Ухвала

від 26.12.2024 по справі 553/4724/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

26.12.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4724/24

Провадження № 1-в/553/563/2024

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» про приведення у відповідність вироку суду щодо засудженого ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

На розгляд Ленінського районного суду м.Полтави надійшло подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)», в якому порушено питання про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів»№ 3886-IXвід 18.07.2024 вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010, вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 та визначення остаточної міри покарання по вироку Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 щодо засудженого ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» зазначає, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП згідно яких особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Так, на час скоєння злочинів засудженим ОСОБА_4 два неоподаткованих мінімуми доходів громадян для кваліфікації адміністративного чи кримінального правопорушення у період з 01.01.2010 становили 869 грн, з 01.01.2011 941 грн.

Вироками Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010, 21.05.2012 ОСОБА_4 засуджений за вчинення крадіжок на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи викладене начальник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» звернувся із згаданим поданням до суду.

Будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, представник установи виконання покарань та засуджений в судове засідання не прибули, що у відповідності до ч.5 ст.539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Від засудженого та представника установи виконання покарань на адресу суду надійшли клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Прокурор проти задоволення подання не заперечував, вважав за можливе звільнити ОСОБА_4 від покарання за ч.3 ст.185 КК України призначеного вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010 та від покарання призначеного вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 за ч.2 ст.185 КК України. Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 за п.10 ч.2 ст.115, ч.4 ст.152, ст.70 КК України до 15 років позбавлення волі, без призначення остаточного покарання за сукупністю вироків в порядку ст.71 КК України.

Дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01.01.2010 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 869 грн, а станом на 01.01.2011 - 941 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010 ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки.

21.05.2012 вироком Долинського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.10 ч.2 ст.115, ч.4 ст.152, ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання за п.10 ч.2 ст.115 КК України у виді 14 років позбавлення волі, за ч.4 ст.152 КК України у виді 12 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010 та остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі.

Так, вироком суду від 13.10.2010 ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України за викрадення чужого майна вартістю 691,13 грн, що складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 869 грн).

Вироком суду від 21.05.2012 ОСОБА_4 засуджений, зокрема, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, яким завдано матеріальних збитків на суму 190,00 грн, що складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 941 грн).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).

Вказане положення цілком узгоджується із вимогамист. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК , ч.2 ст.185 КК України за вчинення яких ОСОБА_4 був засуджений вироками Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010, 21.05.2012 наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч.2 ст.74 КК України засудженого необхідно звільнити від призначених покарань за ч.2, ч.3 ст.185 КК України за вироками суду від 13.10.2010, 21.05.20212. Водночас, вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 ОСОБА_4 також засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.10 ч.2 ст.115, ч.4 ст.152 КК України, які залишаються кримінально караними.

Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про звільнення засудженого від покарань призначених вироками від 13.10.2010 та 21.05.2012 за ч.2, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 слід вважати засудженим вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 за п.10 ч.2 ст.115, ч.4 ст.152 КК України з призначенням покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ст.70 КК України та без визначення остаточного покарання в порядку ст.71 КК України та сукупністю вироків.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» про приведення у відповідність вироку суду щодо засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.3 ст.185 КК України за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2010 у виді 3 років позбавлення волі, у зв`язку з усуненням караності діяння.

На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.2 ст.185 КК України за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 у виді 4 років позбавлення волі, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 21.05.2012 за п.10 ч.2 ст.115 КК України до 14 років позбавлення волі, за ч.4 ст.152 КК України до 12 років позбавлення волі, з призначенням остаточного покарання відповідно до ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 14 років позбавлення волі без призначення покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд м.Полтави протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1