Рішення

від 25.12.2024 по справі 288/2503/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2503/24

Провадження № 2-а/288/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Попільня Житомирськоїобласті справуу порядкуспрощеного позовногопровадження заадміністративним позовом ОСОБА_1 до Головногоуправління національноїполіції в Житомирській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управліннянаціональної поліції в Житомирській області (далі Відповідач) про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому зазначає, що 30 листопада 2024 року поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області рядовим поліції Мошківським Данилом Віталійовичем було винесено постанову серії ЕНА № адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - постанова) та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

30 листопада 2024 року позивач рухався на транспортному засобі OPEL OMEGA, який належить ОСОБА_2 в селищі Попільня по вулиці Героїв Майдану та був зупинений екіпажем патрульної поліції. Підставою для зупинки поліцейський вказав непрацюючий лівий задній габаритний вогонь. Вийшовши з автомобіля я побачив, що дійсно лівий задній габаритний вогонь не працював. Позивач пояснив поліцейському, що перед початком руху ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, у тому числі лівого заднього габариту, який працював. Конструкцією транспортного засобу, яким він керував не передбачено повідомлення водія про непрацююче зовнішнє освітлення, а тому під час руху він не міг знати про можливу несправність. Вважає, що габарит перестав працювати під час руху через неналежну якість дорожнього покриття, технічну несправність він відразу ж усунув на місці зупинки транспортного засобу.

Поліцейський попросив пред`явити йому посвідчення водія на право керування ТЗ, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та страховий поліс. Надавши посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, позивач повідомив поліцейському, що транспортний засіб має чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак пред`явити його не має можливості, так як він знаходиться у власника ТЗ. Для підтвердження наявності чинного страхового поліса на транспортний засіб, позивач запропонував поліцейському перевірити його наявність на офіційному веб-сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (https://policy-web.mtsbu.ua/) за номером транспортного засобу, проте поліцейський категорично відмовився. Через деякий час поліцейський повідомив, що відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідками якого позивача притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 гривень. Після цього він надав роздруковану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В даному випадку рядовий поліції Мошківський Данило Віталійович виніс постанову повністю проігнорувавши визначений Інструкцією порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: не представився, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, не роз`яснив права та обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП, зокрема, що він при розгляді справи може користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, не заслухав його пояснень.

В оскаржуваній постанові не наведено жодних належних та достатніх доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем адміністративного порушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не навів доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, а також не зазначив мотиви відхилення доказів, які він намагався надати для підтвердження наявності чинного страхового поліса, а саме перевірити його наявність на офіційному веб-сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (https://ро1ісу- web.mtsbu.ua/) за номером транспортного засобу.

Оригінали документів, копії яких додані мною до позовної заяви в додатках знаходяться у позивача.

Враховуючи викладене Позивач просить, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3579463 від 30 листопада 2024 року, винесену поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області рядовим поліції Мошківським Данилом Віталійовичем. Стягнути з Відповідача сплачений судовий збір.

Відповідно до ухвали суду по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки, які направлялись на адресу Відповідача отримано, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень статті 162 КАС України подано відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у ньому та розгляд справи здійснювати без участі представника ГУНП в Житомирській області.

Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

Відповідно дочастини 5статті 262КАС України,суд розглядаєсправу впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін занаявними усправі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Обставини, які встановлені судом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3579463 від 30 листопада 2024 року поліцейським відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області рядовим поліції Мошківським Данило Віталійовичем, 30 листопада 2024 року о 21 годині 38 хвилин в смт. Попільня, вулиця Героїв Майдану (Радянська), 23, керував ТХ не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив пункт 2.1 г ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Однак, з вказаною постановою Позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Застосовані норми права, позиція суду, та мотиви, з яких виходить суд.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Відповідальність за порушення відповідних положень правил дорожнього руху, передбачена за ч.1 ст.126 КУпАП.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі -ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами пункту 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на автомобіль та поліс.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, статтею 32 ЗУ «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Із наявного в матеріалах справи відеозапису можна зробити висновок, що причиною зупинки транспортного засобу стала технічна несправність заднього габариту транспортного засобу.

Як зазначає Позивач, перед початком руху він перевірив належність роботи зовнішнього освітлення ТЗ та все працювало. Конструкцією ТЗ, яким він керував не передбачено повідомлення подія про неспрацьоване зовнішнє освітлення, а тому під час руху він не міг знати про можливу несправність. Габарит перестав працювати під час руху, через неналежну якість дорожнього покриття, технічну несправність він відразу усунув на місці зупинки ТЗ.

Разом з тим, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення не притягувався.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17, поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення.

Підставою вимоги у водія, тобто позивача, пред`явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України, вказано саме порушення ПДР. Тобто, вказана підстава, що передбачена п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, згідно якого поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Відповідно інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ у посадової особи відповідача в спірних правовідносинах не було.

Окрім того, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

а саме: при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху; при і оформленні дорожньо-транспортної пригоди (пункт 21.2. статті 21 Закону). Такі підстави для перевірки полісу у посадової особи відповідача в спірних правовідносинахтакож відсутні.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься поліс № 218471645 обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ. /а.с.6/

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, надаючи оцінку діям поліцейського, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а.

Суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Окрім того, відповідно до п. 8. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 9 Розділу ІІІІ нструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 139, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження: оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.

Із наданого суду відеозапису слідує, що інспектором повідомлено водія про те, що буде проводиться розгляд справи за відмову пред`явити на вимогу поліцейського відповідні документи, проте його права не роз`яснені, повідомлено про прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за не пред`явлення документів, а саме, що відносно нього буде винесена постанова. Після цього інспектор оформив друкований текст постанови та оголосив про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Процедури розгляду справи за ч. 1 ст. 126 КУпАП відеозапис не містить.

Будь-яких доказів, що поліцейським дотримано процедуру розгляду адміністративної справи, суду надано не було. Відповідно порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наведена у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані ними докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3579463 від 30.11.2024,у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку із тим, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача про неправомірність притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.126, відповідач не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 121, 126, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90,229, 241-246,250,251,255, 257,286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головногоуправління національноїполіції вЖитомирській областіпро скасуванняпостанови усправі пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3579463 від 30 листопада 2024 року поліцейського Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області рядового поліції Мошківського Данила Віталійовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного Управління Національної поліції Житомирської області (код ЄДРПОУ 40108625, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, 10001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ), судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко