Ухвала

від 26.12.2024 по справі 304/3076/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/3076/24 Провадження № 2/304/568/2024

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 грудня 2024 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

У С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій відповідача протиправними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу розподілено судді Гевці В.М.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважає, що позовна заява подана зпорушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заяваповинна містити,зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Крім цього, згідно п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. За змістомст. 83 ЦПК Українидокази додаються разом з поданням до суду позовної заяви.

За вимогами ч. 5ст. 177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У роз`ясненнях, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як указує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування у цій справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Слід звернути увагу позивача, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Тобто, така шкода нерозривно пов`язана та походить від особистих немайнових прав осіб і може мати компенсаційний вираз у грошовому еквіваленті, однак за своєю правовою природою (ст. 22 ЦК України) є відмінною від майнової шкоди, пов`язаної із зменшенням розміру речового права особи (тобто майнового стану) внаслідок пошкодження, знищення майна або неодержання доходів (збитки, упущена вигода,ст. 22 ЦК України).

Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а при недотриманні зазначених вимог позовна заява залишається без руху.

Однак, указаним вище вимогам позовна заява в цій частині не відповідає.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним у позовній заяві обставин щодо порушення відповідачем його законних прав, що в дійсності перебували у причинному зв`язку із завданням йому моральної шкоди із зазначенням у чому саме така шкода полягала.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Так, Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У зв`язку з цим слід зазначити таке.

Так, відповідно дост. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»вбачається, що позовна заява про захист прав споживачів повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене самеЗаконом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»у значенні цьогоЗаконуспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зЗаконом України«Про захист прав споживачів»споживачі мають право захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з позовною заявою про усунення недоліків товару; про заміну товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості; про розірвання договору і відшкодування понесених збитків; про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної товаром неналежної якості.

Проте позивачем у позовній заяві жодним чином необґрунтовано позовні вимоги відповідно до положеньЗакону України «Про захист прав споживачів»,не визначено, яке право, як споживача, порушено відповідно до ст. 21 Закону, не наведено доводів, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Жодних позовних вимог, що стосуються захисту прав споживача позивачем не заявлено. Предметом позову в цьому випадку є визнання незаконними дій та стягнення моральної та матеріальної шкоди, що не узгоджується із положеннямиЗакону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, суддя дійшла висновку, що позивач ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а відтак останній повинен сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Згідно з п. 1 ч. 1ст.176ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається, зокрема, сумою, яка стягується.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становить 3028 грн.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою передбачена сплата судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн).

Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, позивачу при зверненні до суду слід сплатити судовий збір у розмірі 15 140 грн за наступними реквізитами:

номер рахунку (IBAN): UA508999980313171206000007379,

код ЄДРПОУ 37975895,

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

отримувач: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/22030101

призначення платежу: судовий збір (ДСА України, 050), код 22030101.

Оригінал відповідного платіжного документа слід надати суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Тому, керуючись ст. ст. 175, 177, 187, 258-261 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення йому ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Гевці В. М.