вирішила питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення і взяла до уваги доказ, а саме протокол про адміністративне правопорушення, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Рішення органу, який розглянув адміністративну справу на підставі недопустимого доказу, на думку суду, є неправомірним.

Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження, що складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови. В оскаржуваній постанові № 447 від 28 жовтня 2024 року відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №338/126/17.

Відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст.2,8-10, 90, 246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов адвоката Штукіна Віктора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 447 від 28 жовтня 2024 року, ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого у ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.О. Лебеженко