Рішення

від 27.11.2024 по справі 754/9674/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4677/24

Справа №754/9674/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представниці позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, та Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування

про визначення місця проживання дітей, залишення їх на самостійному вихованні та утриманні із батьком, -

Стислий виклад позицій сторін

1.05 липня 2024 позивач надіслав до суду поштою позов, підписаний адвокатом Андрійчук Л.І. Позивач у позові просить:

1.визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхбатьком ОСОБА_3 .

2.дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на самостійному вихованні та утриманні їх батьком - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

2.Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачкою своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей, яка у серпні 2023 року виїхала за кордон і немає намріві спільно проживати з дітьми та чоловіком. Діти фактично проживають з батьком, який їх самостійно утримує та виховує.

3.08 серпня 2024 відповідачка подала через пошту відзив на позов, підписаний електронним підписом. Вона у відзиві на позов повідомила, що визнає позовні вимоги і проти їх задоволення не заперечує, просила розглядати справу без її участі. Водночас, вона також просила при прийнятті рішення урахувати наведену у відзиві її позицію щодо визначення місця проживання дітей, залишення їх на самостійному вихованні та утриманні із батьком.

4.Зокрема, відповідачка заперечує такі обставини, що були повідомлені позивачем і стверджує:

1.відповідачка виїхала за кордон, проінформувавши про це дітей та позивача. Її перебування за кордоном було пов`язане з працевлаштуванням для забезпечення належних умов проживання та освіти дітей. Протягом всього цього періоду вона підтримувала зв`язок з дітьми та позивачем, надаючи їм фінансову допомогу. Твердження позивача про її зникнення та відмову від утримання дітей є безпідставними;

2.відносини з позивачем стали конфліктними, він вимагав перерахування всі зароблені гроші на утримання дітей;

3.з 07 по 21 квітня 2024 року відповідачка була в Україні, мала спілкування з дітьми, проводила з ними час разом. Потім виіїхали за кордон, оскільки закінчився строк офіційної відпустки;

4.відповідачка планує повернутися в Україну, завжди дбала про фінансове забезпечення дітей, систематично перераховує гроші на банківський рахунок позивача. Його твердження утримання не відповідає дійсності;

5.відповідачка належним чином приймає участь у вихованні дітей, організовує і оплачує дозвілля та лікування дітей, вони мають тісний емоційний зв`язок.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

5.19 вересня 2014 року сторони зареєстрували шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

6.До шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сторін народилась донька ОСОБА_5 (свідоцтво про народження від 21 лютого 2012 року серія НОМЕР_2 ).

7. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син, ОСОБА_1 (свідоцтво про народження від 26 січня 2021 року серія НОМЕР_3 ).

8.Батьки та діти проживали та зареєстровані у АДРЕСА_2 . Власником цієї квартири є позивач (інформаційна довідка з Реєстру N 378060062; витяги з Реєстру територіальних громад).

9.Після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року відповідачка та діти виїхали до Польщі, де перебувала разом з дітьми до серпня 2023 року.

10.07 серпня 2023 року відповідачка та діти повернулися до України.

11.10 серпня 2023 року відповідачка знову виїхала за кордон. Діти залишилися проживати з батьком.

12.З 07 квітня 2024 по 21 квітня 2024 року відповідачка перебувала в Україні, в Києві (відповідь ДПС України від 25.09.2024 про перетин кордону). І за поясненнями старшої дитини, ОСОБА_5 , знову повернулась в Україну напередодні судового засідання в листопаді 2024 року.

13.Починаючи з 22 квітня 2024 року відповідачка не проживає разом з чоловіком та дітьми (акт начальника ЖЕД -319 від 21.05.2024, складений за участю позивача та трьох сусідів).

14.Квитанції, що надала відповіачка, підтверджують перерахування коштів жовтні - листопаді 2023, у лютому 2024 року на рахунок позивача у загальні сумі 7084,53 грн, а також у грудні 2023, січні 2024 року та в червні 2024 року на рахунок доньки ОСОБА_5 - в загальній сумі 7089 грн.

15.У червні 2024 року позивач подав до суду заяву про розірвання шлюбу.

16.18 липня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі N 754/8701/24 розірвати шлюб. Це рішення набрало законної сили 20 серпня 2024 року.

17.Старша донька ОСОБА_5 навчається у технічному ліцеї міста Києва у 7 класі (довідка N 193 від 04.06.2024), а молодший син відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) N 222 Деснянського району міста Києва (довідка N 12 від 07.06.2024).

18.Старша донька ОСОБА_5 висловила в суді свою думку, що має бажання проживати з батьком. Повідомила, що коли проживала з матір`ю за кордоном мала з нею конфлікт. Також повідомила, що має з нею спілкування по телефону, напередодні судового засідання бачилась з нею.

19.Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є сусідками та знайомими позивача, пояснили, що позивач є гарним батьком, який постійно опікується благополуччям дітей, забезпечує їм все необхідне для повноцінного життя та розвитку.

20.Позивач працює на посаді начальника охорони у ТОВ «Оберіг», за місцем роботи характеризується позитивно (характеристика N 37 від 07.05.2024, довідка N від 13.05.2024). Також він займається підприємницькою діяльністю, має постійний дохід (податкова декларація за 2023 рік). Немає психіатричних показань для установлення опіки (довідка про проходження психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин N 398 від 03.09.2024).

21.Відповідачка не заперечує проти визначення місця проживання дітей з позивачем, оскільки вона немає власного житла і наразі працює за кордон з метою заробити гроші для того, щоб придбати своє власно житло в Україні та надалі проживати разом з дітьми.

22.Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів зокрема щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають працювати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

23.02 жовтня 2024 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок суду про доцільність визначення місця проживання дітей разом з батьком.

24.Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (частина друга статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III).

25.Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. (частини перша та друга статті 160 СК України).

26.Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

27.Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

28.При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

29.Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

30.Такий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду (див., зокрема: постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц).

31.Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

32.В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини).

33.Суд, виходячи з принципу найкращих інтересів дитини, й беручи до уваги встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини згідно з вимогами статті 161 СК України, вирішив, що доцільно зберегти безперервність проживання дітей з батьком у їхньому звичному середовищі.

34.Це рішення ґрунтується на тому, що позивач демонструє відповідальне ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, забезпечив дітей усіма необхідними умовами для їхнього фізичного, емоційного та соціального розвитку, діти мають стабільні умови проживання у квартирі батька, де вони жили з народження, відвідують навчальні заклади. Старша донька, якій 12 років, у суді та на комісії в органі опіки та піклування чітко висловила бажання проживати з батьком. Молодша дитина через дошкільний вік потребує постійного догляду, стабільного середовища та належних умов проживання, що забезпечує батько.

35.Мати дітей не має можливості забезпечити дітей усіма необхідними умовами, не має власного житла в Україні і взагалі перебуває за кордоном з метою працевлаштування, що унеможливлює визначення місця проживання з нею. Вона усвідомлює це, тому не заперечує проти задоволення позову та визначення місця проживання дітей з батьком.

36.Висновок органу опіки та піклувальника також підтверджує доцільність визначення місця проживання дітей з батьком. Суд не вбачає підстав не приймати цей висновок.

37.Наведене є підставою для задоволення позову в частині вимоги щодо визначення місця проживання дітей з батьком.

38.Водночас підстави для задоволення позову в частині вимог щодо залишення дітей на самостійному вихованні та утриманні їх батьком відсутні.

39.Суд виходить з того, що статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

40.Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

41.Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина третя статті 11, частини перша та друга статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III).

42.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

43.Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

44.Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 181 СК України).

45.Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду, зокрема, у випадках статтею 188 СК України. Закон не передбачає можливість звільнення від такого обов?язку за рішенням суду за позовом того з батьків, з ким проживають діти. Натомість, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину можуть визначатися за домовленістю між ними (частина перша статті 181 СК України).

46.Підсумовуючи викладене, суд, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, та, враховуючи конституційну гарантію щодо охорони державою сім`ї, дитинства, материнства і батьківства (стаття 51 Конституції України), наголошує, що обидва батьки несуть рівні обов`язки щодо виховання та утримання своїх дітей, який не припиняється після розірвання шлюбу, і не залежить від того, з ким проживають діти. Жоден з батьків не може бути звільнений від цього обов`язку за рішенням суду, навіть, якщо один з них має бажання повністю взяти на себе самостійне виховання дітей. Порядок утримання дітей батьки можуть врегулювати за власною домовленістю, а звільнити їх від цього обов?язку суд може виключно у випадках, передбачених законом.

47.Суд не може у спорі між батьками постановити рішення про залишення дитини на самостійному вихованню чи утриманні одного з батьків, оскільки це може негативно вплинути на психологічний стан дитини та її розвиток, порушує її права на виховання обома батьками. Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків внаслідок ухилення іншим може бути встановлений судом лише як одна з обставин у спорі між батьками, а не як підстава для повного звільнення одного з них від батьківських обов`язків.

48.Суд бере до уваги, що у відзиві на позов відповідачка визнала позов. Водночас суд також бере до уваги, що відповідачка, зазначаючи про визнання позову, одночасно просила врахувати обставини щодо її участі у вихованні та утриманні дітей, які повністю суперечать її заяві про визнання позову.

49.Суд не приймає визнання позову в цій частині, оскільки, це визнання не відповідає як змісту наданих пояснень у відзиві, так і інтересам дітей.

50.З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог щодо залишення дітей на самостійному вихованні та утриманні їх батьком.

Розподіл судових витрат

51.Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визначення місця проживання дітей, залишення їх на самостійному вихованні та утриманні із батьком, задовольнити частково.

2.Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх батьком ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

3.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про залишення дітей на самостійному вихованні та утриманні їх батьком відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 1211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення складено 20 грудня 2024 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО