Ухвала

від 26.12.2024 по справі 947/38211/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/38211/24

Провадження № 1-кс/947/18058/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 дослідивши матеріали за клопотанням прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161020000010 від 10.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням в рамках кримінального провадження № 72024161020000010 від 10.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 24.12.2024 року в ході проведення огляду сідлового тягача та причепу із номерними знаками НОМЕР_1 , який знаходився у зоні митного контролю на території пункту пропуску «Старокозаче», перелік якого зазначено у клопотанні.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст. ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Частина 1ст. 170 КПК Українипередбачає що, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

На переконання слідчого судді клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогамст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави і метувідповідно до положень ст. 170 Кодексу тавідповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, абоконкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4)розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою,у разі подання клопотання відповідно до ч. 6ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути доданіоригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор, в обґрунтування клопотання посилається на те, що, на думку слідства, олія соєвий шрот, який він просить арештувати, є не облікованим згідно чинного законодавства та міг бути закуплений і реалізовуватись службовими особами в ході здійснення фінансово-господарської діяльності за готівкові кошти, або бути безоплатно отриманим, що призводить до несплати податків до державного бюджету.

Слідчий суддя звертає увагу прокурора на те, що представником власника майна ПП «Буд Маркет СВ» було долучено до клопотання значну кількість копій первинних бухгалтерських документів на об`єм сої (договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, документи на оплату), які не досліджувалися стороною обвинувачення.

Слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування, зокрема, прокурором не було визначено яке відношення власник майна ПП «Буд Маркет СВ» має до вчинення кримінального правопорушення, до клопотання не долучено матеріалів, які б підтверджували, що соєвий шрот є не облікованим згідно чинного законодавства та міг бути закуплений і реалізовуватись службовими особами в ході здійснення фінансово-господарської діяльності за готівкові кошти, або безоплатно отриманий, що призводить до несплати податків до державного бюджету.

Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Клопотання окрім процесуальних документів та постанови про визнання вилученого майна речовими доказами, не містить документів, які б обґрунтовували доводи клопотання.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України прокурор належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальним правопорушенням, яке розслідується та майном яке належить третій особі.

Слідчий суддя позбавлений можливості встановити з яких причин наразі вилучене майно необхідне органу досудового розслідування для огляду та чому слідчий вважає, що при його огляді буде можливе виявлення інформації, яка може мати значення для встановлення обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості викликати у судове засідання власників тимчасово вилученого майна та прийняти рішення по суті.

Слідчий суддя не може керуватися припущеннями при накладені арешту на майно. Більш того, необґрунтоване накладення арешту на майно, яке потребує певних умов зберігання та є швидкопсувним може призвести до значних збитків власника такого майна.

Також, до клопотання про арешт майна не долучено документів, з яких можливо встановити власника транспортного засобу, який просить арештувати прокурор та викликати його в судове засідання з розгляду клопотання.

Згідно з ч. 3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161020000010 від 10.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1