Ухвала

від 24.12.2024 по справі 357/18538/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/18538/24

1-кс/357/2870/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024111030003739 від 19.11.2024, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл., громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,-

У С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

До слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024111030003739 від 19.11.2024, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 18.11.2024, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , проходячи повз кафетерій «S.EDEM», що за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський 107, де на землі помітили генератор «Дніпро-М» моделі «GX-70E», який належить ОСОБА_8 . У цей час у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій єдиний умисел, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану, здійснили крадіжку генератор «Дніпро-М» моделі «GX-70E», вартістю 40 858 грн 20 коп., який належить ОСОБА_8

У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 40 858 гривень 20 копійок.

23 грудня 2024 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, та враховуючи особу підозрюваного, є обґрунтована необхідність у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування із визначенням застави вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилався на наявність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на недоведеність існування ризиків, вказаних в клопотанні слідчого. Окрім цього, захисник посилався на те, що ОСОБА_4 відшкодував завдані збитки, потерпіла не має до нього жодних претензій, на доказ чого долучив до матеріалів провадження заяву потерпілої ОСОБА_8 .

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали та правове обґрунтування рішення.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим, ч. 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12024111030003739 від 19.11.2024, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

23.12.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2001 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з якою «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N182).

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язує підозрювану особу з певним злочином, на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні доказами, дослідженими під час судового розгляду клопотання, а саме: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань; рапортами; заявою ОСОБА_8 від 18.11.2024; протоколом огляду місця події від 18.11.2024; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_8 від 19.11.2024 та додаткового допиту потерпілого від 20.11.2024; заявою ОСОБА_8 від 19.11.2024; протоколом огляду документів від 20.11.2024; протоколом отримання предметів від 20.11.2024; протоколом огляду речового доказу від 20.11.2024; висновком експерта судової товарознавчої експертизи № 4044 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.11.2024; відповіддю на запит ТОВ «ЛОМБАРД «КРЕДИТ ЮКРЕЙН»; протоколом огляду документів від 21.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.12.2024; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.12.2024; протоколом огляду документів від 28.11.2024; протокол отримання предметів від 03.12.2024; протоколом огляду речового доказу від 03.12.2024, які в своїй сукупності підтверджують можливу причетність саме ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного злочину.

На думку слідчого судді, вказаних доказів, для підтвердження обґрунтованості підозри достатньо, задля переконання стороннього спостерігача у тому, що підозрюваним могло бути вчинено кримінальне правопорушення.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_4 засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2024 за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням обов`язків, визначених ст.76 КК України. Будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень. У світлі наявності зазначеного ризику необхідно враховувати період початку злочинного шляху ОСОБА_4 . Так, останній достовірно знаючи про воєнний стан на території України, неспровоковану військову агресію проти українського народу з боку російської федерації, усвідомлюючи надзвичайно складний період в житті української нації, протиставив себе державі, суспільному порядку та моральності. Характер вчиненого кримінального правопорушення, поведінка ОСОБА_4 , вказує на його сміливість та кмітливість у вчиненні кримінальних правопорушень, а відтак наявність у нього морального бажання та схильності до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл., громадянин України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, перебуває на обліку Білоцерківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області.

Водночас, ОСОБА_4 з`являється за викликами слідчого та слідчого судді, визнає вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, відшкодував потерпілій завдані збитки.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що ані слідчим при зверненні з клопотанням про обрання запобіжного заходу, ані прокурором в ході судового розгляду не доведено та не надано об`єктивних доказів існування ризиків, передбачених пп.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризику, який дає достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючому ризику, слідчий суддя враховує таке.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Водночас, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду суворим винятком. При цьому, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його скоєння та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки запобігти існуючому ризику може дієво запобігти запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

Положеннями ст. 179 КПК України передбачено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи недоведеність існування ризиків, передбачених пп.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, вважає, що, незважаючи на підозру у скоєнні тяжкого злочину та передбачене покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання з покладенням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної процесуальної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тому ризику, який об`єктивно існує.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024111030003739 від 19.11.2024, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_4 відмовити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 23.02.2025 включно такі процесуальні обов`язки:

?прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця військової служби.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу негайно вручити учасникам провадження після її оголошення.

Відповідно до ст.205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 27.12.2024 о 08 годині 50 хвилин.

Слідчий суддя: ОСОБА_1