Рішення

від 14.11.2024 по справі 490/7047/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 490/7047/21

Провадження № 2/761/1146/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування, інфляційні збитки та 3 % річних, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва позовом до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування, інфляційні збитки та 3 % річних. В обґрунтування позову покликається на те, що 08.08.2020 о 17 год. 39 хв. у м. Миколаїв по вул. Космонавтів, в районі регульованого світлофором перехрестя з вул. Електроннорї відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішоходів) за участю автомобіля «ГАЗ 2752» д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 та пішоходів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в результаті ДТП отримали тілесні ушкодження. 09.08.2020 від отриманих тілесних ушкоджень померла ОСОБА_3 , яка являється матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народженнясерія НОМЕР_2 виданого 08.08.2008 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, Миколаївської області. За даним фактом було порушене кримінальне провадження, яке було внесено до ЄРДР за № 12020150040002390 від 08.08.2020 за ч.2 ст.286 КК України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння кримінального правопорушення була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4340045, виданим ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Позивач у вересні 2020 року звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами, проте в порушення вимог закону страхове відшкодування не виплачено. Вважає, що бездіяльність відповідача є неправомірною, а його дії направлені на ухилення від прийняття рішення по страховій події та виплати страхового відшкодування. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов та стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 260 000 грн., пеню, інфляційні збитки, 3 % річних та судові витрати.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.09.2021 матеріали цивільної справи №490/7047/21 передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Провадження в справі відкрито 18.03.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

26 квітня 2024 року в адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просив відмовити в задоволенні позову, а також просив розгляд справи провести без його участі. Зазначив, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутній обов`язок виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, тобто ОСОБА_2 , у вчинені ДТП. Однак, станом на дату розгляду справи судом, ОСОБА_2 до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку притягнутий не був.

17 червня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче засідання в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надала заяву про слухання справи за їх відсутності.

Відповідач повідомлений належним чином про час та дату судового засідання належним чином, свого представника до суду не направив, з відзива вбачається, що він не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народженнясерія НОМЕР_2 виданого 08.08.2008 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, Миколаївської області. (копія свідоцтва про народження наявна в матеріалах справи).

08.08.2020 о 17 год. 39 хв. у м. Миколаїв по вул. Космонавтів, в районі регульованого світлофором перехрестя з вул. Електроннорї відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішоходів) за участю автомобіля «ГАЗ 2752» д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 та пішоходів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в результаті ДТП отримали тілесні ушкодження.

09.08.2020 від отриманих тілесних ушкоджень померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 виданого 11.08.2020 Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південгного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №2229 від 11.08.2020 та довідкою про причини смерті №2229 від 11.08.2020 встановлена причина смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 яка настала внаслідок травматичного шоку, чисельних переломів кісток скелету, тупа поранення травми тіла (копія лікарського свідоцтва та довідки наявні в матеріалах справи).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом було порушене кримінальне провадження, яке було внесено до ЄРДР за 12020150040002390 від 08.08.2020 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України. (копія витягу наявна в матеріалах справи).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2021 року в справі №489/60/21 призначено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 до судового розгляду.

Станом на день розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування, інфляційні збитки та 3 % річних, остаточного рішення в справі №489/60/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України не ухвалено.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «ГАЗ 2752» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АР/4340045.

У вересні 2020 року звернулася до відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою, яка була зареєстрована та присвоєно трекінг №1660600527944 в системі «Укрпошта» про виплату страхового відшкодування шкоди, завданої здоров`ю та життю, яка була заподіяна в результаті ДТП та смерті ОСОБА_5 . Одночано з поданням заяви, позивачкою було подано усі необхідні документи.

Як зазначає позивач, яка звернулася у вересні 2020 року до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, зазначена заява повернулася на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією довідки з «Укрпошта», яка міститься в матеріалах прави.

Представник відповідача в адресу суду наддав відзив з якого вбачається, що між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП матері позивачки, в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон, Закон України №1961-IV).

В ч.ч.1 та 2 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положеннями ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п.23.1 ст.23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. (п.27.3 ст. 27 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 27.4 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п.36.1 ст.36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім п. 36.2 ст. 36 цього Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законодавство містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої ч.2 ст.1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст.1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , яка загинула внаслідок ДТП, яка мала місце 08.08.2020, за участю забезпеченого транспортного засобу «ГАЗ 2752» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія, була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АР/4340045.

В матеріалах справи мається Поліс № АР/4340045, згідно якого зазначено ліміт відповідальності відповідальності відповідача, яка становить: за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 130 тис. грн., за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих - 260 тис. грн.

За таких обставин, судом встановлено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становить мінімум 260 тис. грн. Наведені обставини учасниками справи не оспорюються.

Позивачем заявлена загальна сума страхових відшкодувань в розмірі 260 000 грн.

У даній справі не встановлено, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_3 або непереборної сили.

Оскільки виплати, які визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розраховуються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавством на день настання страхового випадку, а отже така повинна визначатись на станом на 08 серпня 2020 року. Мінімальна заробітна плата на серпень 2020 року була визначена в розмірі 4 723,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 вправі вимагати відшкодування їй страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» моральної шкоди в зв`язку із смертю її матері, шляхом виплати суми, яка становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Відтак розмір відшкодування становить - 56 676,00 грн. (12 х 4723,00 = 56 676,00 грн.).

Крім того, позивач, в силу приписів ст. 27.2. Закону України №1961-IV, має право вимагати відшкодування їй страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплат суми, яка становить 36 мінімальних заробітних плат, а також, в силу вимог п.27.4 ст.27 Закону №1961-IV вимагати виплати суми, яка становить 12 мінімальних заробітних плат. Відтак розмір відшкодування становить відповідно - 170 028,00 грн. (36 х 4723,00=170 028,00 грн.) та 56 676,00 грн.(12 х 4 723,00 = 56 676,00грн.).

А отже, загальний розмір страхових виплат, на отримання яких має право позивач становить 283 380,00 грн. (170 028,00 грн. + 56 676,00 грн.+ 56 676,00 грн.).

Проте, страхова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування станом на серпень 2020 року була визначена в розмірі 260 000 грн., а отже, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату такої, в строки які визначені Законом України №1961-IV та умовами полісу.

З врахуванням наведеного, стягненню в користь позивача ОСОБА_1 підлягають наступні суми: 170 028,00 грн. згідно ст. 27.2. Закону України №1961-IV; 56 676,00 грн. моральної шкоди згідно вимог п.27.4 ст.27 Закону України №1961-IV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що порушує право позивачки на отримання страхового відшкодування, з огляду на те, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, тому суд не приймає до уваги твердження відповідача в частині відсутності наявної вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченого страхового відшкодування шкоди в розмірі 226 704,00 грн.

Статтею 36.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно ст. 36.2. цього ж Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З врахуванням вказаних приписів граничний термін для здійснення належних позивачці страхових виплат відповідачем сплив 06 листопада 2020 року.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 992 ЦК України визначено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки відповідач, прострочив грошове зобов`язання, а тому повинен сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних та пеню за період з 06 листопада 2020 року по 08 вересня 2021 року.

А отже, стягненню підлягає пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 16 185,28 грн., три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 6 557,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 355,98 грн., а всього разом штрафних санкції - 46 416,57 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_6 звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, а оскільки остання в адресу суду надала квитанцію про сплату судовго збору в розмірі 2 600, 00 грн. з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 118,08 грн., а на користь ОСОБА_6 в розмірі 2 600, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 509, 625, 992, 999, 1166, 1167, 1187, 1200 ЦК України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування, інфляційні збитки та 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ:24175269, м. Київ. вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) 170 028, 00 грн. згідно ст. 27.2. Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, 56 676, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди згідно вимог п.27.4 ст. 27 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а всього - 226 704,00 грн., пеню в розмірі 16 185,28 грн., три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 6 557,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 22 355,98грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ:24175269, м. Київ. вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2 600, 00 грн.

Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ:24175269, м. Київ. вул. Глибочицька, 44) в доход держави судовий збір у розмірі 118, 08 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 листопада 2024 року

Суддя: