Рішення

від 26.11.2024 по справі 759/13844/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13844/24

пр. № 2/759/4616/24

26 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки ОСОБА_3 ,, 28.03.2022 року.

Позов мотивований тим, що 01.09.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що із самого моменту народження у ОСОБА_2 не виникло материнських почуттів до спільної доньки ОСОБА_4 . Перші шість місяців ОСОБА_2 ще намагалсь якось дивитись за донькою, а потім повідомила, що їй важко, вона втомлюється, хоче більше відпочивати, а тому вихованням займався виключно батько ОСОБА_1 та його мама ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі починаючи з жовтня 2022 року позивач зі свою донькою проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 починаючи з жовтня 2022 року проживає окремо від позивача та їх дитини ОСОБА_4 , її точне місце перебування не відоме. Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і всукуності, можна розмінювати, як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставленння відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 то його представник ОСОБА_6 на виомгах позову наполягали, просили задвольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов не підлягаючим задоволенню.

ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 01.09.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.09.2017 року (а.с. 9).

Від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.04.2022 року (а.с. 10).

Дитина проживає разом з позивачем.

Згідно висновку Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, остання вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 71-72).

Суду не представлено будь-яких доказів, крім пояснень позивача про свідоме ухилення, винну поведінку відповідача щодо виховання, піклування про спільну дитину. Позивачем не вживались заходи щодо примусового стягнення аліментів на дитину.

Згода відповідача на позбавлення батьківських прав не є для суду безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав`судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги інтереси дитини, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а в судовому засіданні не доведено категорична необхідність вжиття цього заходу для забезпечення інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку-відмовити у задоволені позову.

На підставі ст.ст.2,12,13,76,81,141,258,259,263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 05.12.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда