Ухвала

від 18.12.2024 по справі 359/10300/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-з/359/117/2024

Справа № 359/10300/24

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2024 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сацика Романа Васильовича про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ :

16 грудня 2024 року представник позивача адвокат Сацик Р.В. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, якою просив суд : накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2 га, з кадастровим номером 3220881701: 01:001:0348, місце розташування: Київська обл., Бориспільський район, с. Вороньків, цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право (в державному реєстрі прав) 44452332, що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заяву обґрунтованотим,що позивачдізнався,що належнайому земельнаділянка (кадастровийномер:3220881701:01:001:0044)має перетинз ділянкою(кадастровийномер:3220881701:01:001:0348)на 100процентів,тобто повнеспівпадіння.Як вбачаєтьсяз Витягущодо Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від,12.12.2024року (номерінформаційної довідки:407753039), ОСОБА_2 належитьна правівласності земельнаділянка -(кадастровийномер 3220881701:01:001:0348),загальною площею0,2га.,що знаходитьсяза адресою:Київська обл.,Бориспільський р.,с.Вороньків.Відповідно доданого Витягу,дата тачас державноїреєстрації права(вдержавному реєстріправ)08.10.2021р.09:07:15,номер відомостейпро речовеправо:44452332,орган,що здійснивдержавну реєстраціюправа (вдержавному реєстріправ)Виконавчий комітетВороньківської сільськоїради Бориспільськогорайону Київськоїобласті.Таким чином,на земельнуділянку (кадастровийномер:3220881701:01:001:0044),яка належитьпозивачу направі власностівідповідно додержавного актасерії ЯЕ№595413від 22.11.2007року булозареєстровано правовласності наземельну ділянку(кадастровийномер:3220881701:01:001:0348)відповідача-1-дата державноїреєстрації права(вдержавному реєстріправ 08.10.2021року).З урахуваннямвищевикладеного тавраховуючи те,що вказаназемельна ділянказареєстрована завідповідачем-1,на сьогоднішнійдень існуєреальна загрозапродажу ОСОБА_2 спірної земельноїділянки.Також зурахуванням того,що провадженняу справівідкрито тавідповідач найвірогіднішеповідомлений просудовий спір,є обґрунтованіпідстави вважатипро ймовірневідчуження відповідачемземельної ділянкив ходіподальшого розглядуданої справи,що,в своючергу,унеможливить,за умовизадоволення позовнихвимог позивача,повне тареальне поновленняправ таінтересів ОСОБА_1 ,та матимесвоїм наслідкомнеобхідність вжиттяподальших додатковихзаходів.Отже,можливість відповідача-1в будь-якиймомент відчужитиземельну ділянку,яка знаходитьсяу їїволодінні,є беззаперечноюзагрозою унеможливленнявиконання судовогорішення.,якщо такебуде ухваленена користьпозивача.У Єдиномудержавному реєстрізаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна відомостівідсутні щодообтяжень спірноїземельної ділянки,отже дізнавшисьпро позов ОСОБА_2 не позбавленаможливості відчужитиспірну земельнуділянку,що унеможливитьвиконання рішеннясуду.Ця обставина свідчить про те, що накладення арешту на вказану земельну ділянку є співмірним заходом забезпечення позову, який повністю відповідає змісту позовних вимог. арешт земельної ділянок полягає у позбавленні ОСОБА_2 можливості лише розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна. Це свідчить про те, що накладення арешту на земельну ділянку не призведе до жодних негативних наслідків. З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність спору між сторонами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, з метою забезпечення пред`явленого позову просив суд накласти арешт на спірну земельну ділянку. Крім того, представник позивача зазначив, що у даному випадку відсутні підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд, згідно ч. 2, 3 ст.150ЦПК України може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів за -безпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено,що в провадженніБориспільського міськрайонногосуду Київськоїобласті перебуваєцивільна справаза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа : Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року провадження у даній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Судом встановлено, що у сторін дійсно існує спір щодо нерухомого майна, а саме земельних ділянок. Проте, представник позивача належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині існування ризику реалізації вказаного майна під час розгляду справи та не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних доводів.

При цьому, із вказаної заяви не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження спірного майна.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не підтверджені жодними доказами, а тому не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. На підставі вище викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Відповідно ч.10,11ст.153ЦПК Україниухвалу прозабезпечення позовуабо провідмову узабезпеченні позовуможе бутиоскаржено.Оскарження ухвалипро забезпеченняпозову незупиняє їївиконання,а такожне перешкоджаєподальшому розглядусправи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосу-вання судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сацика Романа Васильовича про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Яковлєва Л.В.