Рішення

від 28.11.2024 по справі 759/12276/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12276/24

пр. № 2/759/4259/24

28 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовом мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 . Позивач являлась рідною онукою ОСОБА_2 , яка була матір`ю її батька ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. За свого життя бабуся позивача була у шлюбі із ОСОБА_4 . Отже, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 мали б спадкувати за померлою ОСОБА_2 у першу чергу спадкування. Водноча, що дідусь, що батько позивачи померли. Таким чином, позивач будучи єдиною померлого ОСОБА_3 , успадкувати за померлою ОСОБА_2 - ту часту спадщитни, яку би успадкував її син, якби він був живим на час відкриття спадщини. Позивач проживала разом за померлою бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину за померлою ОСОБА_2 .Проте, звернувшись з заяво про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, остання повідомила про наявність заповіту, відповідно до якого ОСОБА_2 зробила розпорядження, ким заповіла все своє майно ОСОБА_5 . Позивач мала намір оскаржити віказаний заповіт, однак, у проведенні судового процесу про визнання заповіту недійним відпала потреба у зв`язку з тим, що ні хто з заяво про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався крім позивача, тим паче пропущено шестимісячний строк, у зв`язку з тим, в даному випадку ОСОБА_5 вважається таким, що не прийняв її. Відтак, вважає, що ОСОБА_1 являється єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину за померлою спадкодавицею ОСОБА_2 12 КДНК було зроблено відповідні запити до КП КМР «Київське бюро технічної інвентаризації», яке надало інформаційні довідки, зі змісту яких вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро: - квартира АДРЕСА_2 приватизована відповідно до розпорядження органу приватизації Святошинської районної у м. Києві ради від 12.12.2008 року №2195 на трьох осіб; 1/3 частина кв. АДРЕСА_2 право власності зареєстрована за ОСОБА_2 ; 1./3 частина кв. АДРЕСА_2 право власності зареєстровано за ОСОБА_4 ; 1/3 частина кв. АДРЕСА_2 право власності зареєстрована за ОСОБА_3 . У зв`язку чим просить суд: - 1/9 частку кв АДРЕСА_2 ; 2/9 частки кв. АДРЕСА_2 ; 6/9 часток кв. АДРЕСА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2024 року у справі закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судове засідаеня не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідмолялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідачата третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідачами у такій категорії справ є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.05.2023 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Позивач являється ріною онукою ОСОБА_2 , яка була матір`ю її юатька ОСОБА_3 , що підтверджуться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження ОСОБА_3 сервії НОМЕР_3 .

За життя ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується інформаціє зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 14.11.1968 року Пилипівською сільсьокою Радою Фастівського району.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померл ОСОБА_4 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 26.05.2023 року Святошинським відділом державної реєстрації атків цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджєуться свідоцвтом про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 14.02.2017 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територфіального управління юстиції у м. Києві.

З Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 починаючи із 06.01.1983 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади від 23.06.2023 року, ОСОБА_1 зареєстрована з 11.03.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно змісту Лікарського свідоцтва про смерть №393/2 від 13.02.2017 року місце проживання померлого ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

Зі змісту опису документів, наданих ЦНАП при зняті з реєстрації місце проживання померлого ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 .

06.06.202 3року Дванадцятою Київською державної нотаріальною конторою за заявою позивача ОСОБА_1 була завдена спадкова справа №681/2023, що підтверджується Витягом про реєстрауії спадкової справи в Спадковому реєстрі.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №681/2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Габрієль В.В посвідчено заповіт за реєстровим №112 від 10.02.2022 року, згідно якого ОСОБА_2 зробила розпорядження, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки з часу відкриття спадщини пройшов строк, що значно перевищує встановлений законом шестимісячний строк, і вказаний строк на прийняття спадщини є присічним, водночас, в спадковій справі, окрім заяви ОСОБА_1 , відсутні заяви про прийняття спадщини будь-якийх інших осіб, в тому числі відсутня заява про прийняття спадщини від ОСОБА_5 , отже, останній вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відтак, ОСОБА_1 , являється єдиною спадкоємецею, яка прийняла спадщину за померлою спадкодавицею ОСОБА_2 .

Згідно відповідей на запити КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», згідно даними реєстрових книг Бюро:

- квартира АДРЕСА_2 приватизована відповідно до розпорядження органу приватизації Святошинської районної у місті Києві ради ваід 12.12.2008 року №2195 на трьох осіб;

- 1/3 частина кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 ;

- АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_4 ;

- АДРЕСА_3 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В постанові Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19 зазначено: «Отже, ст.ст. 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спвадщини, то він вважається таким, що прийняв спвадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цького кодеку».

В вищевикладеного та маетріалів справи вбчається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом щодо майна бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , дідуся ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, позивачу з часу відкриття спадщини належать:

- 1/9 частка кв. АДРЕСА_2 ;

- 2/9 частки кв . АДРЕСА_2 ;

- 6/9 часток кв. АДРЕСА_2 .

Постановою Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 02.05.2024 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 6/9 часток квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з яких 1/9 частка вказаної квартири належала сину померлої, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 2/з частки належали чоловікові померлої ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , які прийняла ОСОБА_2 , але не оформила свої спадкових справ, у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, окрім судового порядку отримання документів щодо права власності на спадщину, у силу надання нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, право на спадкування знайшло своє підтвердження в наявних у матеріалах справи доказах, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач не заявляє вимоги про стягнення судового збору з відповідача, тому суд дане питання не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 294, 315-319, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216,1261 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом:

- 1/9 частка кв. АДРЕСА_2 (прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_3 );

- 2/9 частки кв. АДРЕСА_2 (прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_4 );

- 6/9 часток кв. АДРЕСА_2 (прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 ).

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Журибеда