Рішення

від 03.12.2024 по справі 521/5483/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/5483/22

Провадження № 2/521/207/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація (служба у справах дітей) про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини і її повернення за попереднім місцем проживання, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) та Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація (служба у справах дітей) про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини і її повернення за попереднім місцем проживання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього з відповідачкою народилася донька, ОСОБА_3 , про що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві склав актовий запис за № 828 та видав свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 27.03.2015 р. За усною домовленістю з відповідачкою з листопада 2021 року донька сторін, ОСОБА_3 , проживала разом з позивачем у м. Києві. За місцем свого проживання позивач створив для доньки всі належні умови для її виховання, навчання, розвитку та комфортного й безпечного проживання. Позивач зазначав, що він на правах члена сім`ї проживає у великому приватному житловому будинку, співвласником якого є його мати, ОСОБА_4 . В даному будинку для потреб ОСОБА_3 обладнана окрема кімната, яка оздоблена усім необхідним для потреб дитини. Також на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Скул Груп» договору ОСОБА_3 отримує середню освіту у приватній школі. Окрім безпосередньо навчального процесу в даній школі для дітей організовані додаткові зайняття у спортивних та розвиваючих секціях (плавання, кулінарія, робототехніка тощо), які відвідувала й ОСОБА_3 . Додатково у вільний від навчання час позивач організовував для доньки відвідування різноманітних секцій (флай йога, майстер-класи з малювання). Вихідними днями позивач з донькою займалися активним відпочинком (скалодром, скейт-парк, відвідування дитячих розважальних центрів, прогулянки в парку тощо). У квітні 2022 року за домовленістю з ОСОБА_2 позивач з донькою запланували та здійснили тимчасову подорож до м. Одеси для забезпечення дитині можливості поспілкуватися з мамою. Водночас, як зазначає позивач, за деякий час після того, як він залишив ОСОБА_3 з мамою, відповідачка повідомила йому, що «дитину вона йому не віддасть». Будь-які спроби врегулювати спір з ОСОБА_2 мирним шляхом зазнали невдачі. Будь-яких аргументів на користь того, чому вона відповідачка вважає, що дитині слід змінити місце проживання, позивач не почув. З цих підстав позивач просив задовольнити його позов.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з 2015 по 2021 роки вона не заперечувала щодо того, щоб дитина знала свого батька, спробувала тимчасово проживати з батьком. Під час осінніх канікул у 2021 році донька поїхала до батька й залишилася за спільною згодою сторін у місті Києві. У квітні 2022 року позивач привіз відповідачці їхню доньку і через воєнний стан відповідачка запропонувала позивачу залишити дитину із нею, бо під час війни дитина повинна бути з мамою, проти чого позивач заперечував. Відповідачка тимчасово не надає позивачу побачити дитину у зв`язку з тим, що діє воєнний стан. Щодо вимог про повернення доньки за попереднім місцем проживання у місті Києві відповідачка зазначає що позивач не звертався до неї із заявою про реєстрацію місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , а також не звертався щодо надання нотаріальної згоди на реєстрацію такого місця проживання. Щодо вимог про відібрання доньки від неї відповідачка зазначає, що не є хронічним алкоголіком або наркоманом, не вдавалась до будь-яких видів експлуатації доньки, не ухилялася від виконання батьківських обов`язків, а тому підстави для позбавлення її батьківських прав, передбачені ст. 164 СК України, відсутні. З цих підстав просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.05.2022 р. було відкрито провадження у даній справі та визначено проводити розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 22.06.2022 р. було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10.08.2022 р. було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В судове засідання позивач та його представник - адвокат Наседкін О.І. не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Надали заяву про слухання справи у відсутності сторони позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 27.03.2015 р. серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, її батьками є сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 з 1988 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.12.1988 р. його матір`ю є ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.02.2018 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською Н.Ю., ОСОБА_4 є співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 209,4 кв.м та житловою площею 134,9 кв.м.

Згідно договору про надання освітніх послуг від 22.11.2021 р. № KKST-2122-1941, укладеного між ОСОБА_1 та ПЗО «СІНКГЛОБАЛ», ОСОБА_3 одержує освітні послуги у ПЗО «СІНКГЛОБАЛ»

Згідно договору про надання допоміжних послуг у сфері освіти від 22.11.2021 р. № KKST-2122-1019/5962, укладеного між ТОВ «Скул Груп» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримує допоміжні послуги у сфері освіти.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 448037, ОСОБА_1 з 02.10.2012 р. зареєстрований як фізична особа - підприємець та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від того ж дня.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 26.01.2022 р. його дохід за 2021 календарний рік становив 1 404 854,55 грн.

Згідно наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 3 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року включно сукупний дохід ОСОБА_2 склав 1 725,79? грн. Джерелом доходу зазначено АТ «Альфа-Банк», назва ознаки доходів «126 - Додаткове благо».

Відомостей про працевлаштування ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Згідно довідки № 122 від 26.04.2023 р., виданої ПЗО «СІНКГЛОБАЛ» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є ученицею 2 класу приватного закладу освіти «СІНКГЛОБАЛ», юридична адреса якого: вул. В. Касіяна, 2/1, оф. 367, м. Київ, 03191.

Згідно акту обстеження умов проживання, проведеного 29.08.2022 р. комісією відділу соціально-правового захисту дітей Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, було встановлено, що умови проживання задовільні (у будинку наявні необхідні меблі, побутова техніка, централізоване водопостачання, опалення). Для дитини наявна окрема кімната, в якій наявний розкладний диван, письмовий стіл, шафа для одягу, іграшки, дитяча література, дитячий одяг. В будинку проживають ОСОБА_1 , 1988 р.н. - батько; ОСОБА_4 , 1968 р.н. - бабуся дитини; ОСОБА_5 - чоловік бабусі; ОСОБА_6 , 2003 р.н. - брат батька. Стосунки у сім`ї доброзичливі.

Заявою від 13.03.2024 р., справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пастернаком М.М., відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок забезпечити возз`єднання дитини з батьком не пізніше 01.07.2024 р.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі і сім`ї.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої в Україні постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої - третьої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються по неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ст. 1 СК України Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

За приписами ч. ч. 6 - 10 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

В постанові від 17.10.2018 р. по справі № 402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 р. у справі № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 р. у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю.

З цього приводу в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Крім того в цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді справи щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких достатньо повно установив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та наведених норм сімейного законодавства, суд доходить до висновку про можливість визначення місця проживання малолітньої доньки із батьком - у разі наявності відповідних доказів того, що таке визначення відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ухвалою суду від 10.08.2022 р. було, крім іншого, витребувано від Служби у справах дітей Святошинської районної й м. Києві державної адміністрації та від Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосовно визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 .

Листом від 04.12.2022 р. № 107-4598 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила про те, що у матеріалах справи зазначено, що громадянка ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . У телефонній розмові спеціалістам Служби мати повідомила, що наразі через воєнний стан в Україні вона із донькою проживає у Республіці Франція. Враховуючи викладене, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10.08.2022 р. у справі № 521/5483/22 не є можливим.

У свою чергу, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради письмового висновку органу опіки та піклування не надала, попри те, що ухвала від 10.08.2022 р. неодноразово направлялася на її адресу.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 р. у справі № 523/19706/19 викладено висновок щодо застосування норми права, відповідно до якого передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Відтак, з урахуванням фактичної відмови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , суд вирішує дану справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів виходячи із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої ОСОБА_3 .

Так, відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд враховує, що в матеріалах справи наявні докази того, що у житловому будинку, в якому проживає позивач ОСОБА_1 для малолітньої ОСОБА_3 обладнана окрема житлова кімната, яка оздоблена меблями, дитячими одягом, іграшками, літературою, письмовим столом, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом обстеження житлових умов, складеним комісією Служби у справа дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідачка ОСОБА_2 доказів житлових умов, створених нею для ОСОБА_3 , в матеріали справи не надала.

Позивачем ОСОБА_1 надано докази, що на підставі укладених ним договорів про надання освітніх послуг малолітня ОСОБА_3 отримує середню освіту у навчальному закладі в місті Києві.

Відповідачка ОСОБА_2 доказів навчання ОСОБА_3 в місті Одесі в матеріали справи не надала.

Позивачем ОСОБА_1 надано в матеріали справи копії консультативних висновків лікаря-педіатра від 27.10.2021 р., 20.12.2021 р., 23.12.2021 р., 26.01.2022 р., 14.02.2021 р., з яких вбачається, що дитина оглядалася у його присутності, з чого суд робить висновок про те, що позивач належним чином дбає про здоров`я малолітньої ОСОБА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 жодних доказів її слідкування за станом здоров`я малолітньої ОСОБА_3 в матеріали справи не надала.

В матеріалах справи наявні численні фотознімки та квитанції на оплату послуг, здійснені ОСОБА_1 , з яких суд може зробити висновок про те, що позивач опікується дозвіллям малолітньої ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 жодних доказів вчинення нею дій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку ОСОБА_3 в матеріали справи не надала.

Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що під час осінніх канікул малолітня ОСОБА_3 за спільною згодою сторін залишилася проживати у батька в м. Києві.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В силу ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З цих підстав суд вважає доведеною ту обставину, що у відповідності до ч. 1 ст. 160 СК України за згодою батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місце проживання малолітньої ОСОБА_3 було визначено із батьком, ОСОБА_1 .

Доказів наявності спільної згоди сторін на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , рівно як і доказів звернення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування або суду із заявою про зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Навпаки, в матеріалах справи наявна письмова заява відповідачки ОСОБА_2 від 13.03.2024 р., справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пастернаком М.М., в якій відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання забезпечити в строк не пізніше 01.07.2024 р. забезпечити повернення ОСОБА_3 на територію України для її возз`єднання з батьком.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спритними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В матеріалах справи наявні докази того, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та має достатній та стабільний дохід.

Натомість, з витребуваних судом відомостей про доходи фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 вбачається, що відповідачка офіційно не працевлаштована та не має самостійного доходу.

З цих підстав суд приходить до висновку, що якнайкращим інтересам ОСОБА_3 відповідатиме визначення її місця проживання разом із батьком, ОСОБА_1 , а, отже, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відібрання дитини і її повернення за попереднім місцем проживання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Як зазначалося вище, у відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 визнала той факт, що за спільною згодою сторін малолітня ОСОБА_3 проживала із батьком в місті Києві, а отже дана обставина є встановленою та не підлягає додатковому доказуванню.

Так само у відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 визнає той факт, що рішення залишити дитину з нею у м. Одесі було прийнято нею особисто та що вона тимчаосов не дозволяє позивачу бачитися з дитиною.

З цих підстав суд приходить до висновку, що місце проживання малолітньої ОСОБА_3 було визначено відповідачкою самостійно, без згоди позивача ОСОБА_1 та не у встановленому законом порядку.

Із цих підстав позовні вимоги про відібрання дитини і її повернення за попереднім місцем проживання так само є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В акті обстеження умов проживання від 29.08.2022 р., складеного комісією служби у справах дітей та сім`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, зазначено, що зі слів матері вона із дитиною тимчасово проживає у Франції.

В цьому контексті суд зауважує, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 р. по справі № 607/20787/19 викладено висновок про правильне застосування норми права, згідно з яким приватно-правовими нормами обмежено коло підстав відмови у захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судам відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.

Також суд звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 по справі № 127/9377/21 зроблено правовий висновок про те, що виходячи з того, що відповідач не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їх спільного із позивачем сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Стосовно до обставин даної справи, відповідачка ОСОБА_2 хоча й надала до суду відзив на позовну заяву, тобто була належним чином проінформована про існування цієї справи, проте жодних доказів на підтвердження наявності у неї стійкого доходу та створення належних умов для проживання та розвитку малолітньої доньки до суду не надала.

На противагу цьому матеріали справи містять достатні докази створення належних умов для проживання малолітньої дитини в помешканні батька, позивача ОСОБА_1 , створення ним належних умов для проживання, розвитку та виховання дитини, а також щодо його матеріального стану.

З цих підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цілому є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. п. 8, 15.5 розділу ХІІ ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини і її повернення за попереднім місцем проживання - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

Відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері ОСОБА_2 та повернути її за попереднім місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя І.В. Плавич