Постанова

від 26.11.2024 по справі 509/1087/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4999/24

Справа № 509/1087/24

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2024 року

у цивільній справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про заміну боржника у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: правонаступник боржника - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

встановив:

23 лютого 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із заявою про заміну боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-787/11, виданого Овідіопольським райсудом Одеської області 09.08.2011 року, яким було стягнуто із ОСОБА_2 борг у розмірі 78 119 дол. США на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк», на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що під час виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. стало відомо, що , ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 помер, спадщину після смерті якого прийняв ОСОБА_1 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2024 року відмовлено у задоволені заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., зауважуючи про хибність тлумачення судом першої положень ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, помилковість висновків суду про пропуск кредитором шестимісячного строку на звернення із вимогою кредитора, неможливість задоволення вимог кредитора через вартість майна та посилання суду першої інстанції на не релевантну практику Верховного Суду, просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечуючи проти її задоволення, наполягав на законності ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2024 року, з наведених у ній мотивів.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Зауліна О.Г. підтримала вимоги скарги, надала пояснення за її доводами, представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина А.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги виконавця, посилаючись на законність оскаржуваної ухвали суду.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали , що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника - адвоката Зауліної О.Г. та представника ОСОБА_1 - адвоката Степанишиної А.С. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не у повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з невідповідності вартості спадкового майна, отриманого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 розміру вимог кредитора, пропуску приватним виконавцем строку, визначеного ст. 1281 ЦК України та неможливості спадкування обов?язків за договором поруки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., водночас не погоджується із мотивами з яких виходив суд ухвалюючи оскаржуване судове рішення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Розділ VI ЦПК України присвячений процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). У цьому розділі ЦПК України міститься стаття 442, яка регулює питання заміни сторони виконавчого провадження. У частинах першій, другій та п`ятій згаданої статті зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Приписи цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні передбачає заміну на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям. Тобто підставою заміни внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або безпосередня вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до іншої особи цивільних прав і обов`язків вибулої сторони. У зв`язку з такою заміною відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 2-7763/10 (провадження N 14-197цс21) зроблено висновки про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у цивільних (матеріальних) правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.06.2011 року у справі № 2-787/11 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором за № 014/6024/82/80948 у сумі 78 119,28 дол. США у солідарному порядку, яким серед іншого встановлено, що у якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором за № 014/6024/82/80948 між банком, позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 укладений договір поруки за № 014/6024/82/80948-1 від 31.08.2007 року відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов?язання відповідати по зобов?язанням ОСОБА_3 , які виникають з умов кредитного договору.

09.08.2011 року Овідіопольським райсудом Одеської області видано виконавчий лист № 2-787/11 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 78119,28 дол. США в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

ІНФОРМАЦІЯ_1 поручитель ОСОБА_2 помер.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв його син ОСОБА_1 та 27.07.2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,8490 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 , Калаглійська сільська рада, Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5123781700:01:002:0036, вартістю спадкового майна 108 537,62 грн.

28.01.2021 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 64318410 щодо ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчого листа від 09.08.2011 року № 2-787/11 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 78119,28 дол. США в солідарному порядку на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Колегія суддів відхиляючи, як безпідставні та такі, що ґрунтуються на суб`єктивному та хибному тлумаченні скаржником норм права, доводи останнього про посилання суду першої інстанції на не релевантну практику Верховного Суду та наявність підстав для заміни ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 , зважаючи на те, що вирішальне значення під час вирішення питання про таку заміну є набуття ОСОБА_2 статусу боржника у виконавчому провадженні, а не його статус поручителя, виходить з такого.

Так, частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч.1 ст.553 та ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначено у статті 1219 ЦК України (статті 1218 , 1231 ЦК України ).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України ).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» порука є способом забезпечення виконання зобов`язання, договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняться неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Пунктом 33 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року передбачено, що у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення ст. 607, ч. 1 ст. 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

За ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553ЦК Українивизначено,що задоговором порукипоручитель поручаєтьсяперед кредиторомборжника завиконання нимсвого обов`язку. Поручительвідповідає передкредитором запорушення зобов`язанняборжником. Порукоюможе забезпечуватисявиконання зобов`язаннячастково абоу повномуобсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За ст. 572 ЦК України, то в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.ст. 574, 575 ЦК України застава виникаєна підставідоговору,закону аборішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 583 ЦК України визначено сторони у договорі застави, а саме: заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

При цьому за матеріалами цієї справи, боржник ОСОБА_2 є поручителем за кредитним договором за № 014/6024/82/80948 від 31.08.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до договору за № 014/6024/82/80948-1 від 31.08.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 .

Натомість доказів щодо наявності у боржника ОСОБА_2 майнової поруки (договір застави (іпотеки), укладених з метою виконання позичальником ОСОБА_3 умов кредитного № 014/6024/82/80948 від 31.08.2007 року заявником не надано та під час розгляду справи судом не здобуто.

Ураховуючи викладене, оскільки договір поруки не відноситься до такого типу договорів, обов`зки за яким підлягають спадкуванню і припиняють свою дію в момент смерті поручителя, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором, а тому вимоги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про заміну боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-787/11, виданого Овідіопольським райсудом Одеської області 09.08.2011 року, яким було стягнуто із ОСОБА_2 борг у розмірі 78 119 дол. США на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк», на його правонаступника - ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №916/617/17, яку, зокрема, цитовано і у апеляційній скарзі, про те, що у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Слушними є також і доводи апеляційної скарги про те, що системний аналіз ч. 1-2 ст. 509, ч.5 ст. 11 ЦК України свідчить про те, що до правовідносин із заміни боржника у виконавчому провадженні мають застосовуватись як загальні положення Книги 5 ЦК України, так і §3 глави 49 Книги 5 (норми щодо поруки). При цьому, колегія суддів зауважує про те, що доводи апеляційної скарги у цій частині фактично зводяться до заперечення скаржником необхідності застосування під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження норм національного законодавства, що регулюють відносини поруки.

Також, колегія суддів звертає увагу на безпідставність зауважень скаржника про відсутність на зворотному боці виконавчого документу відмітки про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки, як винесення постанови про закінчення виконачого провадження у визначених законом випадках, так і проставлення відповідних відміток на виконавчому документів належить до компетенції виконавця у провадженні якого перебуває відповідних виконавчий документ.

З огляду на вказане, колегія суддів виснує про те, що суд першої інстанції, із посиланням на правову позицію, викладену у Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9510/14-ц та від 13 листопада 2019 року у справі № 331/2692/14 , обґрунтовано зауважив про неможливість спадкування обов`язків за договором поруки.

Разом з цим, зважаючи на встановлення того, що особи цивільні права і обов`язки ОСОБА_2 , як поручителя у правовідносинах із АТ «Райффайзен Банк Аваль», як правонаступником якого «Райффайзен Банк Аваль», та позичальником ОСОБА_3 , не підлягають спадкуванню, колегія суддів виснує, що надання судом першої інстанції оцінки вартості майна та строкам, визначеним ст. 1281ЦК України, за встановлених обставин цієї справи та змісту спірних правовідносин,позбавлено правової мети вирішення питання про можливість заміни сторони боржника у виконавчому провадженні.

При цьому, погоджуючись із доводами апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції у тексті оскаржуваної ухвали на пропуск заявником, визначеного ст. 1281 ЦПК України строку, оскільки, цією нормою визначено строк протягом якого кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину та не передбачено жодних строків звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження для державного або приватного виконавця.

Також колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у випадках коли вартість спадкового майна менша за розмір заборгованості неможливим є задоволення вимог кредитора за рахунок спадкового майна, оскільки такі суперечать, як змісту ч. 1 ст. 1282 ЦК України, так і правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20, на які, зокрема, послався суд першої інстанції.

Вказане залишилось поза увагою суду, однак це не призвело до неправильного вирішення справи.

Отже колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову у задоволенні вимог приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., але суд помилився щодо мотивів такої відмови.

Інші доводи апеляційної скарги правильного висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. не спростовують.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення потрібно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.315, 367,374,376,382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова