Рішення

від 27.12.2024 по справі 288/336/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/336/24

Провадження № 2/288/211/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

представника позивача Яковенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доАндрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області (далі відповідач) про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), в якому вказує, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 травня 2016 року визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), члена колективного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи Красногірської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, в розмірі 3,99 умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Маючи намір скористатися своїм правом на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), 06 грудня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку, позивач звернулася до Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області з відповідною заявою, до якої долучила рішення суду.

Відправлення було отримано 09 грудня 2023 року, однак до даного часу будь якої реакції на заяву позивача не відбулось.

З даною поведінкою Андрушківської сільської ради позивач не згодна, вважає її протиправною.

На підставі вищевикладеного позивач просить зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ: 04347232, село Андрушки, вулиця Шкільна,1, Житомирського району, Житомирської області) виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) земельну частку (пай) із земель реорганізованого КСП імені Цюрупи, в розмірі 3,99 в умовних кадастрових гектарах, на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області №288/1612/15-ц від 25 травня 2016 року.

Представник Позивача в судовому засіданні не з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розгляд проводити без участі їх представника.

Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно рішенняПопільнянського районногосуду Житомирськоїобласті всправі №288/1612/15-цвід 25травня 2016року, встановлено факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай), члена колективного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи Красногірської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області, у розмірі 3,99 умовних кадастрових гектарах. Визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

право на земельну частку (пай), члена колективного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи Красногірської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, в розмірі 3,99 умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.3-4/

06 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Андрушківської сільської ради з заявою в якій просила виділити в натурі (на місцевості) земельної ділянки, як власнику земельної частки (паю). /а.с.5/

До заяви від 06 грудня 2023 року позивачем додано рішення суду від 25 травня 2016 року. /а. с. 5/

Заява отримана Андрушківською сільською радою 09 грудня 2023 року, що підтверджується перевіркою статусу відстеження поштового відправлення. /а.с.6/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттями 15,16ЦК України,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить зобов`язати відповідача виділити їй в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 3,99 умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області в справі № 288/1612/15-ц від 25 травня 2016 року, з тих підстав, що вона має право на виділення їй земельної ділянки в натурі та правомірно звернулася до Відповідача з даного приводу, проте відповіді не отримала.

Частиною другою статті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої, десятої та одинадцятої статті 25 ЗК України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно частиною першою статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Пунктом 17 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Українипередбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі та визначено, що сертифікат є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Пунктом 21 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексуУкраїни установлено, що з 01 січня 2019 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Законє підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Законупереходять до комунальної власності.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі Закон), який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Згідно статті3Закону,підставами длявиділення земельнихділянок унатурі (намісцевості)власникам земельнихчасток (паїв)є рішеннявідповідної сільської,селищної,міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5Закону передбачено,що сільські,селищні,міські радив межахїх повноваженьщодо виділенняземельних часток(паїв)у натурі(намісцевості) розглядають заявивласників земельнихчасток (паїв)щодо виділенняїм внатурі (намісцевості)земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Крім того, статтею 13 Закону передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами, відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права Позивача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

В пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Вказаним Законом № 2145-ІХ розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27 згідно з яким безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, частиною першою статті 81 Земельного кодексу Українипередбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Враховуючи зазначене, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини першої статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини першої статті 81 ЗК) право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.

Згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95, паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення земельної частки (паю) по суті передбачає заміну вже існуючого права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини першої статті 81 ЗК України(виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.

Вказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22.

Вищенаведеними нормами статті 3, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради та передбачено можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що не виділення Позивачу земельної частки (паю) не відповідає, нормам чинного законодавства, а тому порушене право позивача підлягає поновленню в зв`язку з чим належить зобов`язати відповідача виділити позивачу в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), відповідно до рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 24Постанови ПленумуВерховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, зібрані у справі докази, їх належна оцінка та враховуючи вимоги ч.3ст. 200 ЦПК України, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

Відповідно достатті частинипершої статті141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень /а.с.7/, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтею 14 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 25, 81, 118, 122 ЗК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доАндрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) задовольнити.

Зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ: 04347232, село Андрушки, вулиця Шкільна,1, Житомирського району, Житомирської області) виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) земельну частку (пай) із земель реорганізованого КСП імені Цюрупи, в розмірі 3,99 в умовних кадастрових гектарах, на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області №288/1612/15-ц від 25 травня 2016 року.

Стягнути з Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області (код ЄДРПОУ: 04347232, село Андрушки, вулиця Шкільна,1, Житомирського району, Житомирської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко