Рішення

від 26.12.2024 по справі 495/7610/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 грудня 2024 рокуСправа № 495/7610/24 Номер провадження 2/495/4072/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

06.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6979428 від 19.08.2023 у розмірі 94650 грн.

25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», про що внесене відповідні відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (виписка № 77878536012 від 10.12.2024).

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 19.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6979428 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 25000 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів.

За умовами договору сторони погодили стандартну процентну ставку в розмірі 1,99% в день, яка застосовується: 1) в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови цього договору, а вказаний спосіб укладення договору споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору відповідач здійснював сплату відсотків: 25.09.2023 260 грн та 30.09.2023 - 20 635 грн.

На підставі договору факторингу № 27.05/2024-Ф від 27.05.2024, укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 6979428 від 19.08.2023 перейшло до останнього.

ОСОБА_1 отримані в позику кошти на час пред`явлення позову не повернув.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 94650 грн.

1.2. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

2. Рух справи у суді

Позов подано до суду 06.08.2024.

Ухвалою від 09.08.2024 відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено на 09.09.2024, відкладено на 16.10.2024, 13.11.2024, 19.12.2024.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у клопотанні від 19.12.2024 справу просив розглядати без його участі; проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду належно повідомлений (відповідно до вимог статті 128 ЦПК) шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6979428 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 25000 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 25 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів.

За вказаним розрахунком позивачем проводилось нарахування відсотків за користування кредитом в такому порядку: за кожен день користування 497 грн 52 коп. (1,99 % стандартна процентна ставка).

Такі нарахування відсотків проведені позивачем відповідно до п.1.5., п.1.5.1 договору про споживчий кредит №6979428.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту №6979428 від 19.08.2023 становить 94650 грн, з яких: 25000 грн заборгованості за тілом кредиту; 39800 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 29850 грн проценти нараховані за 60 календарних днів.

Позивач набув право вимоги за договором споживчого кредиту №6979428 від 19.08.2023 на підставі договору факторингу № 27.05/2024-Ф від 27.05.2024, укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".

Після відступлення права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором під час укладення договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений ОСОБА_1 договір споживчого кредиту із ТОВ «Авентус Україна» (№6979428 від 19.08.2023) за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відповідач, підписавши вказаний договір, не лише погодив умови договору, але й скористався кредитом та здійснив платежі на його повернення.

Предметом даного позову є стягнення новим кредитором заборгованості за договором споживчого кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

За матеріалами справи суд встановив, що позивач набув право вимоги за договором споживчого кредиту № 6979428 від 19.08.2023 на підставі договору факторингу № 27.05/2024-Ф від 27.05.2024, укладеного із ТОВ "Авентус Україна".

Тому позивач підтвердив право вимагати стягнення заборгованості із відповідача.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором про споживчий кредит в загальному розмірі 94650 грн. Вказана заборгованість виникла перед первісними позичальниками, позивач додаткових нарахувань не здійснював.

За договором споживчого кредиту № 6979428 від 19.08.2023 позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 25 000 грн.

Крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками не спростовував.

Отже , позов підлягає задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив повністю тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

6.2. Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд керується наступним.

В силу частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 134 ЦПК визначено, що кожна сторона разом з першою заявою по суті справи подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком сплаченого нею судового збору.

За матеріалами даної цивільної справи у позовній заяві позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та надав докази таких витрат.

На підтвердженнявитрат,які позивачфактично понісна професійнуправничу допомогудля захиступорушених прав,суду наданийдоговір №17-07/2024від 17.07.2024, актприйому-передачівиконаних робітвід 18.07.2024, згідно з яким обсяг та вартість правничої допомоги складається з: 1000 грн за зустріч адвоката з клієнтом; 1000- аналіз практики та правових позицій Верховного суду; 3000 (3 год) за оформлення додатків до позовної заяви; 4000 (4 год) за підготовку позовної заяви4 1000 (1 год) за підготовку адвоката до судових засідань.

За змістом статті 137 ЦПК України при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В силу частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України; керуючись принципом дійсності, необхідності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням характеру спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 94650 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят грн).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі грн); витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн 40 коп (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Повне судове рішення складене 26.12.2024.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вулиця Загородня, 15, офіс 118/2, місто Київ, 03150;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Ф. Волкова