Провадження № 2/287/188/24
Справа № 287/2648/23
У х в а л а
27 грудня 2024 року м.Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин М.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Білокоровицької сільської ради Житомирської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
В С Т А Н О В И В:
27.10.2023 року до Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Білокоровицької сільської ради Житомирської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.12.2024 року справа передана судді Русину М.Г.
Позивач у поданій заяві просить суд відкрити провадження у справі, стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Білокоровицької сільської ради Житомирської області, код ЄДРПОУ 41555359, на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 24810,39 грн.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що позивачем не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:
-не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача;
- відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
-не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Також, у позовній заяві не зазначено за який період затримки розрахунку позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток в сумі 24810,39 грн.
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, в силу закону позивачі звільняються від сплати судового збору щодо вимоги майнового характеру, а саме про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв`язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв`язку із звільненням працівника та непроведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов`язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, зроблено висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
За таких обставин, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку на загальних підставах у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (станом на дату подання позовної заяви до суду) розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу складав 2684 грн. 00 коп.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073 грн. 60) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 грн. 00 коп.).
Таким чином, позивачу слід надати докази сплати судового збору (в частині вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у сумі 1073 грн. 60 коп.), або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України суддя,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Білокоровицької сільської ради Житомирської області про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у випадку, якщо в зазначений строк указані недоліки не будуть усунені, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М. Г. Русин
Суд | Олевський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124111506 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Олевський районний суд Житомирської області
Русин М. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні