Вирок

від 27.12.2024 по справі 551/1325/24

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/1325/24

ВИРОК

Іменем України

27 грудня 2024 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілої сторони ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області матеріали кримінального провадження № 12024175610000502 від 08 травня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Федунка Миргородського району Полтавської області, із середньою освітою, непрацюючого, неодружений, адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 299 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Близько 23-00 год. 04 травня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи на території МТФ № 2 ТОВ «Федунка», що розташована за адресою: вул. Новоселівська, 16 в с. Римиги Шишацької територіальної громади, Миргородського району Полтавської області, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на жорстоке поводження з хребетною сільськогосподарською твариною тільною коровою №8015592514 за кличкою «Нігерія», яка утримується та належить ТОВ «Федунка», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, порушуючи загальноприйняті норми поведінки, принципи моралі і благопристойності, передбачені ст.ст. 4, 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якими передбачено недопущення дій по відношенню до тварин, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, взяв в руки сапу та наніс корові декілька, не менше дев`яти ударів гострим лезом металічної частини сапи в область стегон та крупу, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді множинних рубаних ран в області стегон та крупу тварини з правої та лівої сторін, які призвели до травматично-больового шоку, запалення м`яких тканин в ділянці ушкоджень. Вищевказані ушкодження призвели до зниження життєздатності тварини та її продуктивності.

Своїми вищевказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 299 КК України, а саме жорстоке поводженні з хребетною сільськогосподарською твариною коровою, які призвело до спричинення їй тілесних ушкоджень.

18 грудня 2024 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі його захисника ОСОБА_5 , та представником потерпілої сторони ТОВ «Федунка» ОСОБА_7 укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України. 19 грудня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт.

Згідно даної угоди її сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 299 КК України та виду і міри покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у вигляді 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком, визначеним судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Вірність кваліфікації дій обвинуваченої органами досудового розслідування та сторонами угоди сумніву не викликає.

Суд вважає, що істотні обставини, що мають значення для цього провадження, в тому числі обставини, що пом`якшують (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) і характеризують особу обвинуваченої цілком враховані угодою про примирення і знайшли своє відображення в узгодженому покаранні, визначеному у мінімальному розмірі санкції відповідної норми КК України.

Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК, не суперечать вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства.

Суд переконався, що обвинувачений беззастережно визнає себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні та погоджується на призначення узгодженого покарання зі звільненням від його відбування, розуміє суть цього покарання, яке не є для нього явно надмірним, а також умови звільнення від його відбування, цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпіла сторона розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Всі присутні учасники судового розгляду вважали можливим затвердити угоду про примирення. Захисник просив застосувати до обвинуваченого мінімальний іспитовий строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та представником потерпілої сторони ОСОБА_7 з призначенням узгодженої сторонами виду та міри покарання та звільненням обвинуваченого від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

З огляду на обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд вважає необхідним визначити іспитовий строк у мінімальному розмірі, передбаченому ч.4 ст. 75 КК України та покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Оскільки обвинувачений не був власником корови, якій спричинив тілесні ушкодження, а дана корова належить потерпілій стороні, підстави для конфіскації даної тварини відсутні.

Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

На підставі ст. 124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави 15145,60 грн., що були витрачені на проведення судових експертиз.

Долю речових доказів слід вирішити керуючись приписами ст. 100 КПК, а саме оптичний диск з відеозаписам камер спостереження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 18 грудня 2024 року, укладену між представником потерпілої сторони ТОВ «Федунка» ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України та призначити йому узгоджене покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн. 60 коп. на відшкодування процесуальних витрат по залученню експерта у кримінальному провадженні.

Оптичний диск з відеозаписом зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1