Ухвала

від 23.12.2024 по справі 361/8843/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/8843/24

Провадження № 1-кп/361/1132/24

23.12.2024

У Х В А Л А

23 грудня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024111130000702 від 10.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2

ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України.

Ухвалою від 09 вересня 2024 року призначено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні.

23.12.2024 прокурор у залі судового засідання клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували станом на момент обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишились актуальними. Прокурор зауважив про наявність ризиків, зокрема можливості обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а саме: імовірно перейти на тимчасову окуповану територію, де відсутній державний контроль у зв`язку зі збройною агресією проти України з боку рф або на територію рф; відсутністю у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків ( офіційно не працевлаштований, відсутні на утриманні особи похилого віку, за якими ніхто крім нього не зможе забезпечити догляд, тощо); незаконно впливати на потерпілу та малолітніх свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у ОСОБА_6 можуть бути предмети вилучені з обігу. Прокурор зазначив, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. З перелічених підстав прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав вказане вище клопотання та просив його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора та просила суд його задовольнити. Крім цього заявила, що хоче провести новорічні свята з дітьми без побоювань, що обвинувачений перебуває на волі та може завдати їм шкоду.

Представник потерпілої просила задовольнити клопотання прокурора. Представник зауважила про достатність даних для обґрунтованої підозри причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження. Крім того, підтвердила існування ризиків, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, зазначила, що обвинувачений надалі продовжує спілкуватися з потерпілою навіть, перебуваючи в слідчому ізоляторі, листуючись з нею по мобільному телефону щодо обставин вчинення кримінального провадження. Водночас представник потерпілого зазначила, що перебування обвинуваченого на волі і спілкування з потерпілою та свідками (дітьми потерпілої) у будь-який спосіб може привести, як до повторної віктимізації ОСОБА_8 так і до заподіяння шкоди психологічному здоров?ю потерпілої та свідків. Також, наголосила, що ОСОБА_6 може продовжити вчиняти злочину, зокрема пов?язані з незаконним зберіганням зброї та насильством над потерпілою. Вважає, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.

Потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в підготовче судове засідання не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час і місце проведення судового розгляду, подали клопотання про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності. Потерпілий ОСОБА_12 не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності зазначених вище потерпілих.

Обвинувачений заперечив проти заявленого клопотання, просив у його задоволенні відмовити. На обґрунтування заперечень, зазначив, що ризики, заявлені прокурором нічим не підтверджені. Заявив, що він не має наміру переховуватися від слідства та суду, чинити будь-який тиск на потерпілу і свідків та вчиняти нові злочини. ОСОБА_6 наголосив, що має вищу юридичну освіту, працював у прокуратурі і розуміє, що вчинення перелічених дій погіршить його становище у цьому кримінальному провадженні. Крім цього обвинувачений зазначив, що не листувався з потерпілою, бо в слідчому ізоляторі не дозволено мати та користуватися мобільним телефоном. З наведеного ОСОБА_6 просив у клопотанні прокурора відмовити і застосувати до нього більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник наголосив, що ризики, які зазначає прокурор у своєму клопотанні є гіпотетичними і не підтвердженими жодними доказами. Зауважує, що ризик переховування обвинуваченого від слідства і суду відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною законодавства України, не може бути встановлений лише на підставі суворості імовірно призначеного покарання у разі постановлення обвинувального вироку. Ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків є надуманим, оскільки ці особи не зверталися до органу досудового слідства та прокуратури з повідомленнями про спроби ОСОБА_6 незаконно впливати на них. Більш того, вважає, що суд, звільнивши обвинуваченого з під варти може покласти на нього обов?язки, зокрема не спілкуватися з потерпілими та свідками у будь-який спосіб. Невиконання таких обов?язків призведе до повторного взяття ОСОБА_6 під варту, що буде чинником, який стримуватиме обвинуваченого від вчинення цих дій. Також зазначає про те, що до обвинуваченого можуть бути застосовані більш м`які аніж тримання під вартою запобіжні заходи, зокрема: особисте зобов`язання, особиста порука та цілодобовий домашній арешт за іншою адресою ніж проживає потерпіла та малолітні свідки. Зауважив, що є три заяви від осіб, які бажають взяти обвинуваченого на особисту поруку і двоє з потенційних поручителів присутні в приміщенні суду. З цих підстав просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити і клопотав про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, щодо заявленого клопотання прокурора, дослідивши докази, констатує таке.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжні заходи обрані щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України суд аналізує перелічені вище обставини.

Щодо обґрунтованості підозри суд констатує таке.

На стадії підготовчого судового засідання суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд вважає, що станом на дату розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2ст.152,ч.1ст.263,ч.2ст.146,ч.1ст.345, ч. 2 ст. 125, ст. 126-1 КК України.Такийвисновоксуду підтверджуєтьсяреєстром матеріалівкримінального провадження,долучених прокуроромдо обвинувальногоакту,а саме: протоколами прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами допитів потерпілих., протоколами допитів свідків, протоколами обшуків, протоколами пред`явлення особи до впізнання за фотознімками, протоколом освідування особи, протоколом слідчого експерименту й іншими зібраними доказами. Отже, перелічені докази у своїй сукупності є вагомими та об`єктивно пов`язують обвинуваченого з інкримінованими злочинами, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість підозри.

Стосовно існування зазначених у клопотанні прокурора ризиків суд зазначає таке.

Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення підготовчого засідання ризики, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності.

ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні чотирьох нетяжких та двох тяжких злочинів, та усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним, а саме: за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років; за вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, позбавленням волі на строк від трьох до семи років; за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк; за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, за вчинення інкримінованого правопорушення передбаченого ст. 261-1 КК України, громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, зокрема позбавлення волі на строк до десяти років, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду.

Проте, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Суд погоджується з захисником, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що наявність стійких соціальних зв`язків, а саме: двох малолітніх дітей і матері, відсутності судимості, а також наявність постійногомісця проживання,на переконання суду, не можуть бути чинниками, які спростовують наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177КПК Україниабо істотнойого знижують. Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений немає постійного місця роботи та офіційно непрацевлаштований, а робота в прокуратурі, з лавякої він звільнився у 2020 не свідчить про бездоганну репутацію обвинуваченого.З наведеного суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків, зокрема, малолітніх, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачений обізнаний з даними потерпілої та осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, знає адреси їх проживання. Водночас, враховуючи той факт, що потерпіла у кримінальному провадженні являється дружиною обвинуваченого, а свідки його дітьми існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, ОСОБА_6 зможе безперешкодно психологічно, чи фізично впливати на цих осіб з метою зміни ними показань наданих на стадії досудового розслідування або змусити їх відмовитись надавати показання суду. Суд відхиляє аргументи захисника, що заяв від потерпілої та свідків про незаконний вплив з боку обвинуваченого не надходило, оскільки потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила про те, що боїться, що обвинувачений вийде на волю, оскільки він може завдати шкоду їй та їх спільним дітям. Більш того, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою обвинувачений буде мати безперешкодний доступ до засобів зв`язку, за допомогою яких зможе чинити психологічний тиск на потерпілу та свідків. Отже, суд дійшов висновку про доведеність ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Суд вважає, що навіть покладення на обвинуваченого обов`язків не спілкуватися у будь-який спосіб з потерпілими та свідками не здатне нівелювати вказаний вище ризик.

Крім того,з урахуваннямвикладенихвобвинувальному актіобставинскоєннякримінальних правопорушень,якіінкримінуються ОСОБА_6 ,не виключенаймовірність вчиненняостаннім іншого кримінального правопорушення. Цей факт підтверджується тим, що ОСОБА_6 , вчинив протиправні дії, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і поставили під загрозу життя і здоров`я як потерпілої, так і інших оточуючих. Зазначене породжує обґрунтовані сумніви, що ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, здатний повторити такі ж кримінальні дії, які цього разу можуть закінчитися більш тяжкими наслідками, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.

Особисте зобов`язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на кількість та тяжкість інкримінованих йому правопорушень.

Захисник клопотав про заміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`якій захід, зокрема, на особисту поруку з огляду на те, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 подали до суду заяви про взяття обвинуваченого на особисту поруку. В судовому засіданні ОСОБА_13 , ОСОБА_14 просили взяти його під особисту поруку, ОСОБА_15 в судове засідання не прибув. Проте, не зважаючи на те, що ці особи заслуговують довіри, суд дійшов висновку, що вони не здатні забезпечити неухильне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, так і запобігти ризикам, визначеним у пунктах 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки, ці особи, на переконання суду, не мають достатнього впливу на поведінку обвинуваченого. З наведеного суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до обвинуваченого.

Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання суду такий захід буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, враховуючи тяжкість покарання за інкриміновані злочини і вчинення цих злочинів із застосуванням насильства і погроз його застосування до потерпілих.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації неможливо застосувати, тому що ОСОБА_6 , перебуваючи фактично в місті, де проживає потерпіла та свідки і маючи вільний доступ до засобів зв`язку зможе впливати на них з метою зміни ними показань, а також вчинити нові злочини.

З наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовити.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають продовженню щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З наведеного,враховуючи конкретніобставини справи,обґрунтовану підозруобвинуваченого вінкримінованих злочинів,наявність ризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК Українита неможливістьзастосування більшм`якихзапобіжних заходівсуд дійшоввисновку,що клопотанняпрокурора підлягаєзадоволенню.Відтак,слід продовжитистрок запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,обраний відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 20 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапропродовженнястроку запобіжногозаходуобвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 20 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави. Утримувати ОСОБА_6 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 00 хв. 26 грудня 2024 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1