Рішення

від 27.12.2024 по справі 139/484/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/484/24

Провадження № 2/139/192/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 грудня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.

з участю:

прокурора Яровик І.В.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Вищеольчедаївське», про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди,

УСТАНОВИВ:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області 13 червня 2024 року з цим позовом в інтересах держави. Предметом позову є нерухоме майно у вигляді гідротехнічної споруди (дамби), яка розташована на водному об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067.

Підставою для позовної вимоги названо факт, що рішення 19 сесії 5 скликання Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 187 від 30.03.2010 "Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси" та рішення виконкому Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 7 від 24.02.2011 «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» прийняте без врахуванням вимог законодавства про те, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, а належить до єдиного майнового комплексу з водним об`єктом; що за таких обставин і договір купівлі-продажу від 01 червня 2011 року, укладений між ПАТ "Вищеольчедаївське" та ОСОБА_1 на підставі вказаного вище рішення, є недійсним; що за цих же підстав неправомірною є реєстрація права власності на гідротехнічну споруду за ОСОБА_1 , що гідротехнічна споруда (дамба) як єдиний майновий комплекс із водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067, має перебувати у комунальній власності відповідної територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 642824 від 14 червня 2024 року (а.с. 95) ОСОБА_1 має своїм зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 14 червня 2024 року (а.с. 96-97) відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та додатків до неї відповідач ОСОБА_1 отримав 19 червня 2024 року (а.с. 102).

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року (а.с. 109) підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17 липня 2024 року.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинської Н.В. у відпустці справу було знято з розгляду (а.с. 113).

Сторонам направлено судову повістку про розгляд справи на 07 серпня 2024 року (а.с. 118, 119, 120).

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року, постановленою на місці, задоволено клопотання прокурора про відкладення розгляду справи у зв`язку з першою безпричинною неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року (а.с. 130-131) постановлено про повернення до стадії підготовчого провадження, до участі у справі залучено третю особу ПАТ «Вищеольчедаївське».

Підготовче засідання 23 вересня 2024 року було відкладено за клопотанням (а.с. 138) представника третьої особи адвоката Давискиби В.В. (повноваження на а.с. 139-141).

Підготовче засідання 16 жовтня 2024 року було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у частині щорічної відпустки (а.с. 152, 153).

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року (а.с. 163-164) підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті.

Перше судове засідання 04 грудня 2024 року було відкладено, оскільки третя особа про час і місце розгляду справи була повідомлена не завчасно (а.с. 168, 177).

В судове засідання 27 грудня 2024 року представник Мурованокуриловецької селищної ради не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с. 169).

Відповідач в судове засідання не з`явився вдруге, будучи кожного разу належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 167, 176). Відзив на позов ОСОБА_1 не подавав.

Представник третьої особи, в тому числі адвокат Давискиба В.В., про час і місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 175, 178-179, 180), в судове засідання не з`явилися і не повідомили про причину неявки. Пояснення по суті позову третя особа не подавала.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи за відсутності представника юридичної особи в інтересах якої подано позов, відповідача і представника третьої особи.

З врахуванням наявності підстав, встановлених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

У судовомузасіданні прокурорЯровик ІринаВіталіївна заявленийпозов підтрималав повномуобсязі,просила йогозадовольнити.Позиція прокурорав судовомузасіданні ґрунтуєтьсяна обставинах,викладених упозовній заяві.Так,прокурор заявила: ОСОБА_1 03 червня 2011 року набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2011 року із ПАТ "Вищеольчедаївське", посвідченого № 547 приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області.

Підставою для такого відчуження гідротехнічної споруди стали: рішення 19 сесії 5 скликання Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 187 від 30 березня 2010 "Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси", відповідно до якого вирішено оформити право власності та гідротехнічну споруду за сільськогосподарським акціонерним товариством "Вищеольчедаївське" та присвоїти гідротехнічній споруді адресу: АДРЕСА_1 ; рішення виконавчого комітету Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 7 від 24 лютого 2011 року "Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси" відповідно до якого вирішено оформити право власності та гідротехнічну споруду за ПАТ "Вищеольчедаївське" та присвоїти гідротехнічній споруді адресу: АДРЕСА_1 .

Прокурор вважає, що рішення про відчуження гідротехнічної споруди та договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди є незаконними. Прокурор стверджує, що за приписами п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) гідротехнічна споруда приватизації не підлягала; низкою нормативних актів гідротехнічні споруди визначені як інженерні споруди, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод; гідроспоруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом і не може бути відокремлена від останнього, а тому спірна гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності; спірна гідротехнічна споруда знаходиться на земельній ділянці 0522884800:06:001:0067 комунальної власності площею 9,9527 га, за приписами Земельного та Водного кодексів України така земельна ділянка не може перебувати в приватній власності. За таких обставин прокурор вважає, що рішення Обухівської сільської ради щодо оформлення права власності на гідротехнічну споруду, подальше відчуження її ОСОБА_1 та реєстрація за ним права приватної власності суперечить вимогам законодавства та перешкоджають Мурованокуриловецькій селищній раді, яка не втратила своє право власності на гідроспоруду, здійснювати право користування та розпорядження нею.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Рішенням 19 сесії 5 скликання Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 187 від 30.03.2010 «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» (а.с. 54) вирішено оформити право власності на гідротехнічну споруду за сільськогосподарським акціонерним товариством «Вищеольчедаївське» та присвоїти гідротехнічній споруді адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 7 від 24.02.2011 «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» (а.с. 51) вирішено оформити право власності та гідротехнічну споруду за Публічним акціонерним товариством «Вищеольчедаївське» та присвоїти гідротехнічній споруді адресу: АДРЕСА_1 .

01 червня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Вищеольчедаївське» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди (дамби) (а.с. 41-42), згідно якого ОСОБА_1 набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Комунальним підприємством «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації 03 червня 2011 року проведено державну реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду за ОСОБА_1 (реєстраційний номер витягу 30186914) (а.с. 44).

Згідно актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 24-25, 26-27), на даний час власником спірної гідротехнічної споруди є ОСОБА_1 .

Водночас, спірна гідротехнічна споруда розташована на належній Мурованокуриловецькій селищній раді земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067 площею 9,9527 га для рибогосподарських потреб (а.с. 28-29), яка використовується ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 12.07.2022 у комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (а.с. 30-40).

Згідно із Паспортом водного об`єкта (а.с 66-85) гідротехнічна споруда є його конструктивним елементом, до складу якого входять земляна гребля (ширина по гребеню 6,5-11,0 м, довжина 182 м, максимальна висота 5,3 м), водоскидна споруда (водовипуск № 1), водоскидна споруда (водовипуск № 2) та водоскидна споруда (переливна ділянка). Відтак, спірна гідротехнічна споруда забезпечує функціонування водного об`єкта, що перебуває у комунальній власності Мурованокуриловецької селищної ради та є його невід`ємною частиною.

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури надіслав до Мурованокуриловецької селищної ради листа від 29 травня 2024 року № 53-2514вих-24 (а.с. 86), у якому повідомив про встановлення ним порушення інтересів держави та територіальної громади і просив повідомити, чи вживала селищна рада і чи планує вживати заходів щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.

У відповідь на вказаний лист Мурованокуриловецька селищна рада листом від 30 травня 2024 року № 02-13/1999 (а.с. 87) повідомила, що вбачає порушення інтересів територіальної громади за фактом перебування спірної гідротехнічної споруди у приватній власності, однак, у зв`язку з обмеженими бюджетними надходженнями не може належним чином здійснити захист законних інтересів в суді, просить прокуратуру вжити заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

Листом від 11 червня 2024 року № 53-2791вих-24 (а.с. 90-91) керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури повідомив Мурованокуриловецьку селищну раду про намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані стороною позивача докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, за відсутності висловленої відповідачем та залученою до участі у справі третьої особи позиції щодо суті спору, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права щодо статусу спірного об`єкта:

Статтею 1 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття САТ «Вищеольчедаївське» права власності на спірний об`єкт) визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Пунктом «ґ» ч. 4 ст. 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, за змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, а тому приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/8903/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 401/2975/20 зазначено, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

Таким чином, важливе значення для вирішення цієї справ має правильне визначення правового режиму нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби), яка розташована на водному об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до пункту 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених Наказом МНС України 03 квітня 2012 року № 661, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. Відповідно до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10 вересня 1996 року № 165, гідротехнічні споруди - споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З наведеного вбачається, що незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкту є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкту.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Враховуючи вищенаведене, а також правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

У цій справі встановлено, що спірна гідротехнічна споруда розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067 площею 9,9527 га, власником якої є Мурованокуриловецька селищна рада (а.с. 28-19).

Враховуючи наведене, оскільки гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, відповідно не може перебувати у приватній власності, що фактично виключає правомірність її приватизації.

За таких умов рішення органів місцевого самоврядування про відчуження гідротехнічної споруди суперечать вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у справах № 469/1203/15-ц (постанова від 22.05.2018) та № 504/2864/13-ц (постанова від 28.11.2018) зазначила про неможливість заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України, оскільки їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 ЗК України.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Така позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постановах від 03.10.2018 (справа № 111/2457/13-ц) та від 05.12.2018 (справа № 359/2253/15-ц).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права щодо способу захисту, обраного прокурором:

У цьому рішенні суд прийшов до висновку, що під час приватизації Вищеольчедаївського бурякорадгоспу до статутного капіталу ВАТ «Вищеольчедаївське» безпідставно увійшла гідротехнічна споруда та подальше зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Прокурор посилається на те, що перебування всупереч законодавству гідроспоруди у власності приватної особи позбавляє Мурованокуриловецьку селищну раду, у встановлених законодавством випадках, оформити право власності на вказану гідроспоруду та в подальшому на власний розсуд користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи зазначено вище у цьому рішенні, предмет спору розташований на земельній ділянці площею 9,9527 га, кадастровий номер земельної ділянки 0522884800:06:001:0067, якою ОСОБА_1 користується на умовах оренди.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Обухівська сільська рада Мурованокуриловецького району входить до складу Мурованокуриловецької територіальної громади з адміністративним центром в смт Муровані Курилівці.

Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади). Таким чином, з дня набуття повноважень Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницького району Вінницької області, фактично повноваження Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району як представника територіальної громади припинено. При цьому, відповідно до підпункту 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

За змістом пункту 24 Розділу ХХ «Перехідні положення» ЗК України, що набрав чинності 27 травня 2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Як слідує із актуальної інформації про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей 47874501), право власності Мурованокуриловецької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067 зареєстровано 14 вересня 2022 року (а.с. 28-29).

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2, 3 ст. 319 ЦК У країни встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування або (та) розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричинили позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Негаторний позов є речово-правовим, може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин, подається щодо індивідуально-визначеного майна. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Так, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК У країни та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права щодо способів усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю:

Із інформаційної довідки № 382391083 від 11.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 26-27) слідує, що 19 липня 2010 року на підставі виданого Обухівською сільською радою свідоцтва про право власності САА/424689 (рішення № 187 від 30.03.2010) за САТ «Вищеольчедаївське» було зареєстровано право приватної власності на гідротехнічну споруду (дамбу), що розміщена по АДРЕСА_1 . 14 березня 2011 року право приватної власності на це майно (дамбу) було зареєстровано за новим власником ПАТ «Вищеольчедаївське». На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 червня 2011 року приватним нотаріусом Мурованокуриловецького нотаріального округу Долею Т.І. за реєстровим № 547, право приватної власності на гідротехнічну споруду (дамбу), що розміщена по АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 .

Судом на підставі аналізу чинного законодавства, а також листа начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях № 10-2/635 від 21.02.2024 (а.с. 55), встановлено, що під час приватизації Вищеольчедаївського бурякорадгоспу до статутного капіталу ВАТ «Вищеольчедаївське» безпідставно увійшла гідротехнічна споруда (а.с. 55-64).

Так, п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлювалося, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, зокрема, гідротехнічні споруди портової інфраструктури загального користування, а також гідротехнічні захисні споруди загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем (абзаци 16 і 18 п. «г» ч. 2 ст. 5).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення про державну реєстрацію права власності (п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З врахуванням цих приписів законодавства та наведеного вище аналізу законодавства, рішення 19 сесії 5 скликання Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 187 від 30 березня 2010 року «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» та рішення виконавчого комітету Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 7 від 24 лютого 2011 року «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття прав взагалі).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 2 і 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Така позиція Верховного Суду висловлена у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 125/1227/22.

Враховуючи наведене та те, що мало місце незаконне набуття у власність спірного об`єкта, суд погоджується із доводами прокурора про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 01 червня 2011року, укладеного між ПАТ «Вищеольчедаївське» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області Долею Тетяною Іванівною за реєстровим номером 547.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Відповідно до наданої позивачем інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 382390608 та № 382391083 від 16 червня 2024 року (а.с. 24-25, 26-27), станом на день розгляду справи в суді право приватної власності на гідротехнічну споруду (дамба), що знаходиться на АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Незаконне оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці державної чи комунальної власності, з огляду на те, що він є невіддільним від неї, порушує інтереси держави.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У контексті законності реєстрації права власності й недопущення свавільного привласнення об`єктів нерухомості в обхід визначеної законом процедури інтереси держави і територіальної громади повністю збігаються. З огляду на викладене та з урахуванням наведених норм законодавства позивачем у такій категорії справ є власник землі та водного об`єкта, а правильним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави - пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього.

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в цьому випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

Тому належним способом захисту інтересів держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради у цій справі є також скасування державної реєстрації права приватної власності на гідротехнічну споруду з одночасним припиненням правом власності на нього ОСОБА_1 .

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути спірну гідротехнічну споруду, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 9,9527 га кадастровий номер 0522884800:06:001:0067, слід розглядати як ефективний спосіб захисту прав власника у цих правовідносинах.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права щодо повноважень прокурора:

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставність представництва прокурором інтересів територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради обґрунтована в позові та є законною, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб (ч.1ст.316ЦК України). Власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном (ч.1ст.317ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). За приписами ст.ст. 2 та 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права, фізичні особи та юридичні особи. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ч.1ст.325ЦК України). Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч. 2 ст. 325 ЦК України).

Право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів.Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностічи необґрунтованістьактивів,які перебуваютьу власності,не встановленісудом (ч.ч.1і 2ст.328ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Позовні вимоги Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою ґрунтуються на вимогах цивільного, земельного, водного законодавства, узгоджуються із відповідними практикою та позиціями Верховного Суду, доведені належними, допустимими і достатніми доказами, які не оспорюються відповідачем, а тому підлягають до повного задоволення.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат:

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 1211 гривень судового збору (а.с. 59-61).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог прокуратури, понесені нею (прокуратурою) судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача.

Про інші судові витрати доказів суду не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Усунути перешкоди у здійсненні Мурованокуриловецькою селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (дамбою), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067.

Визнати незаконними та скасувати рішення 19 сесії 5 скликання Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 187 від 30 березня 2010 року «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси» та рішення виконавчого комітету Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 7 від 24 лютого 2011 року «Про видачу свідоцтва про право власності на гідротехнічну споруду та присвоєння її адреси».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 01 червня 2011року, укладеного між ПАТ «Вищеольчедаївське» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області Долею Тетяною Іванівною за реєстровим номером 547.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гідротехнічну споруду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 30997190) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на цей об`єкт нерухомого майна.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області гідротехнічну споруду (дамбу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884800:06:001:0067.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (ІВАN UА 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати в сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

Позивач (особа, в інтересах якої заявлено позов): Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса: вул. Соборна, 45 в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04325974.

Представник позивача: Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області, юридична адреса: вул. Покровська, 5 в м. Могилів-Подільський Вінницької області, ЄДРПОУ 02909909.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Вищеольчедаївське», юридична адреса: вул. Комсомольська, 1 в с. Обухів Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 00385520.

Суддя: