Рішення

від 22.05.2023 по справі 450/3473/17

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3473/17 Провадження № 2/450/713/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Даниліва Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Зимноводівської сільської ради Львівсського району Львівської області,

про (предмет позову): визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках право власності на будинок АДРЕСА_1 ,

підстава позову (позиція позивача):

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а перед ними їхні батьки, дідо та баба вільно та відкрито користуються будинком АДРЕСА_1 . Загалом сім`я позивачів користується зазначеним будинком понад 60 років. Тому, позивачі вирішили звернутися до суду із позовом про визнання права власності на будинок за набувальною давністю.

Позиція відповідача: у судове засідання не представник не з`явився, правом на подання відзиву не скористалася.

Процесуальні дії та рішення у справі.

12.03.2018 року ухвала суду про відкриття провадження у справі. Хід судового розгляду справи відображено в процесуальних рішення у справі та журналах судових засідань.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до інформації, що відображена у довідці № 1891 від 15.11. 2024 року, видана Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області житловому будинку який належав її дідові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 присвоєно порядковий АДРЕСА_1 .

З довідки № 1648 від 27.09. 2017 року, видана Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області слідує, що ОСОБА_5 до дня смерті дійсно був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним в будинку проживали невістка ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), внучка ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), правнучка ОСОБА_8 , 1993 р.н., правнук ОСОБА_2 , 1998 р.н.. Правнучка ОСОБА_8 , 1993 р.н. та правнук ОСОБА_2 , 1998 р.н. проживають в будинку по теперішній час.

З довідки № 338 від 04.05. 2018 року, видана Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що згідно архівних погосподарських книг Холодновідківської сільської ради ради за 1955-1957 р.р. ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_9 , син ОСОБА_10 , 1935 р.н., дійсно проживали в селі Холодновідка (теперішня назва села Лапаївкка) Львівської області в житловому будинку, збудованому 1934 року.

З технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за станом на 19.12. 2017 рік видно, що житловий будинок АДРЕСА_1 збудований 1940 року, загальна площа 76, 3 кв. м., житлова 54, 5 кв. м., допоміжна 21, 8 кв.м.

З повідомлення № 451 від 14.09. 2018 року, видане Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області на підставі погосподарських книг, а витягів із погосподарських кних Лапаївської сільської ради слідує, що згідно інформації яка міститься у погосподарських книгах органу місцевого самоврядування головою домогосподарства АДРЕСА_1 з 1955 року по 2000 рік був ОСОБА_5 ; з 2001 року по 2007 рік ОСОБА_6 ; з 2008 року по 2017 рік ОСОБА_7 ; з 2018 року ОСОБА_11 .

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Проте на думку суду встановлені фактичні відносини між сторонами вказують на існування відносин щодо спадщини, що регулюються главою 84-89 ЦК України. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно правової позиції, викладеної у роз`ясненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно Довідки № 2/16683 від 11.12. 2017 року, видана ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Щодо способу захисту заявленого позивачем у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог може бути: 1) неналежний спосіб захисту, заявлений позивачем; 2) сплив позовної давності (про застосування наслідків якої заявлено) у разі визнання позову обґрунтованим; 3) необґрунтованість позовних вимог.

З листа № 1801 від 16.12. 2019 року Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області слідує, що 15.11. 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до органу місцевого самоврядування із заявою про безоплатну передачу у власність спільну сумісну житлового будинку АДРЕСА_1 . Цим же листом орган місцевого самоврядування повідомив позивачам, що в них виникнули відносини з приводу спадкування. Та позивачам рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права в порядку спадкування. З такою позицією відповідача погоджується суд.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Зимноводівської сільської ради Львівської області, про (предмет позову): визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках право власності на будинок АДРЕСА_1 ,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.05.2023 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , / АДРЕСА_2 /; ОСОБА_2 , / АДРЕСА_2 /; ОСОБА_3 , / АДРЕСА_2 /; ОСОБА_4 / АДРЕСА_2 /; Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області, /81110, с. Зимна Вода, вул. Р. Шухевича, 83 Пустомитівського району Львівської області/.

СуддяЄ. О. Данилів