Постанова

від 23.12.2024 по справі 282/981/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №282/981/24 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючогосудді Коломієць О.С.

суддівТалько О.Б,Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Журавської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №282/981/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

за апеляційноюскаргою Приватного сільськогосподарськогопідприємства ім.Пархоменка

на ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Носач В.М.

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 13.03.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 25.03.2005 року, площею 2,6491 га, кадастровий номер 1823182400:05:002:0080, укладену між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка (далі ПСП ім. Пархоменка).

05 вересня 2024 року відпозивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява про залишення її позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

20 вересня 2024 представник ПСП ім. Пархоменка-адвокат ГерасимовП.О.звернувся досуду іззаявою проухвалення додатковогорішення,за змістомякої просивстягнути з ОСОБА_1 на користь ПСПім.Пархоменка20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви зазначав, що у провадженні суду знаходилась дана цивільна справа, яку було залишено без розгляду. Вказував, що підприємство понесло судові витрати на послуги адвоката, розмір яких складає 20 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 13.08.2024 року, який містить розрахунок погодинної вартості оплати послуг адвоката в розмірі 20 000,00 грн. та платіжною інструкцією № 443 від 14.08.2024 року, у зв`язку з чим просив покласти такі витрати на позивача на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року у задоволені заяви представника відповідача адвоката Герасимова П.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПСПім.Пархоменка провизнання додатковоїугоди додоговору орендиземлі недійсноювідмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ПСП ім.Пархоменка адвокат Герасимов П.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП ім.Пархоменка20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Зазначає, що безпідставне звернення позивачем до суду із позовом призвело до того, що відповідач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою та йому було надано наступні послуги: вивчення позовної заяви та доданих до неї документів; аналіз законодавства, пошук та вивчення судової практики; складання відзиву на позовну заяву; ксерокопіювання, завірення копій документів, відправка позивачу та до суду заяви по справі. Звертає також увагу, що дії позивача щодо подачі позову є необґрунтованими та неправильними. Так позивач, підписавши додаткову угоду до договору оренди, якою змінено розмір орендної плати, при подачі позову володіла повною інформацією, що викладені нею в позовній заяві факти стосовно розміру орендної плати не відповідають дійсності. Однак, незважаючи на викладене, виходячи з факту подачі позову, позивач свідомо та умисно, зловживаючи правами щодо оспорення правочину, зазначила в позовній заяві недостовірні дані з метою введення суд в оману. Зазначені обставини на його думку є зловживанням позивачем наданими йому процесуальними правами. Крім того вважає, що висновок суду про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення через не постановлення у справі рішення по суті заявлених позовних вимог є помилковим, оскільки не узгоджується з вимогам ст. 270 ЦПК України.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не скористалась.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені. Від представників позивача та відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанціївідкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повісткиабозайого клопотанням,коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2024, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до ПСПім.Пархоменка провизнання додатковоїугоди додоговору орендиземлі недійсноюзалишено без розгляду за заявою позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Також, встановлено, що20 вересня 2024 року представник ПСП ім. Пархоменка-адвокат ГерасимовП.О.звернувся досуду іззаявою проухвалення додатковогорішення,за змістомякої просивстягнути з ОСОБА_1 на користь ПСПім.Пархоменка20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Так згідно п. 3. Договору про надання правової допомоги від 13.08.2024 року слідує, що ціна Договору (гонорар Адвоката) визначається сукупністю послуг, наданих адвокатом Клієнту, та складає суму в розмірі 20 000,00 грн. без ПДВ за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, з розрахунку погодинної вартості оплати послуг Адвоката в розмірі 2 000,00 грн. за одну годину роботи щодо надання послуг адвоката, а саме:

-вивчення позовної заяви та доданих до неї документів (2 години) 4 000,00 грн;

-аналіз законодавства, пошук та вивчення судової практики (2,5 години) 5 000,00 грн;

-складання відзиву на позовну заяву (4,5 години) 9 000,00 грн;

-ксерокопіювання, завірення копій документів, відправка позивачу та до суду заяви по справі (1 година) 2 000,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата здійснюється Клієнтом в безготівковий спосіб шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Адвоката в строк до 14.08.2024 року.

Згідно платіжної інструкції №443 від 14 серпня 2024 року ПСП ім.Пархоменка перерахувало на рахунок адвоката Герасимова П.О. 20 000,00 грн. за надання правничої допомоги у справі №282/981/24.

Таким чином, представником відповідача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ПСП ім. Пархоменка адвоката Герасимова П.О. суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи не встановлено факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позову. При цьому звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права і його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними права і не тягнуть за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу. Крім того, витрати на правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема представництва інтересів в суді та права на подання відзиву. Тому відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 залишена без розглядуу зв`язку з поданням позивачем до судузаяви про залишення позову без розгляду.

У разі залишення позову без розгляду питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дійпозивача.

Частиною шостою ст. 142 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язкуйого визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналізнаведених норм дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розглядувимоги відповідачапро компенсацію здійснених ним витратпідлягають задоволенню у разінеобґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, сам по собі фактзалишенняпозивачем позову без розглядуне може бути підставою длязадоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зп. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

На ряду з цим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежного від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження з огляду на господарську юрисдикцію спору та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Велика Палата вказала, що доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому ст. 44 ЦПК України.Проте, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не встановив факт зловживання позивачем його процесуальними правами. При цьому Велика Плата Верховного Суду не погодилася з доводами відповідача про необґрунтованість дій позивача, виражених у «свідомому» поданні «безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції», оскільки закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України(п.п.42-46).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для констатуванняфакту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду із клопотанням про залишенняйогопозовубез розгляду судом не встановлено.

Крім того, представником відповідача не підтверджено достатніми засобами доказування факт того, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими.Судом першої інстанціїпри постановленні ухвали про залишення позову без розгляду не встановлено фактів зловживання позивачем своїми правами. Окрім того, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягненняз позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скаргивисновку суду про відсутність підстав для задоволення заяви не спростовують і не впливають на його правильність, фактичнозводяться до суперечливого тлумачення норм процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає.

Керуючись ст.367,368,374,375,381-384ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка залишити без задоволення, а ухвалу Любарського районногосуду Житомирськоїобласті від17жовтня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.

Головуючий Судді