Рішення

від 14.10.2024 по справі 496/274/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/274/23

Провадження № 2/496/1020/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення плати за суборенду земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі ТОВ «Колос»), в якій просить стягнути з останнього на її користь плату за суборенду земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно у розмірі 8967 грн 60 к. та пеню у розмірі 1516 грн 10 к., а всього 10483 грн 70 к., а також судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що вона була орендарем земельної ділянки площею 1,83 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області, згідно з договором оренди земельної ділянки № 732 від 07.11.2013 року (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений між нею та власником земельної ділянки ОСОБА_2 . Відповідно до договору № 1 суборенди земельної ділянки, укладеного 14.03.2014 року між нею та відповідачем ТОВ «Колос» (далі договір суборенди), вона передала останньому в суборенду вказану вище земельну ділянку на строк 25 років. За змістом пунктів 3.1 та 3.4 договору суборенди ТОВ «Колос» зобов`язалося протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки, сплачувати їй орендну плату у розмірі 1400 грн. Згідно з пунктом 3.3 договору суборенди обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки була укладена додаткова угода, якою збільшено термін договору на 2 роки, а п. 3.1 викладено в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області». Відповідно до умов договору суборенди земельної ділянки суборендар ТОВ «Колос» зобов`язано своєчасно сплачувати їй оренду плату. Однак, станом на теперішній час ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки кадастровий 5121082000:01:002:0452 від 14.03.2014 року за 2020-2022 роки. Вона неодноразово зверталась до керівника ТОВ «Колос» в усній та письмовій формі з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату їй не виплачено. Розмір заборгованості з орендної плати за договором суборенди за 2020-2021 роки складає 1400 грн (орендна плата за рік) * 2 = 2800 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік позивачка зазначає, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5121082000:01:002:0452 становить 61676 грн 03 к., згідно з витягом № НВ-9906674522022. Таким чином, орендна плата за 2022 рік складає 61676 грн 03 к. * 10 % = 6167 грн 60 к. Отже, загальна сума заборгованості з орендної плати складає 8967 грн 60 к. Окрім того, за умовами п. 3.7 договору суборенди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені складає: за 2020 рік 741 грн 81 к.; за 2021 рік 537 грн 72 к.; за 2022 рік 236 грн 57 к. Отже, загальна сума пені складає 1516 грн 10 к. Станом на теперішній час за взаємною згодою її (позивачки) та власника земельної ділянки було достроково припинено дію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452. Внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки припинив чинність договір суборенди земельної ділянки. Проте відповідач ТОВ «Колос» так і не погасило заборгованість за договором суборенди земельної ділянки за 2020-2022 роки, а тому вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але подала до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та справу розглянути без її участі.

Представник відповідача ТОВ «Колос» в судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток до електронного кабінету в ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документу, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі до суду не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 року по справі № 361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, суд керуючись вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату судового засідання учасників справи.

Приймаючи до уваги заяву позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 07.11.2013 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 732, відповідно до умов якого орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею 1,83 га, розташовану на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, мас. № НОМЕР_1 , діл. № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5121082000:01:002:0452, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва. Даний договір укладено на 49 років (а.с. 15-18).

Зазначена земельна ділянка належить орендодавцеві ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 086679, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів 10.03.2005 року (а.с. 19).

Як встановлено пунктом 18 вказаного вище договору оренди земельної ділянки, орендар має право, в т.ч. передавати земельну ділянку в суборенду.

14.03.2014 року між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «Колос» в особі директора Разумова Віталія Вікторовича (суборендар) було укладено договір № 1 суборенди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства (а.с. 10-11).

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 договору суборенди земельної ділянки земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 07.11.2013 року за № 732, укладеного між орендарем і ОСОБА_2 .

Зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 , виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452, мас. 36, ділянка № НОМЕР_2 . Загальна площа земельної ділянки 1,83 га.

Згідно з умовами пунктів 2.1-2.2 договору суборенди земельної ділянки термін суборенди складає 25 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується, і державної реєстрації договору суборенди. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

За змістом пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору суборенди земельної ділянки орендна плата за рік складає 1400 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: з 01 серпня по 30 листопада поточного року суборендар має право внести орендну плату наперед, в тому числі за весь час користування земельною ділянкою, тобто за 25 років.

Пунктом 3.7 договору суборенди земельної ділянки встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Додатком до договору суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року є акт передачі-прийому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду (а.с. 11 зворот).

31.12.2021 року між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ТОВ «Колос» в особі директора ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору № 1 суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року, на підставі якої внесені зміни до договору суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0452, зокрема, договір доповнено пунктом 2.1.2 наступної редакції: «Договір може бути розірваний в односторонньому порядку в разі не сплати суборендарем орендної плати за поточний рік в термін до першого грудня цього ж року», а пункт 3.1. договору викладено в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основам зерновими трейдерами Одеської області».

Згідно з витягом № НВ-9906674522022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.12.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5121082000:01:002:0452 складає 61676 грн 03 к. (а.с. 24).

Відомості про укладання договору № 1 суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року та додаткової угоди до вказаного договору від 31.12.2021 року були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою № 318994121 від 27.12.2022 року (а.с. 13-14).

06.05.2022 року позивачка звернулась до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила повідомити, яким чином та в який термін перед нею буде погашена заборгованість з орендної плати за вісімнадцятьма договорами суборенди щодо сімнадцяти земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 1,83 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452, власником якої є ОСОБА_2 , за 2019-2021 роки та за одним договором оренди земельної ділянки за 2020-2021 роки. Вказану заяву отримав особисто директор ТОВ «Колос» Тищук В.М. 13.05.2022 року, про що свідчить його підпис на заяві, проте жодної відповіді позивачці не надходило.

25.11.2022 року позивачка вдруге звернулась до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила в терміни та в розмірі, визначеними укладеними між нею та ТОВ «Колос» договорами оренди та суборенди, сплатити їй орендну/суборендну плату за договорами за 2019-2022 роки, зокрема за договором суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452. При цьому повідомила, що у випадку несплати орендної/суборендної плати за договорами оренди/суборенди земельних ділянок вона буде змушена звернутись до суду. Вказану заяву 26.11.2022 року було надіслано поштою на адресу ТОВ «Колос» та отримано останнім 05.12.2022 року, що підтверджується трекінгом, роздрукованим з офіційного сайту «Укрпошти» (а.с. 23).

Як зазначає позивачка, під час розгляду даної справи за її та власником земельної ділянки ОСОБА_2 взаємною згодою було достроково припинено дію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0452.

Відповідно до статті 2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною першою статті 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі землекористувач).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписамистатті 792ЦК Україниза договоромнайму (оренди)земельної ділянкинаймодавець зобов`язуєтьсяпередати наймачевіземельну ділянкуна встановленийдоговором строку володіннята користуванняза плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин першої та п`ятої статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно дочастин першої третьоїстатті 21Закону України«Про орендуземлі» оренднаплата заземлю це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкоюзгідно здоговором орендиземлі.Розмір,умови істроки внесенняорендної платиза землювстановлюються зазгодою сторіну договоріоренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Судом встановлено, що на момент укладення між позивачкою та ТОВ «Колос» договору № 1 суборенди земельної ділянки сторонами було визначеного його істотні умови, в т.ч. умови та строки внесення орендної плати.

Проте, ТОВ «Колос» належним чином не виконувало умови вказаного договору суборенди земельної ділянки, а саме не сплачувало позивачці у період з 2020 року по 2022 рік, тобто коли договір був чинний, орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 10483 грн 70 к., яка складається із заборгованості за договором суборенди земельної ділянки у розмірі 8967 грн 60 к. та пені за порушення умов виконання договору суборенди земельної ділянки у розмірі 1516 грн 10 к.

Позивачкою упозовній заявінаведено розрахунокзаборгованості задоговором суборендиземельної ділянкита пеніза порушенняумов виконаннядоговору суборендиземельної ділянки.Суд погоджуєтьсяз наданимпозивачкою розрахункомзаборгованості івважає йогообґрунтованим.В своючергу,ТОВ «Колос»даний розрахунокне спростованота власного розрахунку на спростування розрахунку позивачки не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частин першої та п`ятої статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено у частині першій статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611ЦК Українивстановлено,що уразі порушеннязобов`язання настаютьправові наслідки,встановленні договоромабо законом,зокрема:припинення зобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина перша, третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що ТОВ «Колос» суду не надано жодних доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань за договором № 1 суборенди земельної ділянки та які б спростовували суму заборгованості перед позивачкою, зважаючи на те, що припинення договору № 1 суборенди земельної ділянки внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки не звільняє ТОВ «Колос» від обов`язку сплатити позивачці плату за договором суборенди земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки та пені за порушення умов виконання договору суборенди земельної ділянки є обґрунтованими, права позивачки порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ТОВ «Колос» на користь позивачки плати за суборенду земельної ділянки відповідно до умов договору № 1 суборенди земельної ділянки від 14.03.2014 року, за період з 2020 року по 2022 рік включно, у розмірі 8967 грн 60 к. та пені у розмірі 1516 грн 10 к., а всього 10483 грн 70 к.

Відповідно дочастини першоїта другоїстатті 141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції № 37 від 29.12.2022 року, за подання даного позову позивачка сплатила судовий збір у розмірі 992 грн 40 к (а.с. 1).

Отже вказані судові витрати, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають стягненню з ТОВ «Колос» у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Колос» на її користь витрат на правовому допомогу у розмірі 30000 грн слід зазначити наступне.

Відповідно частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, частина восьма якої передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід зазначити, що процедура відшкодування витрат на правничу допомогу є ідентичною як для цивільного, так і для інших видів судочинства, з невеликими відмінностями. Водночас, процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства. Зокрема, згідно з положеннями статей 137 ЦПК України, 126 ГПК України та 134 КАС України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі № 821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі № 199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Насамкінець варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалівсправи вбачається,що 23.12.2022року міжадвокатом БоднарМ.О.та ОСОБА_1 був укладенийдоговір №239/23-12-2022/13про наданняправової допомоги, згідно з п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

Пунктами 4.1., 4.3 договору встановлено, що отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Вартість правової допомоги складає 30000 грн та може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору.

Відповідно до п. 5.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Крім того, до суду надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1171213 від 10.06.2024 року, що підтверджує повноваження адвоката Боднара М.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Біляївському районному суді Одеської області.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Боднаром М.О. надано детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого позивачці надано наступні послуги: 23.12.2022 року усна консультація адвоката з приводу предмету спору та напрацювання позиції позивача з розглядом наявних письмових доказів по справі 3000 грн 3 години; 26.12.2022 року підготовка проекту позовної заяви та визначення переліку необхідних додаткових доказів по справі 5000 грн 5 годин; 27.12.2022 року отримання додаткових доказів у справі 1000 грн 1 година; 28.12.2022 року виїзд з м. Одеса в с. Троїцьке Одеського району Одеської області для узгодження остаточного тексту позовної заяви, її роздрукування та підписання позивачем, а також роздрукування/копіювання письмових доказів, що повинні бути подані разом з позовною заявою 3000 грн 3 години; 29.12.2022 року виїзд з м. Одеса в с. Троїцьке Одеського району Одеської області для сплати судового збору за подання позову, формування остаточного пакету документів, що подаються до суду (позовна заява та всі додатки до неї) 3000 грн 3 години; 30.12.2022 року виїзд з м. Одеса в с. Троїцьке Одеського району Одеської області для подання засобами поштового зв`язку до суду позовної заяви з доданими до неї документами 3000 грн 3 години; 11.04.2023 року аналіз зустрічної позовної заяви ТОВ «Колос» по справі № 496/274/23 з доданими документами 2000 грн 2 години; 25-27.04.2023 року підготовка та направлення сторонам та суду відзиву на зустрічну позовну заяву та клопотання про витребування доказів у справі 4000 грн 4 години; 08.05.2023 року підготовка пояснення до клопотання про витребування письмових доказів 1000 грн 1 година; 28.11.2023 року підготовка заяви про підтримку позовних вимог, відмови в задоволенні зустрічного позову та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 1000 грн 1 година; 20.03.2024 року підготовка заяви про часткову відмову від позову 2000 грн 2 години; 10.06.2024 року підготовка заяви про підтримку позовних вимог, стягнення витрат по правовій допомозі та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 2000 грн 2 години.

Згідно з актом про прийняття-передачі наданих послуг від 11.10.2024 року адвокат Боднар М.О. з 23.12.2022 року по 11.10.2024 року надав ОСОБА_1 перелічені вище юридичні послуги по супроводженню справи № 496/274/23 в Біляївському районному суді Одеської області відповідно до договору № 239/23-12-2022/13 про надання правничої допомоги від 23.12.2022 року, а ОСОБА_1 прийняла надані послуги. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 30000 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг ОСОБА_1 до адвоката не має.

11.10.2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Боднару М.О. грошові кошти у розмірі 30000 грн, що підтверджується квитанцією про прийняття коштів.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проаналізувавши надані адвокатом Боднаром М.О. докази на підтвердження понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, а також врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що вартість деяких видів робіт є необґрунтовано завищеною з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду з січня 2023 року по жовтень 2024 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема, позовна заява, відзив на зустрічну позовну заяву, клопотання про витребування доказів та пояснення до цього клопотання.

Водночас, суд бере до уваги, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, представник позивача у жодному судовому засіданні участі не брав, обсяг надання правової допомоги обмежений складанням вказаних вище процесуальних документів, які є невеликої складності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ціна позову становить 10483 грн 70 к. Водночас заявлена вартість послуг адвоката становить 30000 грн, що складає 286 % від суми заявленої вимоги, що є очевидно є завищеним розміром.

Суд вважає, що витрачений адвокатом Боднаром М.О. час на складання заяви від 28.11.2023 року про підтримку позовних вимог, відмови в задоволенні зустрічного позову та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що очевидно не вимагало від адвоката істотних витрат часу та надмірних зусиль, також є завищеним і підлягає зменшенню.

Виокремлення адвокатом послуг «підготовка заяви про часткову відмову від позову від 20.03.2024 року» та «підготовка заяви про підтримку позовних вимог, стягнення витрат по правовій допомозі та розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 від 10.06.2024 року», як самостійних видів адвокатських послуг, з огляду на ідентичний зміст цих заяв, явно є необґрунтованим. До того ж надання таких послуг не підтверджено належними доказами щодо часу їх надання, а тому суд вважає їх вартість також завищеною, відтак вона підлягає зменшенню.

Окрім того, адвокатом Боднаром М.О. не наведено обґрунтування неможливості визначитись з остаточним змістом позовної заяви з урахуванням надання ним протягом трьох годинної усної консультації з приводу предмета спору та напрацювання позиції позивача з розглядом наявних письмових доказів по справі та п`яти годинної підготовки адвокатом проекту позовної заяви до суду і наявності дійсної потреби витрачати ще додатково три години для узгодження з клієнтом остаточного змісту позову, три години для оплати судового збору, подання позову і формування остаточного пакету документів для подання до суду, а також ще три години для подання позову засобами поштового зв`язку саме з с. Троїцьке Одеського району Одеської області.

Враховуючи наведене,заявлені адвокатомвимоги зоплати наданихпослуг нанадання усноїконсультації тапідготовки позовноїзаяви іподачі їїдо суду в обсязі 17 годин не є співмірними зі складністю справи і не можуть бути відшкодовані у тому обсязі, який заявлено представником позивача.

При цьому, як вбачається з квитанції про сплату судового збору № 37 від 29.12.2022 року, судовий збір був сплачений в м. Біляївка Одеської області, особисто ОСОБА_1 (а.с. 1)

Також, згідно з накладною на поштовому конверті, наявному в матеріалах справи, позовну заяву із доданими до неї документами було подано засобами поштового зв`язку особисто ОСОБА_1 (а.с.27).

Недоведеним, на думку суду, є така послуга адвоката як отримання додаткових доказів у справі, на що 27.12.2022 року адвокатом витрачено одну годину.

Оскільки суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених представником позивачки витрат на професійну правничу допомогу складності справи, не відповідність критерію розумності та співмірності із виконаною роботою адвоката, обрахована стороною позивачки вартість наданих адвокатом послуг підлягає зменшенню.

Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн, суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений договором розмір гонорару, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг та дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь позивачки судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

За такихобставин суддійшов висновкупро частковезадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Колос» на її користь витрат на правовому допомогу та зменшення таких витрат з 30000 грн до 5000 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для позивачки, яка була змушена залучити адвоката для надання їй професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 525, 526, 610, 611, 624, 629, 638, 759, 762, 792 ЦК України, статтями 8, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення плати за суборенду земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (адреса: вул. Леніна, буд. 87, с. Градениці Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) плату за суборенду земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно у розмірі 8967 грн 60 к. та пеню у розмірі 1516 грн 10 к., а всього 10483 грн 70 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (адреса: вул. Леніна, буд. 87, с. Градениці Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн 40 к. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог про стягнення витрат на правовому допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 14.10.2024 року.

Суддя Л.О. Пендюра