Рішення

від 18.12.2024 по справі 302/1787/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1787/24

Провадження № 2/302/516/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

18 грудня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сита Л.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в її інтересах представником адвокатом Рішко Сергієм Івановичем, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя, 26.12.2005, склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_3 . У зв`язку з смертю ОСОБА_2 за нею відкрилась спадщина, до складу якої увійшли, зокрема, земельні ділянки, зазначені у Державних актах №001002 та № 007999. Першу з ділянок спадкодавиця набула у власність в порядку спадкування за законом за своїм чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Земельну ділянку згідно державного акту № 007999 ОСОБА_2 набула у власність за життя в порядку безоплатної приватизації. Позивачка успадкувала зазначені ділянки в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України оскільки на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та заяви про відмову від прийняття спадини не подавала. 27 листопада 2024 року приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки зазначені в Держакті №001002 та Держакті №007999 було відмовлено, оскільки на дане спадкове майно відсутні правоустановчі документи та відсутні інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на зазначені об`єкти спадкового майна за заповітом в судовому порядку.

12 грудня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в підготовче засідання не з`явилась.

Представник позивачки адвокат Рішко СІ. подав суду заяву від 18 грудня 2024 року, в якій просив розглянути справу без участі позивачки та його, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, 18.12.2024 подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області помер ОСОБА_4 , 1921 року народження, який доводився дідусем по батьківській лінії позивачці. Зазначені обставини доводяться підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.19), свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_2 (а.с.13), свідоцтвом про народження батька позивачки серії НОМЕР_3 (а.с.17), свідоцтвом про шлюб позивачки серії НОМЕР_4 (а.с. 14).

За життя, ОСОБА_4 належало на праві приватної власності нерухоме майно: земельна ділянка загальною площею 0,6000 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в урочищі «Квасовець» на території Нижньостуденівської сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ ЗК № 001002 від 21.03.2002.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої увійшла зазначена земельна ділянка.

Згідно довідки старости сіл Н.Студений та В.Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 11.11.2024 №758, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті в зазначеному будинку були зареєстрована та проживала: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина померлого. Ніхто інший не проживав та не був зареєстрований.

На випадок смерті ОСОБА_4 заповітів не залишав, спадкові справи до його майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 27.11.2024 року №79320084 та №79320112.

Відтак ОСОБА_2 успадкувала, в порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги, право власності на земельну ділянку належну померлому ОСОБА_4 згідно Державного акту №001002.

ОСОБА_2 за життя набула в порядку приватизації право власності на земельну ділянку площею 0,5750 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №007999, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №48

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. В. Студений Міжгірського району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , яка доводилася позивачці бабусею по батьківській лінії.

До складу спадщини за ОСОБА_2 увійшли зокрема: земельна ділянка площею 0,6000 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №001002, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області та земельна ділянку площею 0,5750 га, розташована в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №007999, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 26 грудня 2005 року, секретарем виконавчого комітету Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, та зареєстрований в книзі за № 4, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, а саме: все своє майно заповіла ОСОБА_3 .

Даний заповіт не змінювався, не скасовувався та є чинним, про що свідчать відомості Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованої Міжгірською державною нотаріальною конторою 12.11.2024 за № 79103699, з яких вбачається наявність заповіту, посвідченого 26.12.2005 Нижньостуденівською сільською радою та вказаний заповіт на теперішній час є чинним і був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 44.

Згідно довідки сіл Н.Студений та В.Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 28.08.2024 № 671, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на момент її смерті, не була зареєстрована але проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука померлої.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.06.2008 у справі №2-259/2008р. позов ОСОБА_5 було задоволено і визнано за нею право власності на Будинок № НОМЕР_5 у порядку спадкування за померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 17.06.2008 року.

29 липня 2008 року КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» Міжгірської районної ради було проведено державну реєстрацію права власності Позивачки на Будинок №599, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19699702 від 29.07.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 1223, 1233 та 1268 ЦК України позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом за померлою ОСОБА_2 , яка єдина вказана в заповіті, прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом, яка на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та заяви про відмову від прийняття спадини не подавала.

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, якому надала засвідчену копії державних актів. Останнім їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) (а.с.48).

Чинним на час видачі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 001002 від 21.03.2002 та серії IV-ЗК №007999 від 21.03.2002 законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначені акти, оформлені згідно з актуальними нормативними вимогами, відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2002) і були єдиними документами, якими посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказані державні акти є документами, які достовірно підтверджували належність вказаних у них земельних ділянок ОСОБА_4 та Кополовець ГО, відповідно, на праві власності та входження їх до складу спадщини за ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом за її померлою бабусею ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом, яка на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та заяви про відмову від прийняття спадини не подавала набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, земельну ділянку площею 0,6000 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №001002, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області та земельну ділянку площею 0,5750 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №007999, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 .

Обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб не встановлено.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом та наявність перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1233, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку площею 0,6000 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №001002, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №47, в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку площею 0,5750 га, розташовану в урочищі «Квасовець» на території Пилипецької (раніше Нижньостуденівської) сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №007999, виданого 21.03.2002 Нижньостуденівською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №48, в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2024.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик