Рішення

від 26.12.2024 по справі 210/6187/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6187/24

Провадження № 2/210/1894/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Толстих О.Ю., звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на те, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) працював на РУ імені Кірова, діяльність якого в послідуючому було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг, яке і є правонаступником (далі - Відповідач, ПАТ «АМКР»,), у шкідливих умовах праці майже 17 років, на посадах: підземного гірничого робітника очисного забою, підземного машиніста скреперної лебідки на ілахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова (14.09.1981 - 05.08.1998р.).

На підставі Санітарно-гігієнічної характеристики про умов праці від 17.01.2006р. N?2/2-44, з доповненням наданої Головним державним санітарним лікарем Саксаганського району м.Кривого Рогу, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини .Кривого Рогу» (виписки-епікриз N?318/122 від 15.02.2008), Позивачу було встановлено професійне захворювання:

«Радикулопатія попереково-крижова і шийна з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст. та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу ПФС 2 ст., деф.артрозу ліктьових суглобів ПФ 1 ст., ліктьового стилоідиту справа та дв.гонартрозу ПФ 1 ст. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. з легким зниженням слуху). Захворювання професійні 15.02.2008».

Так, виходячи з п.13 Акту N?04 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.03.2008р. (далі - Акт), наявність шкідливих умови праці: умови та характер праці підземного гірника очисного забою належать до III класу 3 ст. шкідливості (атестація робочого місця у 2001р.).

Відповідно до п.16 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин, працюючи на шахті "Родіна" ВАТ "Криворіжзалізрудком" підземним гірником очисного забою з 11.08.1998 р. по цей час ( 9 р. 6 міс. ) ОСОБА_1 , згідно з професійними обов?язками, виконував роботи у підземних умовах шахти, де з-за того, що не завжди була можливість застосувати асоби малої механізації, внаслідок обмеженості робочого простору, характеризувалися важкою фізичною працею, а також у зоні діючих машин і обладнання, які, внаслідок конструктивних недоліків, були джерелом шуму, що перебільшував гранично-допустимий рівень.

Згідно з санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, підготовленою Саксаганською райСЄС від 17. 01. 2006 р. N? 212 - 44 та доповнення до неї від 13. 03. 2007 р. N?212-782, працюючи на шахті N 1 ім. Артема РУ ім. Кірова ВО "Кривбасруда" з 14.09.1981 р. по 01.07.1985 р. та з 01.07.1986 р. по 05.08.1998р. підземним гірником (3 міс. ), підземним машиністом скреперної лебідки (4 р. 11 міс. ) та підземним гірником очисного забою (10 р. 9 міс. ), ОСОБА_1 виконував роботи, які також характеризувалися важкою фізичною працею, гранично - допустимі норми та шумом, що перебільшував гранично допустимий рівень.

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача відповідно до п.17 Акту, слугували:

1. Тривалий стаж роботи (25 р. 8 міс. ) в умовах важкої фізичної праці, яка перебільшувала ГДН, шуму, який перевищував ГДР та несприятливого мікроклімату:

1. 1. Рівень фізичного перевантаження підземний гірник очисного забою на ш. "Родіна"; підземний гірник очисного забою, машиніст скреперної лебідки, підземний гірник на шахті N? 1 ім. Артема РУ ім. Кірова:

??маса вантажу, що підіймалася та перемішувалася - 40 кг при ГДН 30 кг,

??час перебування у нахиленому положенні більше 30° - 14.8% робочої зміни при допустимому 0%,

??робоча поза: вимушена - 15%,

??нахили тулуба - вимушені більше 30° - 146 разів за зміну при допустимих 51-100 разів.

Важкість праці відноситься до III кл. 2 ст. шкідливості.

1.2. Рівень шуму:

підземний гірник очисного забою на ш. "Родіна"; підземний гірник очисного забою, машиніст скреперної лебідки, підземний гірник на шахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова - 95 дБА при нормі 80 дБА.

1. 3. Мікрокліматичні умови: на підземних роботах:

??температура повітря +15°С при нормі +16. .. +19°С,

??рівень вологості повітря 100% при допустимому 80-30%.

Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на шахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова, ОСОБА_1 втратив своє здоров?я та працездатність і набув професійне захворювання.

Оскільки професійне захворювання у Позивача виникло внаслідок порушень норм охорони праці, припущених підприємством, де він працював, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Так, факт вини Відповідача підтверджується актом N?04 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.03.2008р., медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини м.Кривий Ріг» (випискою-епікриз N?318/122 від 15.02.2008; випискою-епікриз N?369/150 від 12.01.2013 та випискою-епікриз N?419/164 від 13.02.2015), Санітарно - гігієнічною характеристикою про умови праці від 17.01.2006 N?2/2-44.

Дані документи вказують на причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою Відповідача і заподіяною Позивачу шкодою як суб?єкту трудових відносин.

В даному конкретному випадку Позивач втратив своє здоров?я, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, та вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає в наступному.

За довідками МСЕК від 16.04.2015р. серії 12ААА N?003925 та серії 10ААГ N?023813, Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 35% - радикулопатія, 5% - туговухість) та 3 група інвалідності з 01.05.2015, безстроково.

Відповідно до рекомендацій МСЕК Позивач потребує «забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування», протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження, в умовах виробничого пилу.

Отже, внаслідок отримання професійного захворювання Позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується.

В зв`язку з вищевикладеним позивач переносить моральні страждання пов`язані з ушкодженням здоров`я, а тому просить суд стягнути з відповідача на його користь 213000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогамст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову повністю, додатково зауваживши, що позивач при пред`явленні позову про стягнення моральної шкоди має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив Позивач визначаючи розмір шкоди, та якими доказами він це підтверджує.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім`я ОСОБА_1 , вказано, що останній працював на РУ імені Кірова, діяльність якого в послідуючому було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг, яке і є правонаступником (далі - Відповідач, ПАТ «АМКР»,), у шкідливих умовах праці майже 17 років, на посадах: підземного гірничого робітника очисного забою, підземного машиніста скреперної лебідки на ілахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова (14.09.1981 - 05.08.1998р.)..

На підставі Санітарно-гігієнічної характеристики про умов праці від 17.01.2006р. N?2/2-44, з доповненням наданої Головним державним санітарним лікарем Саксаганського району м.Кривого Рогу, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини .Кривого Рогу» (виписки-епікриз N?318/122 від 15.02.2008), Позивачу було встановлено професійне захворювання:

«Радикулопатія попереково-крижова і шийна з порушенням біомеханіки хребта 2-3 ст. та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового періартрозу ПФС 2 ст., деф.артрозу ліктьових суглобів ПФ 1 ст., ліктьового стилоідиту справа та дв.гонартрозу ПФ 1 ст. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. з легким зниженням слуху). Захворювання професійні 15.02.2008».

Так, виходячи з п.13 Акту N?04 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.03.2008р. (далі - Акт), наявність шкідливих умови праці: умови та характер праці підземного гірника очисного забою належать до III класу 3 ст. шкідливості (атестація робочого місця у 2001р.).

Відповідно до п.16 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин, працюючи на шахті "Родіна" ВАТ "Криворіжзалізрудком" підземним гірником очисного забою з 11.08.1998 р. по цей час ( 9 р. 6 міс. ) ОСОБА_1 , згідно з професійними обов?язками, виконував роботи у підземних умовах шахти, де з-за того, що не завжди була можливість застосувати асоби малої механізації, внаслідок обмеженості робочого простору, характеризувалися важкою фізичною працею, а також у зоні діючих машин і обладнання, які, внаслідок конструктивних недоліків, були джерелом шуму, що перебільшував гранично-допустимий рівень.

Згідно з санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, підготовленою Саксаганською райСЄС від 17. 01. 2006 р. N? 212 - 44 та доповнення до неї від 13. 03. 2007 р. N?212-782, працюючи на шахті N 1 ім. Артема РУ ім. Кірова ВО "Кривбасруда" з 14.09.1981 р. по 01.07.1985 р. та з 01.07.1986 р. по 05.08.1998р. підземним гірником (3 міс. ), підземним машиністом скреперної лебідки (4 р. 11 міс. ) та підземним гірником очисного забою (10 р. 9 міс. ), ОСОБА_1 виконував роботи, які також характеризувалися важкою фізичною працею, гранично - допустимі норми та шумом, що перебільшував гранично допустимий рівень.

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача відповідно до п.17 Акту, слугували:

1. Тривалий стаж роботи (25 р. 8 міс. ) в умовах важкої фізичної праці, яка перебільшувала ГДН, шуму, який перевищував ГДР та несприятливого мікроклімату:

1. 1. Рівень фізичного перевантаження підземний гірник очисного забою на ш. "Родіна"; підземний гірник очисного забою, машиніст скреперної лебідки, підземний гірник на шахті N? 1 ім. Артема РУ ім. Кірова:

маса вантажу, що підіймалася та перемішувалася - 40 кг при ГДН 30 кг,

час перебування у нахиленому положенні більше 30° - 14.8% робочої зміни при допустимому 0%,

робоча поза: вимушена - 15%,

нахили тулуба - вимушені більше 30° - 146 разів за зміну при допустимих 51-100 разів.

Важкість праці відноситься до III кл. 2 ст. шкідливості.

1.2. Рівень шуму:

підземний гірник очисного забою на ш. "Родіна"; підземний гірник очисного забою, машиніст скреперної лебідки, підземний гірник на шахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова - 95 дБА при нормі 80 дБА.

1. 3. Мікрокліматичні умови: на підземних роботах:

температура повітря +15°С при нормі +16. .. +19°С,

рівень вологості повітря 100% при допустимому 80-30%.

Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на шахті N?1 ім. Артема РУ ім. Кірова, ОСОБА_1 втратив своє здоров?я та працездатність і набув професійне захворювання.

За довідками МСЕК від 16.04.2015р. серії 12ААА N?003925 та серії 10ААГ N?023813, Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 35% - радикулопатія, 5% - туговухість) та 3 група інвалідності з 01.05.2015, безстроково.

Статтею 3 Конституції Українизазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того,статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно доЗакону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

В наслідок отримання професійного захворювання, останнє спричиняє позивачу фізичні страждання: задишку, загальну слабкість, кашель, болі за грудиною, зниження суху, шум у вухах, стійкій біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, порушену ходу, заніміння кінцівок. Через стан здоров`я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, йому протипоказана важка праця, довга хода, переохолодження.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно дост. 1167 ЦК Українитаст.237-1 КЗпП Україниза рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно дост. 1167 ЦК України- моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч. 1ст. 268 ЦК Українивідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності дост. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьомурішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 рокуз питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 1167 Цивільного кодексу Українитастаттею 237-1 Кодексу законів про працю Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно достатті 153 КЗпП Україниз забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульованістаттею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Крім того,ст. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач переважний час своєї трудової діяльності працював у відповідача, та хронічні захворювання отримав, зокрема і через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов`язків та на території підприємства відповідача ПАТ «АМКР».

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, астаттею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці.

Крім того, внаслідок професійного захворювання позивач неодноразово звертався за медичною допомогою, що підтверджується медичними висновками та виписками.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідачав умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 164 000,00 (сто шістдесят чотири тисячі) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.

Згідност. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1640,00 грн.

Керуючись ст. ст.4,5,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354ЦПК Українисуд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задовольнити частково.

Стягнути зПублічного акціонерноготовариства «АрселорМітталКривий Piг»м.Кривий Ріг,вулиця Криворіжсталі,буд.№ 1,код ЄДРПОУ24432974,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , 164 000,00 (сто шістдесят чотири тисячі) грн за спричинену моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві, без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1640,00 (одна тисяча шістсот сорок гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко