Рішення

від 22.11.2024 по справі 510/2323/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2323/23

Провадження № 2/510/543/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.24 року Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на самочинно будівництво, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю «гараж» (літ. «А»), загальною площею 29,90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

14.05.2024 р. позивач направив до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю «гараж» (літ. «А»), загальною площею 29,90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позову, справу просив розглянути за його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у судове засідання не з`явився, заяв до суду не направляв.

Відповідно до ч. 2ст.247ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: нотаріально посвідчений договір купівлі продажу земельної ділянки від 01.06.2018 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2018р.; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2023 р.; технічні умови № 681 від 08.08.2018 р.; акт прийомки передачі межових знаків на зберігання від 10.12.2014 р.; технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_1 ; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕСУСБ; витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕСУСБ; звіт про проведення незалежної оцінки вартості гаражу ПП «Експерт цент «Авант»; паспорт ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 09.02.2004 р. з РНОКПП.

Дослідивши наданідокази,судом буловстановлено,що підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2018 року позивач є власником земельної ділянки площею 0,0047 га. (кадастровий номер 5124110100:02:007:0435), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказана земельна ділянка належала відповідачу (її колишньому власнику) на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Ренійського районного управління юстиції в Одеській області 28.01.2015 року, індексний номер: 32796493.

До оформлення позивачем права власності на вищевказану земельну ділянку відповідач у 2014 році самочинно побудував на ній нежитлову будівлю «гараж», загальною площею 29,90 кв. м. Таким чином, самочинне будівництво нежитлової будівлі -«гараж», загальною площею 29,90 кв. м., було здійснено відповідачем на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, яка згодом була передана у власність позивачу, у встановленому законом порядку, під уже збудоване нерухоме майно у виді нежитлової будівлі-«гараж», загальною площею 29,90 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Самочинне будівництво відповідачем нежитлової будівлі - «гараж», відповідає цільовому призначенню виділеної земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, а саме: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.24* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування № 4 від 17.04.1992 р., (в редакції на момент забудови нежитлової будівлі у 2014 році) у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

Земельна ділянка площею 0,0047га. (кадастровий номер 5124110100:02:007:0435), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто площа виділеної земельної ділянки - 47 кв. м., що явнодостатньо длябудівництва іобслуговування лишеневеликої спорудина ній,вказана обставинадодатково свідчитьпро те,що земельнаділянка,площею 0,0047га.,була виділенавідповідачу підуже збудованенерухоме майно - «гараж», загальною площею 29,90 кв. м., що є достатнім для будівництва і обслуговування саме цієї споруди.

25.10.2022 року позивачем було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю «гараж» (літера «А»), загальною площею 29,90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

25.11.2022 р.. позивач звернувся у встановленому законом порядку із заявою до відповідного компетентного державного органу, уповноваженого розглядати питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, тобто до Державної Інспекції архітектури та містобудування України, з метою отримання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, нежитлової будівлі - «гараж», загальною площею 29,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та 28.11.2022 року отримав рішення про відмову.

Таким чином, єдиним шляхом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача, є звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Ч. 5, 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-УІ встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі - Постанова Пленуму ВССУ № 6), положення статті 376 ЦК поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.

Відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво (п. 2 Постанови).

У пункті 12 Постанови Пленуму ВССУ № 6 роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п. 22 Постанови).

Так,механізм прийняттяв експлуатаціюзакінчених будівництвомоб`єктів визначаєПорядок прийняттяв експлуатаціюзакінчених будівництвомоб`єктів,затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від13квітня 2011р.№ 461«Питання прийняттяв експлуатаціюзакінчених будівництвомоб`єктів». (далі - Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

У п. 9 Постанови Пленуму ВССУ № 6 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК. частина перша статті 3 ЦПК. У зв`язку із цим, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивачу на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2018 року належить земельна ділянка площею 0,0047 га. (кадастровий номер 5124110100:02:007:0435), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У 2014 році, тобто до отримання у власність позивачем вищевказаної земельної ділянки, відповідач самочинно побудував на ній нерухоме майно у виді нежитлової будівлі - «гараж», загальною площею 29,90 кв. м., тобто на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, яка згодом була передана у власність позивачу, у встановленому законом порядку, під уже збудоване нерухоме майно.

25.10.2022 року позивачем було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю «Гараж» (літера «А»), загальною площею 29,90 кв. м., який розташований на вищевказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . згідно до відмітки у Витягу про проведення технічного обстеження об`єкта самочинного будівництва (гаражу) сертифікованого техніка ОСОБА_3 (сертифікат АЕ 004913), «За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, встановлено: можливість його надійної та безпечної експлуатації». На підтвердження дотримання будівельних норм і правил при самочинному будівництві гаражу, надано також Витяг з Реєстру будівельної діяльності № ТІ01:5551- 5841-35611675 від 25.11.2022 р.; технічний паспорт на гараж та ін.

25.11.2022 позивач звернувся до Державної Інспекції архітектури та містобудування України із заявою на отримання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, нежитлової будівлі - «гараж», загальною площею 29,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

28.11.2022позивач отримаввід компетентногодержавного органурішення провідмову уприйнятті самочиннозбудованого гаражудо експлуатації,причина відмовиу видачіДекларації проготовність доексплуатації об`єктаза амністією,зазначено:інше:«Згідно відомостейз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,право власностіна земельнуділянку зкадастровим номером5124110100:02:007:0435набуте замовником01.06.2018року напідставі договорукупівлі-продажуземельної ділянки,згідно звідомостями у ДРПП відсутні дані щодо об`єктів будівництва та/або об`єктів незавершеного будівництва тощо, що суперечить вимогам абзаца першого п. 9 розділу V Прикінцеві положення ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер ІУ61221125447) від 28.11.2022 року.

Так, відповідно до пункту 9 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.

Таким чином, зверненню до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво передувало зверненню позивачем з питання, що стосується предмету цього позову, до відповідного компетентного органу, уповноваженого розглядати питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, рішення про відмову якого дають підстави вважати про наявність спору про право.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначеністаттею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятоюстатті 376 ЦК України,відповідно,встановлено таке: право власностіна самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власностіна нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У п. 103 Постанови Великої Палати ВС від 15.11.2023 р. (справа № 916/1174/22), зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі N 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі N 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі N 923/196/20 (пункт 34)). Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі N 910/2861/18(пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі N 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятоїстатті 376 ЦК Українипризводить до відновлення стану єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третястатті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ятастатті 376 ЦК України). Отже, застосування положень частини третьої або п`ятоїстатті 376 ЦК Українипризводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Таким чином, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Позивач, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України, з метою захисту свого права користування та розпорядження своєю земельною ділянкою висунув вимоги про визнання за ним права власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю гараж, оскільки це не порушує прав інших осіб.

На підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про мають бути задоволені.

Керуючись ст. ст. 16, 376 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 81, 89, 133, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на самочинно будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю «Гараж» (літера «А») загальною площею 29,90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін