Постанова

від 18.12.2024 по справі 748/29/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 748/29/23

провадження № 61-2247св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Троянда-Ж»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрія Никифорука, ОСОБА_2 , подану адвокатом Лутай Наталією Миколаївною, ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області, у складі судді Майбороди С. М., від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 10 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА) звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Чернігівської облвиконкому від 31 липня 1991 року № 159 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Шестовицький» та надано останньому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області (далі - ГУ Держземагенства у Чернігівській області) від 26 березня 2014 року № ЧН/7425583400:04:000/00003143 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га (кадастровий номер 7425583400:04:000:9047) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 , посвідченої 05 вересня 2017 року за № 2316 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Петрушиною Л. М. (далі - приватний нотаріус Петрушина Л. М.), відбувся поділ вказаної земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки, площею 0,1250 га кожна, з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077, власниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з матеріалами лісовпорядкування спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство» для потреб ведення лісового господарства.

Крім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду, оскільки розташовані у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», а тому не можуть перебувати у приватній власності.

За інформацією Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року рішення про зміну цільового призначення, вилучення спірних земельних ділянок за рахунок території лісового заказника місцевого значення «Шестовицький» і відповідно земель лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Чернігівське лісове господарство» не приймалось і підприємство не надавало погодження (дозволи) щодо вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не погоджувався. З огляду на це, наявні підстави вважати, що на час звернення до суду прокурора власником спірних земельних ділянок є держава в особі Чернігівської ОДА.

Враховуючи викладене, посилаючись на положення статті 131 Конституції України, статей 16, 21, 321, 391, 393 ЦК України, статей 5, 17, 152, 153, 155 ЗК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», керівник Чернігівської окружної прокуратури у позові просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7425583400:04:000:9076 площею 0,1250 га шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2017 року № 22897070 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 площею 0,1250 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2019 року № 33835757 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави в особі Чернігівської ОДА з незаконного володіння ОСОБА_1 (земельна ділянка площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9076) та ОСОБА_2 (земельна ділянка площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077);

- стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 13 березня 2023 рокузалучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Троянда-Ж» (далі - ОК СТ «Троянда-Ж»).

Ухвалою Чернігівського районного суду від 08 травня 2023 рокузалучено до участі у справі замість третьої особи ДП «Чернігівське лісове господарство» його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Усунено перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь держави в особі Чернігівської ОДА з володіння: ОСОБА_1 - земельну ділянку, площа 0,1250 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9076; ОСОБА_2 - земельну ділянку, площа 0,1250 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9077.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору по 1 240,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельні ділянки є ділянками з обмеженим оборотом, оскільки відносяться до земель лісового фонду та земель прородно-заповідного фонду, були незаконно передані ОСОБА_1 у приватну власність. Фактично земельні ділянки перебувають у володінні держави в особі Чернігівської ОДА.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь держави в особі Чернігівської ОДА з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню на підставі положень статті 391 ЦК України. Втручання держави у право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

У задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки відмовлено внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини викладено в такій редакції:

«Усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9076 та з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», розташовані на землях лісового фонду.

Спірні земельні ділянки входять в межі земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство» для потреб ведення лісового господарства і зміни цільового призначення земельних ділянок не погоджувались.

Встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони належать до земель лісогосподарського призначення, а Чернігівська РДА не була наділена повноваженнями змінювати цільове призначення цих земельних ділянок для індивідуального садівництва.

Передана у приватну власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка у постійного землекористувача ДП «Чернігівське лісове господарство» у встановленому порядку уповноваженим органом не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась.

Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку.

Про порушення прав держави на спірну земельну ділянку прокурору стало відомо у грудні 2021 року, що підтверджується відповіддю ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 10 грудня 2021 року.

Разом з тим, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2017 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2019 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку учасниками справи не оскаржувалось, та, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядалося.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорук А., ОСОБА_2 через адвоката Лутай Н. М. , ОСОБА_1 через адвоката Матвійчук А. С., звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відстрочено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , подану адвокатом Лутай Н. М., ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук А. С., на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 748/29/23, зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У березні 2024року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить рішення суду апеляційної інстанції у частині зміни рішення суду першої інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині. Також просить рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 через адвоката Лутай Н. М., просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові прокурора.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 через адвоката Матвійчук А. С. просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові прокурора.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставами касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури зазначає таке: суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16; у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 357/10226/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21, від 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 760/6713/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 604/797/21.

Підставою пред`явлення позову стала незаконна передача у 2014 році у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га, сформованої за рахунок лісового фонду у межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький».

Враховуючи фактичні обставини, прокурор звернувся до суду з негаторним позовом відповідно до статті 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, які є об`єктом, обмеженим в обороті.

Заволодіння землями, обмеженими в обороті, всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей 387, 388 ЦК України.

Разом з цим, в контексті мотивів щодо відсутності підстав для застосування позовної давності у цій справі, суд апеляційної інстанції разом з указаними нормами одночасно застосував до спірних правовідносин положення статті 391 ЦК України. Одночасне застосування перелічених норм є взаємовиключним.

Також суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Саме по собі задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у державну власність не є підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на ділянку за відповідачами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах №№ 334/3161/17, 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 22 травня 2018 року у справах №№ 369/6892/15-ц, 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є подібними за змістом та мотивовані наступним.

Суд першої інстанції задовольнив неправильно обраний позивачем спосіб захисту (усунення перешкод замість витребування), а апеляційний суд одночасно застосував різні за своєю суттю способи захисту, які є взаємовиключними.

Володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Апеляційний суд не врахував, що на віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність.

Суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив пропорційність втручання держави у право власності відповідачів на спірні земельні ділянки.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційні скарги, поданому до суду у березні 2024 року, Чернігівська ОДА заперечує проти доводів відповідачів, просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держземагенства у Чернігівській області з клопотанням надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2500 га із земель запасу на території Киїнської сільської ради Чернігівського району (а. с. 21, т. 1).

Наказом ГУ Держземагенства у Чернігівській області від 15 січня 2014 року № ЧН/7425500000:04:000/00002114 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір 0,2500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 22, т. 1).

20 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держземагенства у Чернігівській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу їй у власність такої земельної ділянки (а. с. 23, т. 1).

Наказом ГУ Держземагенства у Чернігівській області від 26 березня 2014 року № ЧН/7425583400:04:000/00003143 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га (кадастровий номер 7425583400:04:000:9047) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а. с. 24, т. 1).

На підставі заяви ОСОБА_1 , посвідченої 05 вересня 2017 року за № 2316 приватним нотаріусом Петрушиною Л. М., відбувся поділ вказаної земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки, площею 0,1250 га кожна, з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 (а. с. 37-44, т. 1).

Згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 18 січня 2022 року № 44 із долученими картографічними матеріалами земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 розташовані у кварталі НОМЕР_1 Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство», на землях лісового фонду (а. с. 98-99, т. 1).

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА від 02 лютого 2022 року № 08-07, земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077, входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» (а. с. 100, т. 1).

До вказаної інформації було додано положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Шестовицький», що розташований в кварталах 129-136 Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство».

05 лютого 2020 року Чернігівською ОДА видане охоронне зобов`язання, відповідно до якого територія ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» загальною площею 542 га, який розташований в кв.129-136 Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство» передано під охорону землекористувачу (а. с. 101-104, т. 1).

З інформації ДП «Чернігівське лісове господарство» від 20 січня 2022 року № 64 вбачається, що підприємство не надавало погодження (дозволи) щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9047 із земель лісогосподарського призначення, проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки не погоджувався (а. с.105-117, т. 1).

Відповідно листа Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26 січня 2022 року № 05/131, земельна ділянка з кадастровим номером 7425583400:04:000:9047 з користування ДП «Чернігівський лісгосп» не вилучалась, будь-яких погоджень на її вилучення з користування підприємства чи передачу у власність, оренду чи користування іншим особам ДП «Чернігівський лісгосп» не надавало (а. с. 118, т. 1).

За інформацією Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року № 851-22 земельна ділянка з кадастровим номером 7425583400:04:000:9047 розташована в межах захисної смуги річки Десна, у кварталі 171 виділ 2 Красилівського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп», де у 2021 році виявлено факт можливого самовільного зайняття земельної ділянки. Вищезазначена земельна ділянка є частиною виділу 2 кварталу 171 Красилівського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп» відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшет № 10 лісовпорядкування 2011 року), Плану лісонасаджень та даних Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Чернігівське лісове господарство» Красилівське лісництво. Господарська діяльність у виділі 2 кварталу 171 Красилівського лісництва лісгоспом не здійснюється, оскільки землі цього кварталу є заказником місцевого значення, тобто об`єктом природно-заповідного фонду, на яких відповідно до чинного законодавства заборонено здійснювати будь-які види господарських робіт (а.с.119 т. 1).

Також встановлено, що ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проведено обстеження земельної ділянки ДП «Чернігівське лісове господарство» та складено Схему - план, відповідно до якої земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 входять в межі земель лісогосподарського призначення, а саме земельної ділянки яка перебуває у постійному користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство» (а. с. 121, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01 грудня 2022 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9076 є ОСОБА_1 , цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, право власності зареєстровано 17 жовтня 2017 року, номер 22897070; власником земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 є ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2019 року № 718, право власності зареєстровано 24 жовтня 2019 року, номер 33835800 (а. с. 122-124, 153-157, т. 1).

Листом ВО «Укрдержліспроект» від 18 січня 2022 року № 44 із долученими картографічними матеріалами, листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА від 02 лютого 2022 року № 08-07, листом Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року № 851-22, листом Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року № 851-22, схемою, що надана ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», розташовані на землях лісового фонду, та перебувають в користуванні ДП «Чернігівський лісгосп».

Згідно інформаційної довідки Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА від 28 листопада 2017 року № 04-13/2903 (а. с. 165, т. 1), поряд зі спірними земельними ділянками розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Шестовицький». Ландшафтний заказник місцевого значення «Шестовицький» розташований в кварталах 129-136 Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (частина друга статті 3 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства (стаття 4 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України (частини перша, друга статті 85 ЛК України).

У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Віднесення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 до земель лісогосподарського призначеннята користування ДП «Чернігівське лісове господарство» цими земельними ділками підтверджуються матеріалами лісовпорядкування, наданими позивачем, зокрема, Листом ВО «Укрдержліспроект» від 18 січня 2022 року № 44 із долученими картографічними матеріалами, листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації № 08-07 від 02 лютого 2022 року, листом Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року № 851-22, листом Державного агентства лісових ресурсів України від 31 січня 2022 року № 851-22, схемою, наданою ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Указані обставини встановлені судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі.

Статтею 149 ЗК України передбачений порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Фактично наказом ГУ Держземагенствау Чернігівській області від 26 березня 2014 року № ЧН/7425583400:04:000/00003143 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га (кадастровий номер 7425583400:04:000:9047) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, спірну земельну ділянку виведено із земель лісогосподарського призначення.

Статтею 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Аналогічні положення містяться у статті 57 ЛК України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Частиною першою статті 149 ЗК України визначено, що надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності земельні ділянки можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій установили, що спірна земельна ділянка, на час ухвалення оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, відносилась до земель лісогосподарського. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погодження органами виконавчої влади або місцевого самоврядування її вилучення чи припинення права постійного користування ДП «Чернігівське лісове господарство», тобто відсутні рішення уповноваженого органу про зміну її цільового призначення.

Зазначене вказує про незаконність зміни її цільового призначення та неможливість відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, на підставі матеріалів лісовпорядкування, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, встановили, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077, що розташовані на землях лісового фонду та мали б бути в користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство», входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький».

Відповідачки не спростували належними та допустимими доказами вказаних обставин.

Посилання відповідачів на довідки від 18 березня 2014 року № 737 та від 17 вересня 2015 року № 0-28-0.3-8684/2-15 щодо правового статусу земельної ділянки, яка передбачена для відведення у власність ОСОБА_1 , не є належним та допустимим доказом підтвердження факту належності земельної ділянки з кадастровим номером 7425583400:04:000:9047 до категорії земель сільськогосподарського призначення. Варто зазначити, у вказаних довідках зазначені землі сільськогосподарського призначення є пасовищами, а в технічній документації на земельну ділянку у збірному кадастровому плані дані ділянки є ріллею.

В інформаційній довідці Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА від 28 листопада 2017 року № 04-13/2903, наданій ОСОБА_1 , зазначено про розташування ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» поряд із спірними земельними ділянками. Однак, як зазначено в цій же довідці, ландшафтний заказник місцевого значення «Шестовицький» розташований в кварталах 129-136 Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство».

В процесі розгляду справи встановлено, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» визначені матеріалами лісовпорядкування, і такими межами є 130 квартал Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство».

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону № 2456-XII передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - № 2456-XII) території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 25 Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до статті 26 Закону № 2456-XII на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За змістом статті 3 Закону № 2456-XII заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» із комунальної власності, право власності територіальної громади на цю ділянку не припинилося і до фізичної особи - відповідачки ОСОБА_5 не перейшло.

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52), на які є посилання у касаційних скаргах).

Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, а тому колегія суддів враховує відповідні доводи касаційної скарги прокурора.

При цьому, за умови пред`явлення такої вимоги до осіб, які перешкоджають законному власнику у реалізації речових прав на земельну ділянку, вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірніземельні ділянки з одночасним припиненням їх права приватної власності на ці земельні ділянки не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є неефективним способом захисту в цьому спорі.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна, в тому числі і повернення земельної ділянки, саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Предметом позову у цій справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, зокрема шляхом повернення земельних ділянок у власність держави.

Посилаючись на незаконність передачі у 2014 році у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га, сформованої за рахунок лісового фонду у межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», прокурор звернувся до суду з негаторним позовом відповідно до статті 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, які є об`єктом, обмеженим в обороті.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», розташовані на землях лісового фонду, та мали б бути в користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство».

Водночас, відмовляючи у позові, апеляційний суд обмежився класифікацією спірних земельних ділянок виключно як земель лісогосподарського призначення, та помилково застосував правові висновки Верховного Суду лише в контексті того, що вимога про витребування земельної ділянки саме лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки характеру обмежень щодо земельних ділянок в межах заказників, пов`язаних з особливостям їх статусу як природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, зокрема щодо встановленої законом заборони приватизації (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22)).

Також, в контексті висновків апеляційного про відмову у позові, який за мотивами оскаржуваної постанови слід було обґрунтовувати відповідно до вимог статей 387, 388 ЦК України, Верховний Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку з обмеженим оборотом, набуту з порушенням ЗК України, не поширюється позовна давність, оскільки її можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Таким чином, одночасне застосування статей 387, 388 та 391 ЦК України, якими унормовано окремі способи захисту речових прав, є неможливим.

Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин у справі щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельних ділянок.

Крім того, оцінюючи доводи касаційної скарги відповідачок про те, що суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив пропорційність втручання держави у їхнє право приватної власності, колегія суддів звертає увагу на таке.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 розміщено садовий будинок, що належить їй на праві власності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до голови правління СТ «Троянда Ж» з метою включення її у члени товариства. Головою правління СТ «Троянда Ж» надано ОСОБА_1 довідку на 0,04 га, тоді як садовий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,1250 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

У матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу садового будинку від 24 жовтня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 садовий будинок № НОМЕР_2 у СТ «Троянда-Ж» за 29 980 грн (пункти 1.1, 2.1 договору).

Право власності на садовий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2019 року державним реєстратором Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, номер запису 32635608, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884614974255. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт від 12 липня 2019 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ЧГ № 141191971709, видана від 16 липня 2019 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області. Садовий будинок

А-2, загальною площею 142,6 кв. м розташований на земельній ділянці площею 0,1250 га, кадатровий номер 7425583400:04:000:9077(пункт 1.2) (а. с. 158-160, т. 1).

Зазначені відомості підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 жовтня 2019 року, від 12 січня 2022 року (а. с. 123, 124, 161 т. 1).

Встановивши наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 садового будинку, суд апеляційної інстанції не надав йому оцінку як об`єкту нерухомого майна, а також не надав оцінку критерію пропорційності втручання у право власності набувача такого майна відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, при цьому не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у зазначених правових позиціях Верховного Суду, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім поданим сторонами доказам і обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрія Никифорука, ОСОБА_2 , подану адвокатом Лутай Наталією Миколаївною, ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович