Рішення від 06.11.2024 по справі 523/3866/24

Справа № 523/3866/24

Провадження №2/523/2908/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судових засідань Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Ярчук Н.В., з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ», в якій просила стягнути із ДП "Клінічний санаторій імені Пирогова ЗАТ "Укрпрофоздоровиця" на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі сумі 14 004, 98 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 20 500 грн., та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим що 24 липня 2019 року позивача було прийнято на посаду завідувача канцелярії до ДП "Клінічний санаторій імені Пирогова ЗАТ "Укрпрофоздоровиця". 26.11.2023 року на підставі наказу № 150 від 11.10.2023 року позивача звільнено з вказаної посади у зв`язку з п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін.

Станом на 11 жовтня 2023 року підприємство перед позивачем має заборгованість по заробітній платі у сумі 14 004.98 грн. В зв`язку з невиплатою у день звільнення позивача заробітної плати, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Розмір середнього заробітку за місяці затримки (листопад, грудень, січень) становить 20 500 грн. (2 місяці по 6 700 грн., 00 коп. мінімальна заробітна плата за 2023 рік і 7 100 грн. мінімальна заробітна плата за 2024 рік).

Крім того, позивач вказує на те, що їй завдана моральна шкода внаслідок протиправних дій Відповідача , а саме позивач повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, в результаті чого зазнала душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Розмір шкоди позивач оцінює в 50000,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернулася з вказаним позовом про про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди.

В матеріалах справи наявний відзив представника Дочірнього підприємства«Клінічний санаторійім.Пирогова» Приватногоакціонерного товариствалікувально-оздоровчихзакладів профспілокУкраїни «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ», вякому представникпросив задовольнитивимоги частково,а самев частинівиплати заробітноїплати,в іншійчастині позовнихвимог відмовити.Відзив мотивованийтим,щов розпорядженні підприємства після звільнення позивача були не актуальні (застарілі) дані про банківські рахунки позивача і фактично здійснити перерахування грошових коштів не було можливим. Після отримання копії позовної заяви із контактними даними позивача та її адвоката, у той же день співробітником підприємства було витребувано банківські реквізити рахунку позивача і перераховано заробітну плату. Представник зазначив, що затримка у перерахуванні заробітної плати відбулась по причині відсутності банківських реквізитів та контактів позивача (особисто позивач їх не надала). Представник вказав на відсутність доказів, які б свідчили про душевні, психічні, фізичні страждання позивача внаслідок дій відповідача. ( а.с.41-42)

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, представник надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Дочірнього підприємства«Клінічний санаторійім.Пирогова» Приватногоакціонерного товариствалікувально-оздоровчихзакладів профспілокУкраїни «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯв судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Наказом ( розпорядження) про прийняття на роботу № 58-п від 23 липня 2019 року, ОСОБА_1 прийнято з 24 липня 2019 року на посаду завідувача канцелярії Дочірнього підприємства«Клінічний санаторійім.Пирогова» Приватногоакціонерного товариствалікувально-оздоровчихзакладів профспілокУкраїни «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ»(а.с.13)

Згідно наказу № 150 ( розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви про звільнення за згодою сторін від 29.09.2023 року (а.с.12)

З довідки Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ» виданій ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість по заробітній платі підприємства станом на 15 грудня 2023 року складає 14004,98 грн. (а.с.20)

Згідно із ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Докази погашення відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі у матеріалах цивільної справи відсутні, позивач з заявою до суду про врегулювання спору в частині виплати заробітної плати не звертався, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні застаттею 117 КЗпП Українинастає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені устатті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження №61-23170сво18).

Пунктом 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 8 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за місяці затримки (листопад, грудень 2023 року, січень 2024 року) що становить з урахуванням мінімальних заробітних плат за вказані місяці 20500,00 грн.

Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, так як останній був проведений шляхом додавання середньої заробітної плати за три місяці, що суперечить п.8постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

В свою чергу, суд позбавлений можливості здійснити самостійно розрахунок щодо середнього заробітку, за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 12 жовтня 2023 року (наступний день за днем звільнення) по дату фактичного розрахунку, так як в матеріалах справи відсутня довідка про заробітну плату позивача за останні два місяці, що передують звільненню.

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача про відсутність вини підприємства у затримці у перерахуванні заробітної плати в зв`язку з відсутністю банківських реквізитів та контактів позивача (особисто позивач їх не надала), поскільки закон не зобов`язує працівника при звільненні подавати нові банківські реквізити для перерахування заробітної плати. Крім того, як вбачається з довідки про заборгованість (а.с.20) заборгованість відповідача з виплати заробітної плати виникла за рік до звільнення позивача, відтак твердження про застарілі рахунки є неспроможними.

Враховуючи, що розрахунок середнього заробітку позивачем здійснено не у відповідності до п.8постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, при цьому, за наявними матеріалами справи, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсяст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зіст.237-1 КЗпПє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ВстановленеКонституцієюта законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4(із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31ЦПК 2004 року).

Відповідно до роз`яснень викладених в п.3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди»під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за період січень, лютий 2022 року, жовтень 2023 року, враховуючи розмір заборгованості на момент звільнення позивача з роботи, суд знаходить доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 4-7,1-13, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ» ( код ЄДРПОУ 32416773, місцезнаходження: вул. Лиманна, буд. 170, м. Одеса) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 14004,98 грн. заборгованості по заробітній платі та 2 000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФЗДОРОВНИЦЯ» ( код ЄДРПОУ 32416773, місцезнаходження: вул. Лиманна, буд. 170, м. Одеса) на користь держави 2422,40 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя