Рішення

від 25.12.2024 по справі 757/47678/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47678/24-ц

пр. № 2-8344/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року по квартирі АДРЕСА_1 , на загальну суму 16 007, 94 грн.

В обґрунтування позову вказано, що за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року у ОСОБА_1 , який є власником вказаної квартири АДРЕСА_1 і користується комунальними послугами, надання яких забезпечується позивачем як компанією з управління і житлової експлуатації, утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 16 007, 94 грн, оскільки він не сплачував за отримані ним послуги, фактично користуючись ними.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

14 жовтня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 17 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

17 жовтня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про відсутність інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

21 жовтня 2024 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 24 жовтня 2024 року представник позивача подала заяву про усунення недоліків.

28 жовтня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

За рішенням Київської міської ради від 20 червня 2023 року № 6521/6562 АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 397586416 від 02 жовтня 2024 року.

Згідно з актом приймання-передачі житлової частини житлового будинку № 3 за Генеральним планом від 07 лютого 2017 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» прийняла на облік та подальшого утримання, експлуатації, та обслуговування названого будинку.

01 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ТОВ «КУЖЕ «НОВОСЕРВІС» укладено договір № 127-200/1 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг.

Згідно з статтею 2 договору № 127-200/1 від 01 вересня 2017 року, предметом є надання виконавцем (ТОВ «КУЖЕ «НОВОСЕРВІС»), а споживачем ( ОСОБА_1 ) своєчасної оплати наступних послуг: послуг з утримання будинку та прибудинкової території, послуг з утримання будинком та прибудинковою територією, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, забезпечення можливості отримання споживачем послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення холодної та гарячої води, електропостачання, забезпечення утримання служби консьєржів у будинку та / або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускного пункту в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, об`єктів зеленого господарства та інших об`єктів благоустрою на прилеглих територіях.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Згідно з статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , отримує комунальні послуги, послуги з управління будинком і прибудинковою територією, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричиняє позивачу, який є балансоутримувачем, матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за управління будинком.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 січня 204 року по 30 вересня 2024 року за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території загальна сума боргу дорівнює 16 007, 94 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з ст.ст. 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, зокрема судовий збір, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі - 3 028, 00 грн, витрати на правничу допомогу - 10 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 322, 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина Швеції, АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (код ЄДРПОУ 33303255, адреса місцезнаходження: вул. Андрія Верхогляда, буд. 16, прим. 270, м. Київ, 01103) суму заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг за період з 01 січня 204 року по 30 вересня 2024 року наданих за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 16 007, 94 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, витрати на правничу допомогу - 10 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова