Ухвала

від 26.12.2024 по справі 287/1745/24

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/287/496/24

Справа № 287/1745/24

У х в а л а

26 грудня 2024 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин М.Г., розглянувши позовну заяву Державної казначейської служби України, представник позивача Горай Ірина Станіславівна до Олевської державної нотаріальної контори, Житомирської державної нотаріальної контори, Житомирського обласного державного нотаріального архіву про зняття заборони та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

20.08.2024 року Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Державної казначейської служби України, представник позивача Горай Ірина Станіславівна до Олевської державної нотаріальної контори, Житомирської державної нотаріальної контори, Житомирського обласного державного нотаріального архіву про зняття заборони та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.12.2024 року справа розподілена судді Русину М.Г.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.

Згідност. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Зокрема, у поданій позовній заяві:

- відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача, представника позивача та відповідачів;

- не зазначено повного найменування відповідача 2;

- не зазначено повного місцезнаходження представника позивача та відповідача 1;

- не зазначено офіційної електронної адреси відповідача 1;

- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);

- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У мотивувальній частині позовної заяви позивач посилається на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, проте така до матеріалів справи не додана.

Також, позивач зазнає про те, що Управління Державної казначейської служби України в Олевському районі, з метою досудового врегулювання спору, зверталося з відповідними листами до відповідачів Олевської державної нотаріальної контори, Житомирської державної нотаріальної контори та Житомирського державного нотаріального архіву на що ними отримані обґрунтовані відповіді. Проте, в матеріалах справи відсутні вказані листи Управління Державної казначейської служби України в Олевському районі до відповідачів та відповідно відповіді на них.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

До позовної заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб з якого вбачається, що керівником юридичної особи Державної казначейської служби України є Слюз Т.Ю. Також, до позову додано дві довіреності у порядку передоручення згідно яких Державна казначейська служба уповноважила Горай І.С. представляти інтереси вказаної юридичної особи в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно частини 3 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2020 року у справі №9901/39/20 звертала увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України (яка відповідає положенням статті 58 ЦПК України) для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

У пункті 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження №14-105цс21) вказано, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститися положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №17/495-08. Водночас надання правової допомоги без укладання договору про надання правової допомоги в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, крім випадків, передбачених у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Поки адвокатська діяльність у встановленому законом порядку не припинена, укладання договору про надання правової допомоги слід вважати передбаченим законом професійним обов`язком адвоката. Дана правова позиція викладена в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 6 листопада 2019 року в справі №817/66/16.

Проте, до позовної заяви не надано та в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що Горай І.С., яка підписала позовну заяву, має статус адвоката чи має право вчиняти процесуальні дії від імені Державної казначейської служби України в порядку самопредставництва за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом), чи як представника. Також додані довіреності датовані 10.11.2021 року та 14.09.2023 року, тому позивачу потрібно актуалізувати дані довіреності станом на дату розгляду справи.

Таким чином, позивачу належить надати суду документи, які підтверджують факт перебуванняГорай І.С.у трудових відносинах із Державною казначейською службою України, та документ цієї юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений обов`язокГорай І.С. представляти інтереси вказаної юридичної особи в суді.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

До позовної заяви додано розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 року №599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» об`єкти цілісного майнового банківського комплексу акціонерного комерційного майнового банківського банку «Україна», викупленого Кабінетом Міністрів України, переданого до сфери управління державних органів органу виконавчої влади Державному казначейству України, де вказано місце знаходження будівлі смт. Олевськ, вул. Леніна, 39. Проте позовні вимоги заявлено, щодо майна за адресою м. Олевськ, вул. Володимирська, 2, Коростенського району, Житомирської області. Таким чином, позивачу належить надати до суду документи, які ідентифікують майно, зокрема за місцем розташування будівлі.

Крім того, заявлено вимоги до Олевської державної нотаріальної контори, Житомирської державної нотаріальної контори, Житомирського обласного державного нотаріального архіву, однак не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, не вказано, які дії повинні вжити кожен з відповідачів для поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст. ст.175,177,185,258,260 ЦПК України суддя,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Державної казначейської служби України, представник позивача Горай Ірина Станіславівна до Олевської державної нотаріальної контори, Житомирської державної нотаріальної контори, Житомирського обласного державного нотаріального архіву про зняття заборони та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку, якщо в зазначений строк указані недоліки не будуть усунені, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М. Г. Русин