Рішення

від 27.11.2024 по справі 755/11566/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11566/22

Провадження №: 2/755/10979/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - Афанасьєв С.В. з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» майнову шкоду в розмірі 107 315,00 грн, в порядку суброгації.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 12 листопада 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «КАСКО» №030202/4605/0000058, предметом якого є транспортний засіб «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 25 липня 2019 року о 08 годині 45 хвилин, в місті Києві на проспекті Алішера Навої сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва по справі №755/12738/19 від 06 вересня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень. 26 липня 2019 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди звернувся до страховика ПрАТ «СК «Уніка» із заявою №00310938 про подію, що має ознаки страхового випадку із поясненнями. Відповідно до звіту ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит» від 19 серпня 2019 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 95 954,68 грн. Відповідно до рахунку-фактури №83 від 05 серпня 2019 року СТО ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 107 315,00 грн. На підставі страхового акту №00310938 від 21 серпня 2019 року, виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору, страховиком ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 107 315,00 грн, частково шляхом безготівкового перерахування на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4 в розмірі 90 090,00 грн та частково, в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу в розмірі 17 225,00 грн. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». (а.с.72-74)

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверти разом з надісланими документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 77)

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Третя особа отримала копію ухвали суду про відкриття провадження з доданими до неї документами 09 січня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.76)

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Третя особа також не подала до суду заяву по суті справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 12 листопада 2018 між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030202/4605/0000058, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 30 листопада 2018 року по 29 листопада 2019 року. (а.с.12-13)

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року у справі № 755/12738/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.18).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , 25 липня 2019 року, приблизно о 08 годині 45 хвилин, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався перехрестям вулиці Алішера Навої - бульвару Перова, у місті Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.

Дані обставини також підтверджуються відповіддю НПУ ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ № 3019212586432240 (а.с.14-17).

26 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою № 00310938 про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.19), в якій повідомила про ДТП, яка мала місце 25 липня 2019 року. (а.с.19-20)

26 липня 2019 ПрАТ «СК «Уніка» проведений огляд пошкодженого транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 та складено акт № 00310938 огляду транспортного засобу (дефектна відомість). (а.с. 23-24)

Відповідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 від 19 серпня 2019 року № 13512, виконаного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «СК «Уніка», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 95 954,68 грн (а.с.25-37).

Відповідно до ремонтної калькуляції від 17.08.2019 № 00310938 (а.с. 39-48), рахунку-фактури № 83 від 05.08.2019 складеного ФОП ОСОБА_4 (а.с. 49) та страхового акту № 00310938 від 21.08.2019(а.с.50), розмір страхового відшкодування склав 107 315,00 грн.

На підставі наказу № 00310938 від 21.08.2019, страхове відшкодування у розмірі 90 090,00 грн виплачене позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 та 17 225,10 грн утримано як страхову премію з відшкодування по страховому акту (а.с. 51, 52, 53)

Позивача зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 щодо автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку із цим саме відповідач повинен нести відповідальність за завдану шкоду.

Наданий позивачем витяг щодо перевірки чинності полісу ООСЦПВВТЗ не підтверджує факт страхування цивільно-правової відповідальності власника «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки з витягу вбачається що за даним реєстраційним номером автомобіля значиться інша марка та модель авто - Dodge Charger. (а.с. 68). Інших даних, з яких можливо було б перевірити наявність полісу, матеріали справи не містять.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У частині першій статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20) вказано, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) зазначено, що «відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою (пункт 4 частини першої статті 512 ЦК України).

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі наявності юридичних фактів передбачених статтею 993 ЦК України відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 727/182/21 (провадження № 61-11749св21)).

У постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 3-1115гс16 зазначено, що: «МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування (пункт 41.3 статті 41 Закону № 1961-ІV). Таким чином, за наявності договору добровільного страхування страхувальник (потерпілий) може отримати страхове відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування. При цьому МТСБУ відшкодовує потерпілому частину шкоди, яка не компенсована за договором добровільного страхування, у разі якщо винуватець ДТП (власник транспортного засобу) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У справі, яка розглядається, встановлено, що згідно з договором від 23 жовтня 2012 року № 28-0107-12-01886, крім цивільно-правової відповідальності водія, у добровільному порядку застраховано автомобіль марки ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, що є іншим видом страхування, та надано можливість потерпілому (ТОВ "Український лізинговий фонд", страхувальник) отримати страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля від позивача (ПрАТ "СК "УСГ", страховик). Заподіяння потерпілому (ТОВ "Український лізинговий фонд") шкоди внаслідок винних дій водія ОСОБА_2 у ДТП породило деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондує відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди, відшкодувати заподіяну шкоду. Водночас така ДТП є підставою для виникнення зобов`язання згідно з договором добровільного страхування, в якому потерпілий має право вимоги до страховика (ПрАТ "СК "УСГ"). Зазначені зобов`язання не виключали одне одного. Потерпілому (ТОВ "Український лізинговий фонд") належало право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до страховика (ПрАТ "СК "УСГ"), від якого отримав страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля. Відповідно до положень статті 993 ЦК, статті 27 Закону України "Про страхування" страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може вимагати від страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП (власника транспортного засобу), відшкодування зроблених витрат. У випадку відсутності у винуватця ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір ОСЦПВ) позов про відшкодування шкоди страховик може пред`явити безпосередньо до винуватця ДТП. Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону). Аналогічне правило викладено в пункті 3.6 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у ДТП (затверджено протоколом Координаційної ради МТСБУ від 6 грудня 2012 року № 31/2012), за змістом якого МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих компенсує витрати страховика за договором майнового страхування в межах здійсненого ним страхового відшкодування виключно у разі настання ДТП з вини осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону № 1961-ІV та у разі, коли відповідальною за шкоду, спричинену внаслідок ДТП, є особа, відповідальність якої застрахована за договором ОСЦПВ іншим страховиком-членом МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. При відсутності договору ОСЦПВ у винуватця ДТП страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов`язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 554/5837/15-ц (провадження № 61-14070св18) зазначено: «апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки на момент виникнення ДТП автомобіль відповідача не був застрахований, то відшкодування шкоди позивачу має здійснюватись МТСБУ відповідно до статей 38.2.1 та 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що МТСБУ має ряд важливих завдань, до яких належить, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів. Згідно з підпунктом 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим законом. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим законом. У справі, яка розглядається, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія (винуватця дорожньо-транспортної пригоди) на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, і в матеріалах справи відсутні докази, що сам водій належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

При цьому МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування (пункт 41.3 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Таким чином, за наявності договору добровільного страхування страхувальник (потерпілий) може отримати страхове відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування. При цьому МТСБУ відшкодовує потерпілому частину шкоди, яка не компенсована за договором добровільного страхування, у разі якщо винуватець ДТП (власник транспортного засобу) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У справі встановлено, що за договором добровільного страхування, що є іншим видом страхування, потерпілий отримав страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля від позивача (страховика). Заподіяння потерпілому шкоди внаслідок винних дій водія у ДТП стало підставою для виникнення деліктного зобов`язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондує відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди, відшкодувати заподіяну шкоду. Водночас така ДТП є підставою для виникнення зобов`язання згідно з договором добровільного страхування, в якому потерпілий має право вимоги до страховика (позивач). Зазначені зобов`язання не виключали одне одного. Потерпілому належало право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до страховика (позивач), від якого отримав страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування. Аналогічне правило викладено в пунктах 3.6, 3.7 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у ДТП (затверджено протоколом Координаційної ради МТСБУ від 06 грудня 2012 року № 31/2012), за змістом якого МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих компенсує витрати страховика за договором майнового страхування в межах здійсненого ним страхового відшкодування виключно у разі настання ДТП з вини осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у разі, коли відповідальною за шкоду, спричинену внаслідок ДТП, є особа, відповідальність якої застрахована за договором ОСЦПВ іншим страховиком-членом МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. При відсутності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у винуватця дорожньо-транспортної пригоди страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов`язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам. Отже, позивач не мав підстав для звернення до МТСБУ із позовом про відшкодування витрат, і пред`явивши вимоги безпосередньо до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, діяв відповідно до закону».

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджував, що має право на стягнення з відповідача коштів, сплачених ним як страхове відшкодування у розмірі 107 315,00 грн, на підставі ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд установив, що 25 липня 2019 ркоу мала місце ДТП за участю автомобіля марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030202/4605/0000058 від 12.11.2018. ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , що встановлено постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року у справі № 755/12738/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вартість відновлювального ремонт транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням утримання страхової премії, склала 107 315,00 грн.

На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030202/4605/0000058 від 12 листопада 2018 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» визначило страхове відшкодування у розмірі 107 315,00 грн. Позивач сплатив страхове відшкодування на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4 .

Суд враховує, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (яке є страховиком потерпілої особи) виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №030202/4605/0000058 від 12.11.2018 відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих ОСОБА_2 збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто, відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Суд установив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 щодо автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку із цим саме відповідач, як особа винна у ДТП, повинен нести відповідальність за завдану шкоду.

При цьому суд зауважує, що при відсутності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у винуватця ДТП страховик потерпілого, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов`язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам.

За таких обставин суд робить висновок про наявність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача до відповідача про відшкодування збитків у розмірі 107 315,00 грн.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» збитків у порядку регресу в розмірі 107 315,00 грн.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 2 481,00 грн (а.с. 7). Тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування», статтями 36, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 8, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 509, 512, 526, 993, 1166, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6, літ. В) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (місцезнаходження: 02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д), про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 107 315,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: