Рішення

від 20.12.2024 по справі 752/18707/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18707/24

Провадження № 2-о/752/668/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Машкевич К.В.

при секретарі - Тертій К.Б

за участю заявника- ОСОБА_1

представника заявника- ОСОБА_27

заінтересованої особи- ОСОБА_2

представника заінтересованої особи- ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису, суд

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису.

У своїй заяві просить застосувати до ОСОБА_2 на 6 місяців обмежувальний припис у вигляді:

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборонити наближатися на 1000 метрів до місця проживання (перебування) та навчання ОСОБА_4 ;

-заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її в будь - який спосіб спілкуватися з нею;

-заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_2 з 21 жовтня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбні, який було розірвано рішенням суду від 06 лютого 2024 року.

В шлюбі народився дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення шлюбних відносин проживає з нею.

У вересня 2022 року вона звернулася до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації зі зверненням від 22 вересня 2022 року №100/09/Г-1102 «Про визначення місця проживання доньки».

ОСОБА_2 у листопаді 2022 року направив звернення за №100/09/Г-1262 до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою.

Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 15.02.2023 року №49 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_4 » з врахуванням рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини (протокол №3 від 01.02.2023 року) визначено спосіб участі батьку ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , наступним чином:

-непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 суботи, в канікулярний час - 10:00 п`ятниці до 20:00 суботи;

-День народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками, та з урахуванням побажань дитини.

Вказане розпорядження є чинним і ОСОБА_2 не оскаржувалося.

Посилається, що коли дитина поверталася з зустрічей розповідала, що зустрічі відбуваються кожного разу в інішй квартирі та в присутності незнайомих їй жінок.

У період з 16 лютого 2024 - 19 лютого 2024 року донька проводила вихідні зі своїм батьком. Забравши дитину додому донька повідомила, що ображена на свого батька, оскільки він ночував в одній кімнаті з чужою жінкою. При цьому, кімната розділена шафою і дитину батько поклав за шафу. Коли дитина просила батька лягти разом з нею, бо боїться, він став на неї кричати. Дитині було страшно, вона тихенко плакала.

29 березня 2024 - 30 березня 2024 року батько поклав спати дитину в одне ліжко зі своєю жінкою, яка є для дитини сторонною особою. Дитина плакала, не хотіла спати разом, просила батька цього не робити.

Після таких зустрічей у дитини спостергієтьсмя тривожність, вона замикається у собі, боїться спати сама.

Батько знецінює стан доньки, ставлячи під сумнів її почуття та емоції, які її хвилюють, виправдовуючи свою поведінку капризами доньки.

03 червня 2024 року донька була оглянута дитячим лікарем неврологом Київської міської клінічної лікарні №2 ОСОБА_5 . Під час огляду були скарги на підвищену емоційність, схильність до істерик, підвищену збудливість, підвищену тривожність. Перечислені скарги значно посилюються після стресових ситуацій, сигналів тривог, після ночівлі дитини без мами, після порушення режиму. Встановлений лікарем діагноз «Синдром підвищеної нервово- рефлекторної збудливості з порушенням сну і протестними реакціями. Транзиторний тік»

Таким чином, батько дитини здійснює психологічний тиск на дитину, в результаті якого та вторгнень у її особистий простір дитина почала дистанціюватися емоційно і розвинула недовіру вдома.

Донька відвідує гурток гімнатиски в спортивному клубі. Батько здійснює психологічний тиск на дитину втручаючись у її особистий простір та в дні батька, вирішує сам за доньку, що на гурток гімнастики ходити не потрібно.

З 06 червня 2024 року дитина хворіла, мала кашель. Батько забрав дитину, згідно графіку встановленого розпорядження та дитина в нього ночувала. В подальшому у дитини піднялася температура 39 градусів і трималася декілька днів.

10 червня 2024 року батько звернувся з проханням погодити зустріч з донькою з 21 червня 2024 року по 24 червня 2024 року з ночівлею і поїздкою до кемпінгу, що на березі річки Південний Буг, та передбачає рафтинг, активний відпочинок на Мигійських порогах, на спеціальних надувних човнах. При цьому, батька не хвилювало, що рафтинг екстирмальний вид активного відпочинку, що дитина страждає на хворобу руху або закачуванням. Вона як мати категоричну була проти екстремального виду відпочинку. Крім того, інтереси дитини мають бути в пріоритеті, дитина повинна дотримуватись режиму, відвідувати садок та гурток.

Вона не знала як поведе себе ОСОБА_2 21 червня 2024 року і чи не повезе він дитину в такому стані на рафтинг.

Посилається, що хвилювалася за здоров`я дитини, попередила ОСОБА_2 , що буде телефонувати на його мобільний телефон о 20.00 год, щоб дізнатися про стан здоров`я дитини, однак його телефон був вімкнений.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_2 обмежив свободу у спілкуванні дитини з матір`ю, що є формою домашьного насильства та повинен судом бути оцінений як ризик вчинення домашнього насильства.

Дитина була записана 22 червня 2024 до лікаря ОСОБА_6 ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», про що на її номер телефону було надіслано повідомлення - нагадування.

Дитина була оглянута лікарем в присутності батька ОСОБА_2 , у зазначений час і дату і згідно консультативного висновку лікаря-педіатра встановлено клінічний діагноз «ГРВІ, г.риносинусит (бактеріальний). Правобічна бронхопневманія.Г.бронхіт з БОС» та рекомендовано повторний візит на 25 червня 2024 року. Було проведено рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини доньки, що підтверджується «Протоколом рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини» від 22 червня 2024 року, згідно висновку «Рентгенознаки сегментарної пневмонії нижньої долі справа з урахуванням клініко-лабораторних даних».

Зазначає, що ОСОБА_2 цікавив не реальний стан здоров?я дитини та дотримання призначеного лікарями курсу лікування, а чи є його рідна дитина заразною? Чи загрожує її стан здоров?я небезпеці для його здоров?я та здоров?я членів його нової родини та членів компанії під час сумісного відпочинку біля заливу « Верблюд ».

Батько дитини приховав від лікаря ОСОБА_6 інформацію, що дитина лікується у сімейного лікаря ОСОБА_8 . Комунального некомерційногопідприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Голосіївського району міста Києва. Амбулаторія загальної практики сімейної медицини», та що ним прописаний курс лікування, і що донька щойно пропила курс антибіотиків, хоча всі документи в копіях у ОСОБА_2 наявні.

Після відвідування лікаря, знаючи діагноз дитини, отримавши в аптеці антибіотики, батько не розпочав прийом ліків та не дотримався режиму спокою, а поставив життя та здоров?я дитини під небезпеку, відвіз хвору на пневманію дитину разом із своєю нареченою та іншими сторонніми для дитини людьми на річку, де вона із запаленням легенів купалася та бігала по воді.

З наданих пояснень ОСОБА_2 від 04 липня 2024 року до Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївського району міста Києва, в яких він підтверджує, що був інформований матір?ю про хворобу дитини та те, що саме він домовився про візит до лікаря «Добробут» на 22 червня 2024 року на 9:00. Він підтверджує що був з донькою у лікаря педіатра ОСОБА_6 де було діагностовано правосторонню бронхопневманію у доньки та призначено лікування. Вдень 22 червня 2024 року були на природі біля води на заливі Верблюд , бо лікарем рекомендоване свіже повітря. Ніхто з його компанії не купався, щоб не провокувати ОСОБА_4 , оскільки вона дуже любить купатися у воді.

ОСОБА_2 свідомо надав неправдиві пояснення в частині того, що дитини не

річці при наявності діагнозу запалення легень щоб уникнутивідповідальності.

Зі змісту висновку спеціаліста ОСОБА_10 , складеного 13 липня 2024 року за запитом начальника СЮП ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Баранського В.А., в основу якого покладено психологічну діагностику ОСОБА_4 проведену у приміщенні «зеленої кімнати» Голосіївського УПГУНП у м. Києві, вбчається, що з боку батька допущення впливу через негативні моделі поведінки, ситуації, які перешкоджають соціальному розвитку дитини, ігнорування психологічних потреб, відсутність уваги до почуттів ОСОБА_4, прояви вербальної агресії, що викликають страх дитини з ним спілкуватися, неналежний догляд за здоров?ям, зокрема ігнорування потреби у медичному лікуванні під час хвороби, може вказувати на не забезпечення необхідних умов боку батька - ОСОБА_2 , щодо нормального фізичного, емоційного, психологічного та соціального розвитку доньки - ОСОБА_4 .

Якість прихильності ОСОБА_4 до батька, можна оцінити, як не достатньо надійну, з батьком емоційний зв?язок не підтримує, існує страх залишення, конкретна фігура - батько «він буде знову кричати на мене і забирати планшет», що може бути на слідком непередбачуваної поведінки батька, тому спілкування з батьком рекомендоване у присутності значимого дорослого.

Вплив матері на ОСОБА_4 можна розцінювати, як позитивний. Зауважень, нарікань і невдоволення матір?ю в період діагностики не виявлено. Для ОСОБА_4 важливо вибудувати розуміння, що сварка батьків - відповідальність дорослих, дитина не розуміє загальної картини, що трапилася з сім?єю, окрім розуміння, що «тато пішов до ОСОБА_13 та обманює маму». Стабільна прихильність на час діагностики відносно матері, окрім неї дуже прив?язана до дідуся.

У результаті подій, викладених у розповіді ОСОБА_4, спостерігається значне зниження рівня життя (згідно з критеріями BОО3), а саме: часта втома, зниження енергійності, порушення сну, фізичний дискомфорт, негативне переживання, негативне мислення, зниження концентрації, відчуття безпеки.

ОСОБА_2 , як батько дитини, говорить неправду. Донька це чує і це психологічно травмує дитину.

Постійний контроль та втручання батька у фізичний простір дитини може призвести до втрати самовизначення і незалежності. Дитина може вважати що її думки та почуття не мають значення, що може знизити самоповагу.

Таким чином, батько здійснив по відношенню до дитини психологічний тиск. Постійний контроль з боку батька і вторгненн в її особистий простір дитини викликає у неї відчуття, що її потреби та бажання не мають значення. Це впливає на самовпевненість дитини і здатність приймати самостійні рішення, що може позначатися на її розвитку.

ОСОБА_2 здійнив фізичний тиск на дитину, який виразився в порушенні фізичних кордонів батьком, що може спричинити у дитини формування страху перед авторитетами, що може негативно вплинути на її соціальну адаптацію та емоційну стабільність у майбутньому.

Вважає, що ОСОБА_4 є особою, яка зазнала домашнього насильства внаслідок психологічного та фізичного насильства.

На підставі викладеного просить задовольнити заяву.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

18 вересня 2024 року до суду надійшов відзив представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Простибоженко О.С. на заяву в якому зазначає, що ОСОБА_2 з 21 жовтня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , у якому народилась їхня спільна донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 шлюб сторін було розірвано; визначено місце проживання доньки разом із матір`ю, проти чого не заперечував батько.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин у липні 2022 року спілкування ОСОБА_2 з його донькою ОСОБА_4 було обмежене, а можливості зустрічі залежали від виключного бажання та настрою матері.

Для встановлення чіткого та стабільного графіку зустрічей зі своєю донькою ОСОБА_2 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, розпорядженням № 49 від 15 лютого 2023 року якої було визначено наступні способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 суботи, канікулярний час - з 10:00 п`ятниці до 20:00 суботи; - День народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками та з урахуванням побажань дитини.

Зважаючи на те, що затверджені способи спілкування батька з дитиною передбачали лише недовготривалі зустрічі один раз на два тижні, а також створювані матір`ю перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою про усунення перешкод та визначення способів участі батька у вихованні неповнолітньої дитини - справа № 752/2439/24.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 обрала тактику безпідставних звинувачень ОСОБА_2 та продовжує створювати перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, не допускаючи їхні зустрічі у встановлений в Розпорядженні час.

ОСОБА_1 користуючись, у тому числі своїми особистими знайомствами, намагається знайти виправдання своїм діям, які полягають у спробі розірвати емоційний контакт батька та дитини. При цьому, ОСОБА_1 не нехтує жодними способами у досягненні цієї мети та абсолютно не враховує інтереси власної доньки ОСОБА_4 .

Особливо показовою є ситуація, яка мала місце 02 серпня 2024 року, коли відповідно до графіку, передбаченого Розпорядженням, ОСОБА_2 прибув для зустрічі з донькою до будинку ОСОБА_1 , де його «за дивним збігом обставин» очікували працівники поліції.

У той день, за участі самого начальника СЮП ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, який завчасно прибув на місце зустрічі батька з дитиною, старшим інспектором СЮП ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_2 нібито неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.08.2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення

21 червня 2024 року ОСОБА_2 зустрівся зі своєю донькою за місцем її проживання, відповідно до графіку, визначеного розпорядженням.

ОСОБА_2 був повідомлений про хворобу доньки та як турботливий батько неодноразово цікавився напередодні зустрічі станом здоров`я своєї доньки, уточнював щодо необхідності проведення додаткових обстежень та достатності призначеного лікування. Провівши вечір у спокійній обстановці з донькою за переглядом мультфільму та звернувши увагу на її сильний та тривалий кашель, ОСОБА_2 запланував огляд у педіатра на наступний ранок для з`ясування стану здоров`я дитини. В цей самий час ОСОБА_1 вживались абсолютно хаотичні та незрозумілі дії: дзвінки в позаробочий час начальнику Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, стеження за вікнами квартири, в якій проживає ОСОБА_2 , виклик поліції. При цьому, о 20:35 ОСОБА_2 був на зв`язку з ОСОБА_1 та повідомив їй у листуванні в мережі «Вайбер», що з донькою все гаразд і вони спільно проводять вечір.

Вранці 22 червня 2024 відбувся запланований ОСОБА_2 візит дитини до педіатра медичного центру «Добробут-поліклініка», під час якого дитині було діагностовано правобічно бронхопневмонію. Лікарем було призначено медикаментозне лікування, а також надано рекомендації: загальний режим дня, щоденні прогулянки на свіжому повітрі.

Саме батько відвів доньку до лікаря та подбав про її стан здоров`я. У той час як матір, протягом тривалого часу хвороби доньки не змогла забезпечити належного медичного обстеження дитини, а також своєчасного та ефективного лікування хвороби, наслідком чого власне і стало ускладнення у вигляді запалення легень. Після візиту до лікаря ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , дотримуючись рекомендацій лікаря, поїхали на прогулянку на свіже повітря - до затоки, неподалік від дому.

Тотожні пояснення були надані суду під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , а тому видається абсолютно дивним висновок, який робить ОСОБА_1 , зазначаючи, що «його більше цікавив не реальний стан здоров`я дитини та дотримання призначеного лікарями курсу лікування, а чи є його рідна дитина заразною».

Звертає увагу суду на додані ОСОБА_1 до заяви відеоматеріали - відео тривалістю 2 хв 21 сек, яке було записане 22.06.2024 після повернення доньки до матері. Зокрема, на таких висловлюваннях дитини: - «я не піду додому, я не буду за нього говорити ТОБІ» (13 сек відеозапису); - «тато поклав ліки в сумку», «якщо мене не вилікуєте ліками, тоді я не буду купатись з татом в річці» (1 хв 14 сек відеозапису); - «ні, а я хочу купатися у річці» (у відповідь на запитання, чи тато хотів, щоб дитина купалась у річці - 1 хв 32 сек відеозапису). Зазначене відео спростовує абсолютно усі твердження ОСОБА_1 щодо будь-яких неправомірних дій з боку ОСОБА_2 щодо дитини.

Посилається, що очевидно дитина бажає проводити час з батьком, любить його і скучає за ним. Натомість матір своїми діями і налаштовуванням дитини проти батька самостійно дистанціює від себе доньку, яка вже відмовляється щось розказувати їй про батька.

Порівнюючи надані ОСОБА_1 відео чітко прослідковується, коли дитина дійсно є засмученою та плаче як у відео тривалістю 2 хв 21 сек, а коли записує відео на вимогу матері - відео тривалістю 0 хв 53 сек після свята Першого вересня.

ОСОБА_2 невідомо, за яких обставин було отримано висновки «спеціаліста» ОСОБА_10 щодо психологічного стану ОСОБА_4 , але з врахуванням того, як представники правоохоронних органів очікували ОСОБА_2 спочатку у місці його зустрічі з дитиною, а потім під судом, то питання щодо об`єктивності та достовірності таких «висновків» залишається відкритим.

При цьому, у протоколі індивідуальної психологічної діагностики від 23 лютого 2024 відсутні будь-які висновки щодо негативного психоемоційного стану ОСОБА_4 після спілкування з батьком, як про це заявляє ОСОБА_1 .

Подання ОСОБА_1 заяви про видачу обмежувального припису є черговою спробою «викинути» батька з життя дитини, керуючись власними егоцентричними мотивами.

У своїй заяві ОСОБА_1 вдається до абсолютно обурливих та неправдивих звинувачень ОСОБА_2 , чим намагається безпідставно створити у суду образ поганого батька. Розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження. А позиція матері, яка доноситься до дитини, що «батько нас покинув», «у нього тепер інші жінки» аж ніяк не відповідають інтересам дитини та не допомагають прожити їй такий складний період.

Зазначає, що всі звинувачення описані заявником у заяві, є голослівними та не підтвердженими. В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт вчинення ОСОБА_2 домашьного насильства.

14 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому сторона заявника з доводами заінтересованої особи - ОСОБА_2 у відзиві не згодна, наголошує на їх необґрунтованості та вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, виходячі з наступного.

Посилається, що наявні підстави для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису при наявності ознак застосування до малолітньої ОСОБА_4 психологічного насильства в розумінні Зокону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»., яке має прояв у наступному:

ОСОБА_2 здійснює психологічний тиск на дитину, в результаті якого та вторгнень у її особистий простір дитина почала дистанціюватися емоційно і розвинула недовіру вдома, що може сприяти розвитку відчуття ізольованості і негативно впливати на її соціальні відносини в майбутньому, в тому числі і в школі;

ОСОБА_2 , у період перебування ОСОБА_4 з батьком, обмежив свободу у спілкуванні дитини з матір`ю, що є формою домашнього насильства;

ОСОБА_2 здійснив по відношенню до ОСОБА_4 , психологічний тиск - постійний контроль з боку батька і вторгнення в особистий простір дитини, що викликає у ОСОБА_4 відчуття, що її потреби та бажання не мають значення, що в свою чергу впливає на її самовпевненість і здатність приймати самостійні рішення, що може позначитися на її розвитку;

ОСОБА_2 здійснив фізичний тиск на ОСОБА_17 , який виразився в порушенні фізичних кордонів батьком, що може спричинити у дитини формування страху перед авторитетами, що в свою чергу може негативно вплинути на її соціальну адаптацію та емоційну стабільність у майбутньому.

Таким чином вважає, що ОСОБА_4 є особою, яка зазнала домашнього насильства внаслідок психологічного та фізичного насильства.

25 жовтня 2024 року від представника Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист в якому просили проводити розгляд справи призначений на 28 жовтня 2024 року у їх відсутність.

В листі повідомляють про те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року у справі №754/12130/23 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 лютого 2023 року №49 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_4 » визначено наступні способи участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 - -непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 суботи, в канікулярний час - 10:00 п`ятниці до 20:00 суботи;

-День народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками та з урахуванням побажань дитини.

На даний час у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №752/2439/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Наразі проводиться робота з підготовки висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до суду по суті спору.

В той же час до Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації неодноразово надходили заяви ОСОБА_2 щодо невиконання ОСОБА_1 вимог розпорядження №49 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_4 », а також заяви і пояснення ОСОБА_1 щодо неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків та вчинення психологічного насильства над дитиною.

Згідно з інформацією Управлінню соціального захисту населення №100/06-5193, з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах прийнято рішення про надання родині малолітньої ОСОБА_4 , соціальної послуги- консультування психологом.

На даний час проводиться робота психолога з малолітньою ОСОБА_4 та її батьками, з метою вивчення психологічного стану малолітньої та її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків.

У судове засідання призначене до розгляду на 20 грудня 2024 року представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не з`явився, про розгляд справи повідомлений належим чином.

У судовому засіданні заявник заяву підтримала з підстав, викладених у заяві про видачу обмежувального припису. Надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у заяві. Додатково зазначила, що дитина перебуває в стресовому стані, вона тривожна.

Представник заявника заяву підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що з боку ОСОБА_2 вчиняється психологічний тиск

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник проти задоволення заяви заперечували, послалися на безпідставність заяви, просили відмовити у її задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши відео матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і її вирішення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису визначений главою 13 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п.1, 3 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя; діти подружжя, колишнього подружжя.

В ст. 1 Закону наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;

- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

- сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

- оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (ст. 4 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За п.7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно ч.2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. (ч.3 ст. 26 Закону)

У п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічні висновки були неодноразово викладені в постановах Верховного Суду.

Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов`язком певного суб`єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов`язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.

Розподіл і роз`яснення учасникам справи їх обов`язку щодо доказування - це функція суду в рамках юрисдикційної процедури, це завдання суду організувати дійсно змагальний процес. Розподілити тягар доказування у справі - це означає зробити припущення про наявність або відсутність юридичних фактів на користь однієї із сторін. Якщо противна сторона твердженнями і доказами не може переконати суд у хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність відшукуваного факту, яке буде відображено у мотивувальній частині судового рішення.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконуює захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У частинах 1 - 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 жовтня 2017 року по 06 лютого 2024 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року.

Також вказаним рішенням ОСОБА_1 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №49 від 15 лютого 2024 року визначено способи участі батьку ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , наступним чином:

-непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 суботи, в канікулярний час - 10:00 п`ятниці до 20:00 суботи;

-День народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками та з урахуванням побажань дитини.

Відповідно до Висновку спеціаліста ОСОБА_10 від 13 липня 2024 року вбачається, зокрема, що з боку батька допущеня впливу через негативні моделі поведінки, ситуації, які перешкоджають соціальному розвитку дитини, ігнорування психологічних потреб, відсутність до почуттів ОСОБА_4, прояви вербальної агресії, що викликають страх дитини з ним спілкуватися, неналежний догляд за здоров`ям, що може вказувати на не забезпечення необхідних умов ОСОБА_2 нормального фізичного, емоційного, психологічного та соціального розвитку доньки.

З протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_4 , який був складений психологом ОСОБА_25 від 23 лютого 2024 року вбачається, зокрема, що дитина комунікабельна, ініциативна, відкрита. Швидко адаптується до нового приміщення та довіряє людям. Психоемоційний стан стабільний, настрій переважно радісний, надмірні страхи не діагностуються. Агресивність, тривожність діагностується в межах норми.Дитина схильна до фантазування. Доскладу сім`ї відносить: матір, батька, бабусю, дідуся. Дитина почуває себе значимою і любимою членами її сім`ї. Також проговорює, що часом скучає за татом.

З матеріалів справи вбачається і не спростовується сторонами, між ними склалися вкрай неприязні стосунки, які є перешкодою для спільного вирішення питань, пов`язаних з вихованням дитини.

Крім того, в відносини сторін втягнуті органи державної влади та правоохоронні органи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є психологом та спілкувалася з дитиною в «зеленой кімнаті» Голосіївського УПГУНП у м. Києві показала, що складений нею висновок відобразив психологічне відношення малолітньої дитини ОСОБА_4 до батьків. Також, повідомила, що в даному випадку дитина відтворює інформацію, яка обговорюється в сім`ї, тобто вбачається підтримання або повторення точки зору дорослого, яка не належить дитині.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що він є дідусем малолітньої ОСОБА_4 . Послався, що ОСОБА_2 чинить відносно своєї доньки психологічний тиск, що проявляється в агресивній поведінці та підвищенням голосу на дитину, внаслідок чого дитина плаче та нервує.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

При вирішенні питання домашнього насильства, суд вважає за необхідне зазначити, що суд при оцінці даного питання, повинен переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Отже, за наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що конфлікти між сторонами мали підґрунтям неможливість вирішити мирним шляхом питання участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, проте зазначене у своїй сукупності не підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства до малолітньої дитини.

При вирішенні питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

Досліджені судом наведені вище докази свідчить про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалого конфлікту з приводу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч.3 ст. 26 цього Закону).

Вказані ризики не доведені заявником.

Суд не приймає до уваги решту приведених заявником обґрунтувань, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З урахуванням приведеного та викладеного вище, і решта приведених сторонами обґрунтувань суд не приймає до уваги.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Виходячи із загального обсягу наявних в матеріалах справи доказів та показань свідків, суд приходить до висновку, що заявником не надано суду доказів з точки зору їх належності, допустимості і достатності на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо малолітньої дитини внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із не застосуванням щодо останнього обмежувального припису.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 06.02.2020 року у справі № 753/8626/19 , яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Застосування визначених заявником заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього заборон, про застосування яких просить заявник, фактично призведе до порушення визначених Сімейним кодексом України прав ОСОБА_2 на виховання доньки та спілкування з дитиною, що є не припустимим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявник не надала суду доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 будь-якого з видів домашнього насильства відносно малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства у майбутньому, тому заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статями 258, 259, 263-265, 293, 294, 3501-3508 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.В. Машкевич