Ухвала

від 27.12.2024 по справі 305/3905/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/3905/24

Номер провадження 1-кп/305/394/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження № 12024071140000445 від 10.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 року в провадження Рахівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12024071140000445 від 10.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, справа № 305/3905/24.

До початку підготовчого судового засідання, прокурор через канцелярію суду подав суду клопотання про продовдження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання отримане обвинуваченим та захисником у встановленому КПК України порядку.

Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначає, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів.

Зокрема, ОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч вимог п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, п.п. 2.1, 2.3.3 та 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за №622 від 21.08.1998, не маючи дозвіл на придбання, носіння, зберігання та збут нарізної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, у невстановлений досудовим розслідуванням час, незаконно придбав у невстановленому місці та особи боєприпаси ручну осколкову гранату РГН без запала та запал УДЗ нового зразка до ручної осколкової гранати РГН (РГО), які у конструктивному поєднанні є ручною осколковою гранатою РГН, яка є бойовим припасом та вибуховим пристроєм промислового виготовлення яку у подальшому переніс до невстановленого досудовим розслідуванням місця, де і зберігав, аж до 18:35 години 06.08.2024, коли перебуваючи біля магазину «Все для дому», що розташований по вул. Привокзальній у м.Рахів, Закарпатської області, із корисливих мотивів, незаконно збув її ОСОБА_6 за грошові кошти у сумі 2600 гривень.

Крім цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч вимог п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, п.п. 2.1, 2.3.3 та 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за №622 від 21.08.1998, не маючи дозвіл на придбання, носіння, зберігання та збут нарізної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, у невстановлений досудовим розслідуванням час, незаконно придбав у невстановленому місці та особи боєприпаси корпус наступальної ручної гранати РГН, ударно-дистанційний запал УДЗ для ручних гранат РГН,РГО, які у конструктивному поєднанні є наступальною ручною гранатою РГН, яка є бойовим припасом, корпус наступальної ручної гранати РГН, ударний механізм засобу ініціювання вибуху, запалу для ручних гранат УЗРГМ, які конструктивно не поєднуються, та які у подальшому переніс до невстановленого досудовим розслідуванням місця, де і зберігав, аж до 12:45 години 02.09.2024, коли перебуваючи на території парку імені Тараса Шевченка по вул. Богдана Хмельницького у м. Рахів, Закарпатської області, із корисливих мотивів, повторно, незаконно збув їх ОСОБА_6 за грошові кошти у сумі 5000 гривень.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , слідчим суддею Рахівського районного суду ОСОБА_7 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, починаючи із 04.09.2024 по 01.11.2024 року, котрий в подальшому продовжено судом до 30.12.2024 року. Прокурор вважає, що ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою з огляду на наступне.

Обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними доказами, зокрема показанням,свідків,протоколами оглядівмісць події,висновками експертиз,речовими доказами,протоколами негласнихслідчих розшуковихдій.

Ризики,які булипідставою длязастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу,на данийчас невідпали,вони продовжуютьіснувати, а саме, перебуваючи на волі обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має місце два епізоди злочинної діяльності.

Наявність даних ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, не одружений, у нього немає утриманців та постійного місця роботи, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, чи наявність осіб, які могли на нього позитивно вплинути чи сприяти його законослухняній поведінці.

ОСОБА_4 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато. Більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Прокурор у вказаному клопотанні просив суд задовольнити клопотання, продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , з підстав викладених у ньому, просив суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні, заперчив проти задоволення клопотання, просив суд застосувати біль м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту. Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до наступного.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В провадженні суду знаходиться справа №305/3905/24 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання порушене у клопотанні прокурора суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (тяжкий злочин). Тобто з моменту оголошення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні зазначеного злочину по цей час існує незмінність підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, що є необхідною умовою для того, щоб відносно нього взагалі міг бути обраний запобіжний захід.

Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, а також у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існують ризики зазначені ним у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даній стадії судового розгляду ще не були допитані свідки, також суд враховує, що дане кримінальне провадження перебуває лише на стадії підготовчого судового засідання.

Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, окрім наявності ризику, зазначеному у пунктах 1, 3 ч. 1 статті 177 цього Кодексу, суд приймає до уваги: відсутність нарікань на стан здоров`я, те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.

Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи та матеріали надані сторонами, що характеризують ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Межі розміру застави залежать від установленого кримінальним законом ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи, що до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави обирався, однак не вносилась останнім та й відповідно ним не порушувався, злочин, в якому він обвинувачується, не належить до тих, які унеможливлюють застосування застави, тому слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу, встановлену ст. 182 КПК України, оскільки обставини даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, вказують на те, що застава гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та водночас не буде завідомо непомірним тягарем для нього. Злочин, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких злочинів, тому межі розміру застави передбачені частиною 5 статті 182 КПК України встановлені від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлено на рівні 3028 гривень. Отже, на переконання суду, застава у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде забезпечувати виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків та не становитиме для нього надмірного тягаря.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В ході підготовчого судового засідання було виконано вимоги ч. 2 ст. 315 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні на вирішення сторін було поставлено питання про можливість призначення справи до розгляду на підставі обвинувального акту.

Прокурор у підготовчому судовому провадженні просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Обвинувачений та його захисник, не заперечували проти призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.

Отже, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 27 грудня 2024 року по 24 лютого 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 24 лютого 2025 року включно.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1. прибувати до суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці з моменту внесення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено о 13 год. 30 хв. 27.12.2024 року.

Суддя ОСОБА_1