Рішення

від 10.10.2024 по справі 759/12780/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

ун. № 759/12780/24EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

пр. № 2/759/4366/24

10 жовтня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Межа Нет» про захист гідності, честі та ділової репутації,-EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Цмежа Нет» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позову посилається, що відповідач поширив попередньо ствоерену недостовірну інформацію про позивача, ляхом розміщення на меді-ресурсі «Межа», а також на відповідному каналі в Youtube, медійні матеріали відносно ОСОБА_1 під назвою «Україна переховує німецького наркоторговця від правосуддя: деталі», яка містить завідомо недостовірну інформацію відносно позивача. Зазначений відеоролик містить настуні фрагменти недостовірної інформації у формі фактичних тверджень відповідача про позивача, яка викладена неправдиво, тобто містить відомості про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, оскільки вони викладені перекручено, а саме: «…з 2022 року в Україні переховується від німецького правосуддя відомий наркоторговець ОСОБА_1. На батьківщині він був визнаний винним у 22 епізодах повʼязаних з незаконним збутом наркотичних речовин. Мова йде про 500 кг наркотиків. Щоб уникнути арешту ОСОБА_1 втік до України. », «оскільки ОСОБА_1 знаходився у списку розшуваних злочинців інтерполу, українські правоохоронці мали заарештувати вказану особу та передати міжнародним колегам. Така спроба була про, що свічить клопотання про застосувания тимчасового арешту від 14.04.2022 року...», «Оскільки правопорушник був затриманий і до банків інтерполу була внесена інформація про затримання останнього, обмін інформації між міжнародними колегами був припинений, з досягненням мети, тобто, інтерпол із списку розшуку ОСОБА_1 прибрав, але у свої міцні обійми так і не отримав...., «Чи комфортно ОСОБА_1 зараз? Судячи з усього навіть дуже.., бо українське правосуддя все ще його не бачить. На запити редакції, щодо легітимності перебування німецького наркоторговця на території України...», «Хто такий ОСОБА_1, якого так ретельно оберігають українські правоохоронці від німецького правосуддя...?», «З розкішним життям торговця кайфом», «ОСОБА_1 входить до міжнародної організованої групи ХІМПРОМ», у цій групі ОСОБА_1 очолює ринок збуту у ФРН». В Україні ОСОБА_1 живе на широку ногу, німецького злочинця постійно бачать у дорогих ресторанах Києва та в бутиках міста...», «припущення, що тут він продовжує професійну діяльність, обгрунтована. Шикарне життя коштує великих грошей, а офіційно ОСОБА_1 не працює. Він навіть не має офіційного статусу, може орендувати елітну нерухомість, з огляду на місце його проживання, оренда там коштує більше ніж 10.000 тисяч доларів на місяць, тобто або він вивіз з Німеччини свої статки, або продовжує бізнес на території нашої держави...». У зв'язку з вищевикладеним позивач просит визнати вищевказану інформацію недостовірною та такою що принижує честь, гідність і дділову репутацію; зобов'язати ТОВ «Межа Нет» спростувати не піхніше 30 календарних днів з моменту набрання рішеннм суду законної сиди, розповсюджену недостовірну інформацію, яка стосується громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1, шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення за цим позовом на медіа-ресурсі «Межа», а також на відповідному каналі Youtube.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику стірн.

08.10.2024 представником відповідача ТОВ «Межа Нет » - адвокатом Решнюк А.В. подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовна заява не містить посилання на докази про порушення відповідачем честі, гідності, ділової репутації позивача внаслідок поширення інформації на сайті, а також доказів щодо недостовірності поширеної інформації, позивач лише зазначає про її недостовірність. Крім того, просила звернути увагу на те, що стаття є відтворенням інформації, є дослівним відтворенням інформації іншого засобу масової інформації - сайт Фром юа.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на медіа-ресурсі «Межа» (в минулому- Букви.сот), а також на відповідному каналі в Youtube за ІНФОРМАЦІЯ_1ІНФОРМАЦІЯ_2ІНФОРМАЦІЯ_3ІНФОРМАЦІЯ_4), була розміщена інформація, відносно відносно ОСОБА_1 під назвою «Україна переховує німецького наркоторговця від правосуддя: деталі», з відомостями: «…з 2022 року в Україні переховується від німецького правосуддя відомий наркоторговець ОСОБА_1. На батьківщині він був визнаний винним у 22 епізодах повʼязаних з незаконним збутом наркотичних речовин. Мова йде про 500 кг наркотиків. Щоб уникнути арешту ОСОБА_1 втік до України. », «оскільки ОСОБА_1 знаходився у списку розшуваних злочинців інтерполу, українські правоохоронці мали заарештувати вказану особу та передати міжнародним колегам. Така спроба була про, що свічить клопотання про застосувания тимчасового арешту від 14.04.2022 року...», «Оскільки правопорушник був затриманий і до банків інтерполу була внесена інформація про затримання останнього, обмін інформації між міжнародними колегами був припинений, з досягненням мети, тобто, інтерпол із списку розшуку ОСОБА_1 прибрав, але у свої міцні обійми так і не отримав...., «Чи комфортно ОСОБА_1 зараз? Судячи з усього навіть дуже.., бо українське правосуддя все ще його не бачить. На запити редакції, щодо легітимності перебування німецького наркоторговця на території України...», «Хто такий ОСОБА_1, якого так ретельно оберігають українські правоохоронці від німецького правосуддя...?», «З розкішним життям торговця кайфом», «ОСОБА_1 входить до міжнародної організованої групи ХІМПРОМ», у цій групі ОСОБА_1 очолює ринок збуту у ФРН». В Україні ОСОБА_1 живе на широку ногу, німецького злочинця постійно бачать у дорогих ресторанах Києва та в бутиках міста...», «припущення, що тут він продовжує професійну діяльність, обгрунтована. Шикарне життя коштує великих грошей, а офіційно ОСОБА_1 не працює. Він навіть не має офіційного статусу, може орендувати елітну нерухомість, з огляду на місце його проживання, оренда там коштує більше ніж 10.000 тисяч доларів на місяць, тобто або він вивіз з Німеччини свої статки, або продовжує бізнес на території нашої держави...».

Позивач вважає викладену інформацію недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на честь, гідність та недоторканість ділової репутації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ) судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її зо відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що "зрушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим -немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або пєрекручені).

Також п.18 постанови Пленуму ВСУ визначено, що Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18) зазначено: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (рішення ЄСПЛ від 08.07.1986 у справі «Лінгенс проти Австрії», рішення ЄСПЛ від 24.02.1997 у справі «Де Гаєс і Гійзельс проти Бельгії», рішення ЄСПЛ від 27.03.1996 у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства», рішення ЄСПЛ від 26.04.1995 у справі «Праґер і Обершлік проти Австрії».

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27.02.2001 у справі «Єрусалем проти Австрії», заява № 26958/95).

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембургу» від 29.03.2001 суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не потрібно передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для цього.

У рішенні від 07.02.2012 «Аксель Спрінгер проти Німеччини» ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується.

Межа допустимої критики щодо публічної або відомої особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

З матеріалів справи вбачається, що інформація, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, є відтворенням інформації, взятої з веб-сайту from.ua.org.

Відповідач не є автором вищевказаної інформації та здійснив відтворення оспорюваної інформації, надавши її читачам та глядачам як дослівне відтворення повідомлень фізичних та юридичних осіб, інших друкованих засобів масової інформації.

Вищевказане свідчить про відсутність умислу відповідача, тобто усвідомлення недостовірності інформації та передбачення її суспільно небезпечних наслідків.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Пунктом 12 Постанови визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Встановивши, що оспорювану інформацію, яку поширив відповідач, та яку позивач просив визнати недостовірною і спростувати, є відтворенням публікації ІНФОРМАЦІЯ_5,суд дійшов висновку, що належними відповідачем у даній справі також мав бути власник вищевказаного веб-сайту, проте позивач до цих осіб позовних вимог не заявляв. Суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

З огляду на положення ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, зважаючи на вищевикладене , наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за публікацію вищевказаних відомостей та відсутні підстави для задоволення позову.

При таких обставинах суд приходить до висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 277 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258 ЦПК України, судEjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Межа Нет» про захист гідності, честі та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.EjHxVVNTBNBFBEjHxVVNTBNBFB

Суддя О.М. Журибеда