Рішення

від 27.12.2024 по справі 357/11017/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11017/24

Провадження № 2/357/4315/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі «Позивач-1») та ОСОБА_2 (далі «Позивач-2») звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

07.09.1995 року ОСОБА_3 уклав з Колективним підприємством «Білоцерківський ДБК» договір на придбання житла під № 262.

Згідно з п. 1 ДОГОВОРУ КП «Білоцерківський ДБК» (за текстом договору «Будівельник») передає ОСОБА_3 (за текстом договору «Пайщику») загальну площу в побудованому житловому будинку в обсязі 71,46 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в строк перший квартал 1996 року.

Відповідно до п. 2 договору зазначену в п.1 загальну площу «Будівельник» передає «Пайщику» у власність.

Згідно з п. 3 договору «Пайщик» здійснює оплату за пайову участь у будівництві житла за передачу «Будівельник» загальну площу по договірній ціні 21 000 000 (двадцять один мільйон) карбованців за 1 кв.м., загальної площі.

Відповідно до п. 4 договору розрахунок поміж обома сторонами виконується шляхом «Пайщик» перераховує до 17.09.1995 року 1 500 660 000 (один мільярд п`ятсот мільйонів шістсот шістдесят тисяч ) карбованців.

Указану у договорі суму було сплачено у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 832 від 07.09.1995 року.

Однак, ОСОБА_3 не отримав від Колективного підприємства «Білоцерківський ДБК», документів необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 19.08.2023 року, реєстрація Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат» припинена, що підтверджується витягом №444999290472.

Також, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат» є ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 35784967, що підтверджується витягом №154495220025.

Указаний договір на придбання загальної площі житла під №262 від 07.09.1995 року було укладено у письмовій формі, він був підписаний усіма сторонами, таким чином він відповідає усім вимогам ЦК УРСР.

ОСОБА_3 отримав майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 та за життя користувався нею, шо підтверджується договором про надання послуг водопостачання та водовідведення № 28-907407-О від 01.12.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, але право власності на нерухоме майно, яке було придбано за договором купівлі-продажу№262 від 07.09.1995 року, у зв`язку з тим, що не отримав від КП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК», правонаступником якого є ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК», не встиг зареєструвати.

Заповіту ОСОБА_3 не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є наступні члени його родини: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Указані спадкоємці звернулися до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л., із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, з метою прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , але нотаріусом було встановлено, що видати вказане свідоцтво про право на спадщину за законом він не має змоги, так як не було надано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на вищевказану квартиру, тому він відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01.06.2023 року.

Зважаючи на вищезазначене спадкоємці не можуть отримати право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 .

З огляду на викладені обставини, з метою забезпечення права власності на належне їм нерухоме майно, Позивачі просили суд визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних долях, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , та яке складається з квартири АДРЕСА_3 .

09.08.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 42-43).

13.08.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від Позивача-1 надійшло клопотання про заміну первісного Відповідача належним Відповідачем, у якому останній просив суд:

замінити первісного відповідача ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК» на належного Відповідача Білоцерківську міську раду Київської області;

залучити до участі у справі у якості Третьої особи на стороні Відповідача ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК» (а.с. 69-70).

14.08.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК» надійшов відзив на позовну заяву у якому останній зазначив, що товариство не мало та не має жодних правовідносин з Позивачами. Товариство мало цивільні правовідносини у 1995 році з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» не порушував, або не визнавав, чи оспорював суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивачів. Будь-які правовідносини між позивачами та відповідачем відсутні. Відтак товариство є неналежним Відповідачем по даній справі (а.с. 60-64).

23.10.2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК» виключено з числа відповідачів у даній справі, у якості відповідача по справі залучено Білоцерківську міську раду Київської області (далі «Відповідач»), ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК» (далі «Третя особа») залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Відповідача (а.с. 72).

19.11.2024 року до канцелярії суду від представника Третьої особи надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що Третя особа підтверджує, що між нею та ОСОБА_3 (спадкодавцем) 07.09.1995 року був укладений договір № 262 на придбання квартири загальної площі житла за адресою: АДРЕСА_4 . Умови договору сторонами було виконано. Третя особа збудувала та ввела в експлуатацію багато поверховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і передала акт-прийому передачі загальної площі житла та ключі від квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою ОСОБА_3 . Третя особа також передала до Білоцерківського МБТІ технічну документацію на багатоповерховий житловий будинок за вказаною адресою разом із списком пайовиків, які сплатили за придбане житло. ОСОБА_3 (спадкодавець) був зазначений в цьому списку. У сою чергу, ОСОБА_3 (спадкодавець) згідно п. 2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджено наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року №56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за №31/1056. особисто повинен був звернутися до Білоцерківського МБТІ, щоб відповідно до п. 4.1 зазначених Правил оформити право власності на квартиру із видачею свідоцтва про право власності. Враховуючи те, в матеріалах справи є копія договору №262 на придбання загальної площі житла за адресою: АДРЕСА_4 яка не містить реєстраційного напису відповідно до п.п. е) п. 2.2 зазначених Правил, можна зробити висновок, що ОСОБА_3 (спадкодавець) особисто не звертався до Білоцерківського МБТІ та не надавав правовстановлюючі документи (договір, акт прийому-передачі) з метою оформлення права власності на викуплену загальну житлову площу (квартиру). У постанові приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Нестеренко Ольги Леонідівни про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01.06 2023 року в абзаці 5 зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до нього, відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на вищезазначену квартиру. Крім того є відповідь комунального підприємства Київської обласної ради «ПШВДЕННЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ» вих.№ 1338 від 09.09.2022 року в якій вказано, що відповідно до паперових носіїв станом до 01.01.2013 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 не зареєстровано. Перший власник, ОСОБА_3 (спадкодавець), не оформив документи на належне йому нерухоме майно (квартиру) та не реєстрував його в органах БТІ, а тому спадкоємці (Позивачі по справі) не можуть отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і їхнє право має бути визнано в судовому порядку. З огляду на вищенаведене представник Третьої особи вважає позовні вимоги обґрунтованими (а.с. 83-85).

19.11.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 27.12.2024 року (а.с. 88).

27.12.2024 року у судове засідання Позивачі не з`явилися, до канцелярії суду подали зави про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити (а.с. 48, 49-50).

27.12.2024 року у судове засідання представник Відповідача не з`явилася, до канцелярії суду подала заяву про розгляд справи без її участі. При розгляді справи поклалася на розсуд суду (а.с. 107-108).

27.12.2024 року у судове засідання представник Третьої особи не з`явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд даної справи без його участі (а.с. 94-95).

Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.09.1995 року ОСОБА_3 уклав з Колективним підприємством «Білоцерківський ДБК» договір на придбання житла під № 262 (а.с. 15).

Згідно з п. 1 ДОГОВОРУ КП «Білоцерківський ДБК» (за текстом договору «Будівельник») передає ОСОБА_3 (за текстом договору «Пайщику») загальну площу в побудованому житловому будинку в обсязі 71,46 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в строк перший квартал 1996 року.

Відповідно до п. 2 договору зазначену в п.1 загальну площу «Будівельник» передає «Пайщику» у власність.

Згідно з п. 3 договору «Пайщик» здійснює оплату за пайову участь у будівництві житла за передачу «Будівельник» загальну площу по договірній ціні 21 000 000 (двадцять один мільйон) карбованців за 1 кв.м., загальної площі.

Відповідно до п. 4 договору розрахунок поміж обома сторонами виконується шляхом «Пайщик» перераховує до 17.09.1995 року 1 500 660 000 (один мільярд п`ятсот мільйонів шістсот шістдесят тисяч ) карбованців.

Указану у договорі суму було сплачено у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 832 від 07.09.1995 року (а.с. 30).

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 19.08.2023 року, реєстрація Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат» припинена, що підтверджується витягом №444999290472 (а.с. 24-29).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат» є ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 35784967, що підтверджується витягом №154495220025 (а.с. 9-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, але право власності на нерухоме майно, яке було придбано за договором купівлі-продажу№262 від 07.09.1995 року, у зв`язку з тим, що не отримав від КП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК», правонаступником якого є ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК», не встиг зареєструвати (а.с. 34).

Заповіту ОСОБА_3 не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є наступні члени його родини: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Указані спадкоємці звернулися до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Нестеренко О.Л., із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, з метою прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , але нотаріусом було встановлено, що видати вказане свідоцтво про право на спадщину за законом він не має змоги, так як не було надано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на вищевказану квартиру, тому він відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01.06.2023 року. Згідно з листом комунального підприємства Київської обласної ради «ПШВДЕННЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ» вих.№ 1338 від 09.09.2022 року в якій вказано, що відповідно до паперових носіїв станом до 01.01.2013 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 не зареєстровано (а.с. 32-33).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно з п.1ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами ч.1 ст. 1266 ЦК України спадкування за правом представлення внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилами статті 15 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року № 697- XII, який діяв під час виникнення правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Органи, які уповноважені здійснювати видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначаються відповідно до положень Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

На виконання постанови КМУ від 27 лютого 1995 року № 150 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» були прийняті Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Правила встановлювали порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. До об`єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносяться: жилі будинки (домоволодіння), розташовані на земельній ділянці під окремим порядковим номером на вулиці, площі, провулку; нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); квартири в багатоквартирних будинках.

Відповідно до п. 4.1 зазначених Правил оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводилось із видачею свідоцтва про право власності: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна; власникам спільних будівель, які на законних підставах здійснили перебудову, прибудову, внаслідок чого змінились належні їм частки; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески та в інших випадках. Державні органи приватизації видавали свідоцтва наймачам квартир у державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду». Правила втратили чинність на підставі наказу Держархітектури від 9 червня 1998 року № 121.

На виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839.

Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Висновки суду.

У справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Така позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 року у справі №694/1433/17.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідна позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19.

Беручи до уваги, що іншим способом, окрім судового порядку, Позивач не може захистити своє спадкове майнове право, відповідно до ст.16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності в порядку спадкування.

Як встановлено у даній справі між Третьою особою та ОСОБА_3 (спадкодавцем) 07.09.1995 року було укладений договір №262 на придбання загальної площі житла за адресою: АДРЕСА_4 . Умови договору сторонами було виконано. Третя особа збудувала та ввела в експлуатацію багато поверховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і передала акт-прийому передачі загальної площі житла та ключі від квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 не оформив право власності на належне йому указане нерухоме майно (квартиру) та не зареєстрував його в органах БТІ, а тому спадкоємці, тобто Позивачі у даній справі, не можуть отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і їхнє право власності має бути визнано в судовому порядку.

Тобто наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують викладені у позовній заяві обставини, Відповідачем вони не оспорювалися та не спростовані.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивачів є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 254, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у рівних долях, право власності на квартиру АДРЕСА_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Білоцерківська міська рада Київської області, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, ЄДРПОУ:26376300.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДБК», місцезнаходження: вулиця Сквирське шосе, будинок 194, місто Біла Церква, Київська область, 09113. Код за ЄДРПОУ 35784967.

Повне судове рішення складено 27.12.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров