Рішення

від 27.12.2024 по справі 462/6286/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6286/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Байдали М. Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І. С. звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4822 від 24.07.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.07.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис № 4822 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 20 599,11 грн. Мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не виплачені в строк грошові кошти ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 20/01/20-5 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору відступлення прав вимоги № 20/03/18 від 20.03.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 2010654911 від 24.04.2015 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк». У виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться за період з 19.03.2018 року по 24.07.2020 року. Позивач не погоджується із винесеним виконавчим написом, вважає, що такий вчинено із грубим порушенням законодавства, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Позивач наголошує, що відповідачем не дотримано умов, за яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, а саме: подані стягувачем документи мають підтверджувати (доводити) безспірність заборгованості боржника; не перевірено безспірності заявленої відповідачем суми заборгованості, оскільки однією з умов вчинення виконавчого напису є засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику, проте позивач як боржник не отримував такої вимоги. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив.

Разом з тим, директор ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О. В. 15.10.2024 року подав суду заяву про визнання позовних вимог, згідно якої ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 50% судового збору в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Представник позивача разом з позовною заявою подала клопотання про витребування доказів в ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», а саме копію кредитного договору № 2010654911 від 24.04.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк».

Суд, вивчивши зміст поданого клопотання, дослідивши його в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Клопотання про витребування доказів не містить ніяких відомостей щодо обставини, які може підтвердити доказ, який просить витребувати представник позивача, або аргументи, які він може спростувати у даній справі, яка стосується спору.

Крім цього, 15.10.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, з посиланням на те, що спір можливо вирішити в мировому порядку за умов взаємних поступок.

Суд, вивчивши зміст поданого клопотання, дослідивши його в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 201, 202 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі.

Водночас ст. 183 ЦПК України, якою визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви та клопотання, передбачено, що будь-яка письмова заява чи клопотання повинна містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуте судом, та прохання заявника.

Разом з тим, клопотання відповідача, яке назване як «клопотання про врегулювання спорку за участю судді», не місить самого прохання заявника, а відтак не зрозуміло що має бути предметом розгляду судом за цим клопотанням, яке саме процесуальне питання, і про який результат його розгляд упросить заявник, в такому лише вказано про можливість вирішення спору в мировому порядку за умов взаємних поступок і наведено умови таких поступок.

До того ж, за змістом клопотання, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» пропонує вирішити в цілому спір щодо заборгованості і розміру такої ОСОБА_1 перед Товариством, який не розглядається у цій справі, оскільки предметом розгляду у даній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто підставність і законність винесення оскаржуваного виконавчого напису.

Таким чином, дане клопотання не відповідає вимогам глави 4 «Врегулювання спору за участю судді» ЦПК України.

Крім цього, клопотання не містить даних про згоду обох сторін на врегулювання спору за участю судді, як це передбачено ч. 1 ст. 201 ЦПК України, а свідчить про бажання цього лише зі сторони відповідача, що унеможливлює прийняття судом рішення про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Також суд звертає увагу відповідача, що ним подано суду заяву в порядку ст. 206 ЦПК України про визнання позовних вимог, що суперечить самій суті врегулювання спору за участю судді, так як вимога позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнається позивачем.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 24.07.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис № 4822 про звернення стягнення із позивача невиплачених в строк грошові кошти за кредитним договором № 2010654911 від 24.04.2015 року на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 20/01/20-5 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору відступлення прав вимоги № 20/03/18 від 20.03.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 2010654911 від 24.04.2015 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 15 725,21 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 4 823,90 грн.; плата за вчинення виконавчого напису 50,00 грн. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період 19.03.2018 року по 24.07.2020 року. Загальна сума що підлягає стягненню 20 599,11 грн. /а.с. 11/зворот/.

Головний державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пазиняк Г. Я. на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрила виконавче провадження № 65741943 /а.с. 12/.

За приписами ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.39Закону України«Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі Перелік).

У ст. 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пп. 1.1., 1.2. п. 1, п.п. 3.1., 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, законодавець зобов`язує вчинити певні дій та надати підтвердження їх здійснення нотаріусу, з чого він може пересвідчитись, що є безспірність заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Сторонами не оспорюється факт того, що кредитний договір № 2010654911 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» не був нотаріально посвідчений, а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року в справі № 172/1652/18.

Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Будь-яких пояснень чи документів на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 суду не надано, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», зазначений у написі є безспірним.

Враховуючи наведене та те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 258,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 24.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 4822 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, 9а/офіс 204.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.